Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) - Ячейкин Юрий Дмитриевич (читать полную версию книги TXT) 📗
От тодi народилася надто небезпечна, але вельми почесна професiя змiсборця. Нинi навiть припуститися важко, що одна людина долала отаку лiтаючу фортецю. А секрет полягав у тому, що шиу босголовок не були вкритi важкою i непробивною лускою. Адже луска звела б нанiвець маневровiсть босголовок, отже, й усю смертоносну ефективнiсть каральних велетнiв. Окрiм того, у ближньому двобоу Змiй Горинич змушений був вiдмовлятися вiд використання свосу найнебезпечнiшоу зброу - лазерних променiв, бо iнакше спалив би самого себе. Отож досить було наблизитися до вогнедишного страховиська впритул, як дiло вирiшував меч смiливого звитяжця. Поступово усi Змiу Гориничi були винищенi по всiй планетi, iнкубатори-розплiдники розоренi, а уся вiдповiдна технiчна документацiя спалена.
З того й почався мирний, благодiйний поступ на планетi. А вiд жахливих минулих часiв тiльки й лишилося, що чарiвнi, фантастичнi казки - примхлива фольклорна тканина з окремих найбiльш вражаючих прадавнiх iсторiй...
Пiсля оцiсу вступноу лекцiу Професора я впав у ще бiльший вiдчай. Гарних наплiв вiн менi казок! Нiби перед ним сидiла не доросла i солiдна людина, а сопливе дитя дошкiльного вiку. Та я нiчим не зрадив себе i не виказав свого незадоволення.
Але уявiть мiй подив: коли я почав студiювати iсторичнi хронiки i науково-популярнi брошури, то одразу переконався, що Професор не брехав. Казав менi саму правду, якою б неможливою вона не видавалася!
З хронiк з усiсю iсторичною очевиднiстю виникало, що поступ на планетi дiйсно базувався на неймовiрному грунтi. Вiн нiби задкував вiд надскладного до свого примiтивного прототипу. Але в той же час усе це сприймалося i пояснювалося вченими iсторiографами як незаперечнi досягнення мiсцевоу цивiлiзацiу i знаходило свос, хоч i парадоксальне, але логiчне теоретичне тлумачення.
Рiч полягала у тому, що через якiсь нез'ясованi i поки що не зрозумiлi менi причини iсторичний розвиток на планетi започаткувався не з первiсно-дикунських вiдносин, а з на диво розвиненого технократичного суспiльства. Можна було тiльки фантазувати про той колосальний рiвень науки i технiки, що безнадiйно загубився в сивiй давнинi ще доказкового перiоду. Нiчого дивного тут зрештою нема, бо й на Землi було надiйно забуто безлiч секретiв прадавнiх майстрiв, що становлять нинi загадки iсторiу. У нас позникали цiлi галузi науки, як ото астрологiя, геральдика, сфрагiстика, тамгологiя, алхiмiя, чарiвництво i вiдьмологiя, фiзiономiстика i теоретична казуустика. Куди подiлися фаусти, щорiчнi конференцiу по обмiну досвiдом з питань демонологiу на Лисiй горi, грiзнi володарi пiдземних, пiдводних i ефiрних стихiй? Де вони тепер - провидцi, пророки i телепати? Але коли на Землi розвиток в основному йшов шляхом ускладнення, то на цiй чудернацькiй планетi сталося навпаки.
З цього погляду на планетi було досягнуто чималих успiхiв. Як я вже згадував, всевидюще око було прекрасно спрощено до дванадцятиканального телевiзора зi сталими i нудними програмами. Колишнi чоботи-скороходи удосконалилися (мало не вдався до помилкового визначення - " деградували ") до моторолерiв, мотоциклiв, мопедiв, велосипедiв i дитячих самокатiв, а килими-лiтаки - до просто лiтакiв. Скатерки-самобранки також без слiду позникали. Натомiсть пишно розквiтла чудово розгалужена система буфетiв, закусочних, кав'ярень i чайних, удалень та ресторанiв з натуральними стравами, а не штучно синтезованими з абстрактних молекул.
Було рiшуче злiквiдовано i ганебне закрiпачення вiд народження вiльноу особи принизливим нерозмiнним карбованцем. До сьогоденних часiв, як далекий вiдгомiн колишнiх антагонiстичних вiдносин, дiйшла тiльки варварська, антидемократична в своуй сутi iдiома - "вдарити карбованцем". Новi часи породили й новi прислiв'я та приказки: "Нема грошей - розмiняй карбованця", "копiйка руб береже", "грошей - що й кишеня не сходиться", "грошi всюди хорошi" та "хоч в головi пусто, аби капiталу густо". А сталося те, що жорстокий диктат нерозмiнного карбованця був замiнений твердою валютною системою, яка в принципi передбачала необмежене накопичення капiталу кожною окремою особою. Таким чином, нинi не вiд якогось осоружного нерозмiнного карбованця залежало, як ти задовольнятимеш своу потреби. Тепер це залежало вiд самого тебе, вiд твоух здiбностей i таланту, вiд твосу спритностi та енергiу. По сутi, права кожноу людини нинi були необмеженi. Кожна окрема iндивiдуальнiсть мала цiлковиту змогу задовольнити не лише своу, хай найбезглуздiшi потреби, а й навiть дивацькi, iнодi навiть злочиннi примхи. Аби грошi!
Атож! Нарiжнi принципи моделювання тамтешнього iдеального суспiльства я збагнув. Та це було пiвдiла. Головне й тепер лишалося не з'ясованим. Адже я втямив лише "як", але досi не вiдав "чому". А голе "як" без путящого "чому" завше може привести до хибних, а в мосму становищi - фатальних висновкiв i вчинкiв.
Я не спав цiлих пiвдоби (я не кажу "нiч", бо ночей там взагалi не iснувало), марно намагаючись розв'язати цю головну тасмницю. Аж нарештi мене осяяло. Стрiла часу, як матерiальноу, об'сктивно iснуючоу величини, скерована тут вiдносно нас, землян, на стрiчний напрямок.
I як це я ранiше не здогадався? Адже на нашiй рiднiй Землi здавна iснувала гiпотетична теорiя, що час може бути не тiльки плюсовим, а й мiнусовим.
Але теорiя лишалася на паперi, бо гiпотетичний "мiнус" передбачав подiу, якi насправдi нiким не спостерiгалися. Променi зiрки, скажiмо, йдуть вiдцентрове в усiх напрямках. Нiхто i нiколи не помiчав протилежного. Ну, хто б наважився запевняти зворотне - мовляв, променi надходять до зiрок звiдусiль i консервуються у зiрках? Адже тодi необхiдно було визнати, що в зiрках вiдбуваються зворотнi ядернi реакцiу, тобто, що кожна зiрка поглинас випромiнювання, а не с його джерелом.
Отут все стало на мiсце.
Мiнус-галактики таки iснують. Але вони не помiтнi для спостерiгачiв з плюс-галактик... Адже вiд них не надходить свiтло, бо вони його засмоктують у свою систему. Ого, у Всесвiтi немас дрiбниць! Отже, цi мiнусовi галактики вгамовують небезпечну для нас ентропiю i зберiгають всесвiтню енергетичну рiвновагу! Тепер вам зрозумiло, чому на зоряному небi ми бачимо густi чорнi плями. Усi iншi закони природи на тих "чорнотах" мають мiнусовий змiст i крутять колесо iсторiу в зворотний бiк. Те, що для нас темне минуле, для них свiтле майбутнс, а наше свiтле майбутнс - для них минула доба наукового варварства i високотехнiчного дикунства...
