Вінні-Пух та його друзі - Милн Алан Александр (читать онлайн полную книгу txt) 📗
– Ого! А де ж він?
– Ондечки! – сказав Пух і гордо показав на "Плавучого Ведмедя".
Гай-гай!.. Це було зовсім не те, що Крістофер Робін сподівався побачити. Але що довше він дивився на "Плавучого Ведмедя", то більше чудувався, який же хоробрий та розумний ведмедик оцей Вінні-Пух! І що більше Крістофер Робін про це думав, тим скромніше дивився в землю Пух, мовби показуючи усім своїм виглядом, що в цьому нема нічого надзвичайного.
– Тільки ж цей твій корабель надто малий для нас двох,– сумно сказав Крістофер Робін.
– Для нас трьох – із Пацем,– докинув Пух.
– Тоді він іще менший. Що ж нам робити, ведмедику, як нам діяти, друже мій Пуше?
І тоді цей ведмедик, цей Пух, цей Вінні-Пух, цей Д. П. (Д руг П ацика ), П. К. (П риятель К ролика ), В. П. (В ідкривач П олюса ), Р. І. та В. X. (Р озрадник І а та В ідшукувач Х воста ) – одне слово, наш славний Вінні-Пух, сказав таку мудру річ, що Крістофер Робін тільки витріщив очі й роззявив рота, дивуючись, чи й справді перед ним той самий ведмідь із тирсою в голові, якого він так давно знає і любить.
– Ми попливемо на твоїй парасольці ,– сказав Пух.
_ ?
– Ми попливемо на твоїй парасольці,– сказав Пух.
– ??
– Ми попливемо на твоїй парасольці ,– сказав Пух.
– !!!
І Крістофер Робін одразу зрозумів, що це й справді можливо!.. Він розчахнув свою парасольку й опустив її на воду догори ручкою. Парасолька попливла, але загойдалася. Пух, умостившись посеред парасолі, вже було намірився сказати, що все просто чудово, та виявилося, що чудово не все, і після короткочасного купання, якого Пух анітрохи не прагнув, він убрід повернувся до Крістофера Робіна. Після цього вони сіли в парасольку одночасно , і парасолька більше не гойдалася.
– Нехай цей корабель називається "Пухова Мудрість", – сказав Крістофер Робін, і "Пухова Мудрість" повним ходом рушила в південно-східному напрямі, час від часу плавно обертаючись.
Можете собі уявити, як зрадів Паць, коли нарешті побачив Корабель!..
Багато-багато років потому він любив згадувати, в якій страшній небезпеці він був під час того жахливого потопу, хоча єдина справжня небезпека загрожувала Пацеві лише в останні півгодини його водяного ув'язнення, коли Сова вмостилася на гілці його дерева і, щоб розважити друга, стала розповідати йому довжелезну пригоду з її Тіткою, яка одного разу помилково знесла чаїне яйце... Бідний Паць, що слухав Сову, висунувшись із віконця, вже втратив усяку надію дочекатися її закінчення і став помалу засинати і, що цілком природно, почав повільно вивалюватися з вікна; але, на щастя, якраз у ту мить, коли він уже повис над водою на самих лише задніх ратичках, Сова пронизливо й голосно скрикнула, показуючи, з яким жахом скрикнула її Тітонька, коли розгледіла, що яйце справді чаїне, і Паць прокинувся, та вчасно встиг шмигонути назад, перелякано пробелькотівши: "Ох, як цікаво! Невже це правда?.."
Отож можете собі уявити Пацеву радість, коли він нарешті побачив славний Корабель "Пухова Мудрість" (Капітан – К. Робін, Перший Помічник – В.-Пух ), що наближався з моря йому на порятунок, а К. Робін і В.-Пух, у свою чергу...
Власне, на цьому вся ця пригода й закінчується, а я так стомився від останнього речення, що хочу вже також відпочити.
