Народні Думи - Автор неизвестен (книги серии онлайн TXT) 📗

К нему словами промовляв:

«Алкане-пашо, трапезонтський княжату,

Молодий паняту!

Сей тебе сон не буде ні мало зачіпати,

Скажи мені получче бідного невольника доглядати, З ряду до ряду саджати,

По два, по три старії кайдани і новії ісправдяти,

На руки, на ноги надівати, з ряду до ряду саджати, Червоною таволгою, по два дубця брати,

По шиях затинати, кров християнськую на землю

проливати!»

Скоро-то сеє зачували, ^ ^{; і >!}

Од пристані галеру далеко одпускали.

Тогді бідних невольників до опачин руками приймали, Щироглибокої морської води доставали.

Скоро-то сеє зачували, ¦

Од пристані галеру далеко одпускали: ¦

До города Козлова,

До дівки Санджаківни на зальоти поспішали.

То до города Козлова прибували,

Дівка Санджаківна навстрічу виходжає,

Алкан-пашу в город Козлов Зо всім військом затягала,

Алкана за білу руку брала,

У світлиці-кам’яниці визивала.

За білу скам’ю саджала,

Дорогими напитками напувала,

А військо серед ринку Саджала. ;

То Алкан-паша, трапезонтськоє княжа,

Не барзо дорогії напитки вживає,

Як до галери двох турчинів на підслухи посилає:

Щоб не мог Ляше Бутурлак Кішку Самійла одмикати,

У поруч себе саджати!

То скоро ся тії два турчина До галери прибували...

То Кішка Самійло, гетьман запорозький,

Словами промовляє:

«Ай, Ляше Бутурлаче, брате старесенький!

Колись і ти був у такій неволі,

Як ми тепера,

Добро нам вчини,

Хоч нас, старшину, одімкни —

Хай би і ми у городі побували,

Панське весілля добре знали».

Каже Лях Бутурлак:

«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,

Батьку козацький! Добро ти вчини,

Віру християнську під нозі підтопчи,

Хрест на собі поломни!

Аще будеш віру християнську під нозі топтати,

Будеш у нашого пана молодого

За рідного брата пробувати!» '

То скоро Кішка Самійло зачував: «Ой Ляше Бутурлаче, недовірку християнський!

Бодай же ти того не діждав,. ^! . і.

Щоб я віру християнськую під нозі топтав!

Хоч буду до смерті біду да неволю приймати,

А буду в землі козацькій голову християнську покладати Ваша віра погана,

Земля проклята!»

Скоро Лях Бутурлак тоє зачуває,

Кішку Самійла у щоку затинає:

«Ой,^ каже,— Кішко Самійлу, гетьмане запорозький! Будеш ти мене в вірі християнської укоряти,

Буду тебе паче всіх невольників доглядати,

Старії і новії кайдани направляти,

Ланцюгами за поперек втроє буду брати!»

То ті два турчина тоє зачували,

До Алкана-паші прибували:

«Алкан-пашо,

Трапезонтськоє княжа, безпечно гуляй:

Доброго і вірного ключника маєш —

Кішку Самійла в щоку затинає,

В турецьку віру ввертає!»

То Алкан-паша, трапезонтськоє княжа, великую радість

мало

Пополам дорогії напитки розділяло:

Половину на галеру одсилало,

Половину з дівкою Санжаківною уживало.

Став Лях Бутурлак дорогії напитки пити-підпивати,

Стали умисли козацьку голову ключника розбивати: «Господи, єсть у мене що іспити і ісходити,

Тілько ні з ким об вірі християнській розговорити».

До Кішки Самійла прибуває,

Поруч себе саджає,

Дорогого напитка метає,

По два, по три кубка в руки наливає.

То Самійло Кішка по два, по три кубка в руки брав,

То у рукава, то у пазуху, сквозь третю хусту

додолу пускав.

Лях Бутурлак по єдиному випивав:

То так напився,

Що з ніг звалився.

То Кішка Самійло да угадав:

Ляха Бутурлака до ліжка вмісто дитяти спати клав.

Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав.

На п’яти чоловік по ключу давав:

-А (ус. і •і/ЛЇ ,:.ч:ч«^::(ГУ'а І-ііВІІ- <{.0»

«Козаки-панове, добре майте,; і :: і О^!;; Мі №. &Щ(>Л Один другого одмикайте,,, ліц Н. ,-V, ч.-:- Гії-КГ-.. К-'К>І>і

Кайдани із ніг, із рук не кидайте, і- ї і*,•»/.

«Алкане-пашо, безпечно почивай!

Доброго і вірного ключника маєш:

Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав*

По три, по два старії кайдани і новії посправляв,

А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв». ..

Тогді турки-яничари у галеру входжали,

Безпечно спати полягали;

А которії хмельні бували, на сон знемагали,

Коло пристані Козловської спати полягали.,. , ,

Тогді Кішка Самійло полуночної години дождав,

Сам меж козаків устав,

Кайдани із рук і із ніг у Чорноє море пороняв;

У галеру входжає, козаків побуджає,

Саблі булатнії на вибір вибирає, _;

До козаків промовляє:

«Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте, , ,

Ясини не вчиніте,

Нікоторого турчина в галері не збудіте...» . •

То козаки добре зачували,

Самі з себе кайдани скидали,,

У Чорноє море кидали,

Ні одного турчина не збудили. '

Тогді Кішка Самійло до козаків промовляє:

«Ви, козаки-молодці, добре, братіє, майте,

Од города Козлова забігайте,

Турбк-яничар впень рубайте,

Которих живцем у Чорноє море бросайте!»

Тогді козаки од города Козлова забігали,

Турок-яничар впень рубали, ’

Которих живих в Чорноє море бросали.

А Кішка Самійло АЛкана-пашу із ліжка взяв,

На три часті розтяв, у Чорноє море побросав,

До козаків промовляв:

«Панове-молодці, добре дбайте,

Всіх у Чорноє море бросайте,

Тілько Ляха Бутурлака не рубайте:

Между військом для порядку,

За яризу войськового зоставляйте!»

Тогді козаки добре мали:

Всіх турків у Чорноє море пометали,

Тілько ляха Бутурлака не зрубали,

Между військом для порядку За яризу войськового зоставляли.

Тогді галеру од пристані одпускали,

Самі Чорним морем далеко гуляли...

Да ще у неділю барзо рано-пораненьку Не сива зозуля закувала,

Як дівка СанДжаківна коло пристані походжала Да білі руки ламала, словами промовляла:

«Алкане-пашо, трапезонтськоє княжату,

Нащо ти на мене такое великое пересердіє маєш,

Що од мене сьогодні барзо рано виїжджаєш?

Когда би була од отця і матусі Сорома і наруги прийняла,

З тобою хоч єдину ніч переночувала!..»

Скоро ся тоє промовляли: галеру од пристані одпускали, Самі Чорним морем далеко гуляли.

А ще у неділеньку, у полуденную годину,

Лях Бутурлак од сна пробуджає,

По галері поглядає, що ні єдиного турчина у галері немає. Тогді Лях Бутурлак із ліжка вставає,

До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає:

«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,

батьку козацький!

Не будь же ти на мене,

Як я був на останці віка мойого на. тебе! у..... .,

Бог тобі да поміг неприятеля побідити,. . ;

Да не умітимеш у землю християнськую входити! . Добро ти учини: половину козаків у окови до опачин

посади,

А половину у турецькое дорогое плаття наряди,

Бо ще будемо од города Козлова До города Цареграда гуляти,

Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати, Будуть Алкана-пащу з дівкою Санджаківною По зальотах поздравляти,

То як будеш отвіт оддавати?..»

Як Лях Бутурлак научив,

Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив: Половину козаків до опачин у окови посадив,

А половину у турецькое дорогое пляття нарядив.

Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти, Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати І галеру із гармати торкати,

Стали Алкана-пашу з дівкою Санджаківною По зальотах поздравляти.

То Лях Бутурлак чогось догадав,

Сам на чердак виступав,

Турецьким біленьким завивалом махав:

Раз то мовить по-грецьки,

Удруге — по-турецьки,

Каже: «Ви, турки-яничари, помаленьку, братія, ячіте,

Од галери одверніте,

Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,

На похміллі знемагає,

До вас не встане, голови не зведе.