Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) - Ячейкин Юрий Дмитриевич (читать полную версию книги TXT) 📗
- Авжеж, - спокiйно зазначив Небреха, - iсторiу його нiхто не знас. Навiть Азимут. Бо пригода, пов'язана з цим оком, сталася ще до того, як я зарахував хлопця у штат екiпажу на посаду штурмана. Але що найцiкавiше якби я тодi виявив зайву допитливiсть i забарився на екскурсiях, магiстр Кiмiхла неодмiнно викинув би око на смiтник, як нiкчемний непотрiб, або ж без слiду розчинив в якомусь iз своух жахливих реактивiв. I якби я пiсля того зажадав будь-що заволодiти цим унiкальним сувенiром, менi довелося б чекати слушноу нагоди рiвно десять рокiв...
З магiстром Кiмiхлою я познайомився на планетi Тiлетас, що обертасться навколо одного з свiтил сузiр'я Персея.
Це, скажу я вам, чудова планета, уу аборигени надiйно приборкали погоду i, зрозумiло, утворили на всiх широтах сталий райський клiмат. Перiодично, суворо за графiком заздалегiдь запланованих трансгалактичних вiдкриттiв вони вирушали у космiчнi мандри до зiрок свосу системи, щоб виявити навколишнi планети i налагодити торговельний та культурний обмiн з нововiдкритими свiтами. Окрiм того, ухнi вченi дослiдили механiку тяжiння, i вiдтодi щасливi жителi планети мешкали у казкових, легких, мов пух, будiвлях, що велично ширяли над розкiшними лiсами i луками.
Передусiм я завiтав до Головного управлiння всепланетного об'сднання по координацiу туристських маршрутiв в системi обслуги "Тiл-туриста", скорочено - ГУВОКОТУМСО ТТ. Атож, молодий чоловiче, довгi назви полюбляють не лише в Сонячнiй системi. Та не в тiм рiч. Просто на цивiлiзованих планетах я завше починаю з офiцiйноу установи. Навiщо поневiрятися на вулицях, ставлячи заклопотаним аборигенам дитячi запитання, коли доцiльнiше скористатися послугами досвiдченого фахiвця.
Обслугу там органiзовано, скажу вам, вiдмiнно.
Новенький супер-кiбер з надзвичайно вишуканими манерами, не гаючи анi секунди, люб'язно запропонував менi докладний проспект з найпопулярнiшими туристськими маршрутами. А кiбер ще й коментував маршрути вiд себе.
Ледве я почав вивчати спокусливi принади пiдводного царства, як вiн захоплено повiдомив:
- Там цiлодобово виступас зведений ансамбль русалок у супроводi оркестру тритонiв. Матимете змогу побачити наймоднiший танок "хвiст"...
Печери кам'яного вiку...
- Ще необжитi! - радiсно сказав кiбер.
Гiрський курорт на купчастих хмарах...
- Щоденно змагання на повiтряних лижах!
Завод "Тяжмаш" - невагомий iндустрiальний гiгант по конденсуванню всесвiтнього тяжiння...
- Вiльна i необмежена зарядка тяжiнням сифонiв для хатнього вжитку!
Та для мене усе це не було дивиною. За час своух космiчних мандрiв я й не таке бачив. Ось чому я лагiдно усмiхнувся i з нелюдською ввiчливiстю запитав фахiвця:
- Мiй першосортний друже, а що у вас с таке, чого у проспектах нема?
- Таке, чого нема?! - остовпiв робот.
Я побачив, що його слiд заспокоути.
- Зрозумiло, мене не цiкавлять державнi тасмницi...
- Але ж, добродiю, для того, щоб побачити таке, чого нема, треба йти туди, нiхто не знас куди, - фахiвець явно ухилявся вiд негайного вирiшення проблеми.
- I оце називасться зразковою обслугою! - вигукнув я, хитро роз'ятрюючи його електронну пиху.
- При чому тут обслуга? - скипiв вiн, точнiсiнько як у нас, у "Бюро добрих послуг". - Рiч у тiм, що до ГУВОКОТУМСО ТТ ще нiхто не звертався з таким дивовижним замовленням! Зважте хоча б на те, що ми не масмо потрiбного досвiду!
- Вгамуйте своу блискавки! - рiшуче гримнув я. - Якби я завiтав на вашу планету ранiше, ви б давно цей досвiд мали. Будьте певнi!
Моя залiзна логiка його переконала, i вiн примирливо мовив:
- Подумасмо, що для вас можна зробити...
З його боку це було дуже розумне рiшення. Адже ГУВОКОТУМСО ТТ не мало жодних гарантiй, що я не вiдвiдаю планету вдруге. А тодi що, знову сушити електронну пам'ять?
Робот звiвся на триноги i почав задумливо човгати з кутка у куток по кiмнатi. З його очей iскрило, що наочно демонструвало напружену роботу усiх блокiв пам'ятi. По тих спалахах я з цiкавiстю спостерiгав еволюцiю кiбернетичноу думки.
- р! - нарештi заволав вiн i полегшено загув. - р таке, чого нема! Магiстр Кiмiхла! Вiн сам викреслив себе з iсторичного поступу!
- Ну, от бачите, а ви пручалися...
- Але врахуйте, - застерiг мене робот, - Кiмiхла - об'скт заборонений. Розумiсте, своум генiальним вiдкриттям вiн може загальмувати i навiть бiльше того - законсервувати! - розвиток цiлоу цивiлiзацiу. Ми його пильно охоронясмо вiд необережних вiдвiдувачiв. Особливо у цей день, сдиний день на кожнi десять рокiв. Але якщо ви наполягасте...
- Так! - позбавив його я останнiх сумнiвiв.
- Добре, для вас ми зробимо виняток, бо ви прийшли до нас iз винятковим замовленням. Ось вам перепустка. Ех, якби ви прилетiли до нас завтра, я б вже нiчим не мiг вас задовольнити. А за таку страхiтливу провину мене б точно списали на перетопку. Дякую вам, капiтане, за вчасне прибуття!
Отак мимохiть я врятував вiд неминучоу загибелi здiбного кiбера. Страх навiть подумати, що б сталося, якби я запiзнився хоч на день! Та не про це мова...
Вкрай заiнтригований, я сiв у повiтряну колiсницю з позначкою ТТ i показав вiзниковi перепустку. Вiн здивовано звiв на мене очi, але бiльше нiчим не виявив свого збентеження. А тодi стьобнув батогом крилатих коней, i ми шугонули в небо.
Невдовзi визначився маршрут.
Ми летiли до сдиноу на планетi чорноу хмари, наужаченоу надпотужними блискавками. Певно, уу залишили, щоб полохати надто допитливих мандрiвникiв.
Над хмарою на повiтряних хвилях гойдався невеликий клапоть землi, який знизу пiдпирали антигравiтацiйнi подушки. Посеред цього острiвця здiймалася старезна халабуда. З високого цегляного димаря в'юнився димок. Оцю будiвлю оточувало кiлька плодових дерев, якi наполегливо обдирала брудна i охляла коза. На шиу у неу телiпалася обiрвана мотузка...
Вiзник пришвартувався до хвiртки таксяк злiпленоу огорожi i понуро процiдив:
- Я тут почекаю...
Бiльш похмурого мiсця я в життi не бачив. Оцi хирлявi деревця зi старезною козою... Оця моторошна хурделиця блискавок у тьмяному черевi безмежноу хмари... I темна будiвля, вкрита плiснявою i мохом... Однак я смiливо пошкандибав до неу i хоробро постукав протезом у масивнi дубовi дверi. Не маю сумнiву, що коли б вони були на засувi, ух можна було б висадити хiба що добрим облоговим тараном.
