Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (книги без сокращений txt) 📗
— Ось подивися, вони вже очунюють, — додав Джордж. Дехто з першокласників і справді заворушився. Вони були такі ошелешені тим, що опинилися на підлозі або звисали з крісел, що Гаррі не сумнівався — Фред і Джордж про дію цукерок їх не попередили.
— Усе гаразд? — лагідно спитав Джордж у чорнявої дівчинки, що лежала в нього під ногами.
— Зда... здається, так, — невпевнено відповіла та.
— Чудово, — зрадів Фред, але наступної миті Герміона вихопила в нього з рук записник та паперовий пакет з завиванцями-зомліванцями.
— Немає тут НІЧОГО чудового!
— Ще й як є! Вони ж усі живі! — розсердився Фред. — Не можна такого робити! А якщо хтось із них через вас серйозно захворіє?
— Ніхто через нас не захворіє, бо ми все випробували на собі, а зараз просто перевіряємо, чи всі реагують однаково...
— Якщо ви не перестанете, я буду змушена...
— Призначити нам покарання? — вишкірився Фред, ніби кажучи їй "ану спробуй".
— Примусиш нас переписувати тексти? — глузливо додав Джордж.
Усі в кімнаті аж попадали з реготу. Герміона вся витяглася, очі звузились, а у волоссі, здавалося, проскакували іскри.
— Ні, — її голос аж зривався від злості, — я напишу вашій мамі.
— Не напишеш, — перелякано позадкував Джордж.
— Напишу, — Герміона була непохитна. — Вам я не можу заборонити жерти різну гидоту, але годувати нею першокласників ви не маєте права.
Фред і Джордж стояли мов прибиті. Судячи з їхнього вигляду, Герміонина погроза виявилася ударом нижче пояса. Вона востаннє грізно на них зиркнула, тоді шпурнула Фредові його записник та пакет із завиванцями й покрокувала до свого крісла біля каміна.
Рон тим часом так утиснувся в крісло, що ніс стирчав на одному рівні з коліньми.
— Дякую за підтримку, Роне, — в'їдливо кинула Герміона.
— Ти ж і сама впоралася, — пробелькотів Рон. Герміона кілька секунд дивилася на чистий пергамент перед собою, а тоді нервово буркнула: — Погано, я тепер не спроможна зосередитися. Йду спати.
Вона відкрила портфель. Гаррі думав, що Герміона почне викладати підручники, але вона натомість витягла звідти якісь дві безформні вовняні речі, поклала їх обережно на столик біля каміна, накрила зверху кількома зіжмаканими клаптями пергаменту та зламаним пером і відступила назад, щоб помилуватися цією картиною.
— Що ти таке виробляєш, скажи заради Мерліна? — боязко глянув на неї Рон, ніби вона втрачала глузд.
— Це шапочки для ельфів-домовиків. — радісно пояснила вона, запихаючи підручники назад у портфель. — Я їх зв'язала влітку. Без чарів це тривало досить довго, але тепер, у школі, справи підуть веселіше.
— Ти залишаєш тут шапочки для ельфів-домовиків? — поволі перепитав Рон. — І ховаєш їх під купою сміття?
— Так, — з викликом підтвердила Герміона, закидаючи на плече портфель.
— Так не можна, — розсердився Рон. — Ти хочеш хитрощами примусити їх узяти ці шапочки. Ти хочеш випустити їх на волю, хоч самі вони того, можливо, й не бажають.
— Авжеж бажають! Вони хочуть бути вільними! — негайно заперечила Герміона, але її обличчя почервоніло. — Роне, не смій чіпати шапочок!
Вона розвернулася і вийшла з вітальні. Рон зачекав, доки вона зайде до дівчачої спальні, а тоді прибрав з вовняних шапочок зайве сміття.
— Нехай хоч бачать, що беруть, — рішуче сказав він. — Ну що ж... — Рон згорнув пергамент, на якому написав заголовок Снейпового реферату, — немає сенсу зараз над цим сидіти. Без Герміони я все одно нічого не напишу. Поняття не маю, що робити з тим місячним камінням. А ти?
Гаррі похитав головою, помітивши, що при цьому посилився біль у правій скроні. Він згадав про довжелезний реферат на тему воєн між велетнями, і йому аж запекло від болю. Чудово усвідомлюючи, що зранку шкодуватиме про невиконані сьогодні домашні завдання, він шпурнув підручники в портфель.
— Я теж піду спати.
Дорогою до спальні проминув Шеймуса, але не глянув на нього. На мить здалося, ніби Шеймус хотів з ним заговорити, та Гаррі пришвидшив крок і незабаром опинився в затишку ґвинтових кам'яних сходів, уникнувши чергової суперечки.
Наступний ранок був такий самий свинцевий та дощовий, як і попередній. Під час сніданку Геґріда знову не було за вчительським столом.
— На щастя, і Снейпа немає, — підбадьорливо мовив Рон.
Герміона відверто позіхнула й налила собі кави. Була чимось дуже задоволена, а коли Рон поцікавився, що її так тішить, одразу відповіла:
— Шапочки зникли. Схоже, що ельфи-домовики таки прагнуть свободи.
— Я б не був такий переконаний, — ущипливо заперечив Рон. — Може, твої шапочки не схожі на одяг. Мені вони взагалі нагадали не шапочки, а сечові міхури з вовни.
Герміона не розмовляла з ним цілісінький ранок.
Після двох уроків замовлянь були два уроки трансфігурації. І професор Флитвік, і професорка Макґонеґел перші п'ятнадцять хвилин своїх уроків нагадували учням про важливість СОВ.
— Ви повинні пам'ятати, — казав писклявим голосочком професор Флитвік, що, як і завжди, сидів на цілому стосі підручників, щоб його було видно з-за столу, — ці іспити визначать ваше майбутнє на багато років наперед! Якщо ви ще й досі серйозно не задумувалися про кар'єру, то для цього вже настав час. А тим часом нам доведеться працювати ще ретельніше, щоб потім ви не кусали собі лікті на іспитах!
Після цього вони понад годину пригадували замовляння-викликання, що їх, як казав професор Флитвік, треба буде добре знати для отримання СОВ. А наприкінці уроку він завдав їм чимало домашньої роботи з замовлянь.
Те саме, якщо не гірше, відбувалося й на уроці трансфігурацїї.
— Ви не отримаєте СОВ, — суворо проголошувала професорка Макґонеґел, — без повної самовіддачі, а також без оволодіння теорією та практикою. Я вважаю, що всі учні нашого класу, якщо старанно працюватимуть, гідні СОВ. — Невіл приречено зітхнув. — Так, Лонґботоме, тебе це також стосується, — додала професорка Макґонеґел. — Тобі просто не вистачає впевненості. Отож... сьогодні вивчаємо закляття "щезник". Воно простіше від закляття "з'явник", за яке ми візьмемося аж тоді, як настане час здавати НОЧІ, та однак це будуть, мабуть, найскладніші чари, які вам доведеться виконувати для отримання СОВ.
