Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Детские » Сказки » Чарівник Країни Оз - Баум Лаймен Фрэнк (читаемые книги читать .TXT) 📗

Чарівник Країни Оз - Баум Лаймен Фрэнк (читаемые книги читать .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Чарівник Країни Оз - Баум Лаймен Фрэнк (читаемые книги читать .TXT) 📗. Жанр: Сказки. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:
Чарівник Країни Оз - pic_10.jpg

5. Звільнення Залізного Лісоруба

Чарівник Країни Оз - pic_11.jpg

Коли Дороті прокинулася, сонце світило на всю силу, й Тото весело ганяв по лісу за птахами. Страшило й досі стояв у кутку.

– Треба піти пошукати воду, – сказала дівчинка.

– А нащо?

– По-перше, щоб умитися, а по-друге, щоб напитися, бо сухий хліб у горлі застрягне.

– Оце так важко доводиться живим людям із плоті й крові, – задумливо промовив Страшило. – Треба спати, треба їсти й пити! Зате у людей є мозок, і вони можуть думати.

Мандрівники вийшли з хатини й незабаром знайшли прозорий струмочок. Дороті вмилася, поснідала й запила сніданок водою. У кошикові залишалося зовсім трошки хліба, й дівчинка раділа, що Страшилу їжа не потрібна – припасів ледь-ледь вистачало на день.

Коли сніданок закінчився й можна було продовжити мандрівку, Дороті злякано здригнулася: десь неподалік пролунав глухий стогін.

– Що це? – тремтячим голосом запитала вона Страшила.

– Звідки мені знати? – відгукнувся той. – Та якщо хочеш, я можу подивитися.

У цю мить стогін пролунав знову. Вони пішли туди, звідки долинали звуки, й за кілька кроків Дороті помітила, як поміж дерев щось зблиснуло. Дівчина кинулася бігти й раптом спинилася, наче вкопана, злякано скрикнувши:

– Ой, що це?

Одне з високих дерев було надрубане, й біля нього з піднятою сокирою в руках стояв чолов'яга, повністю зроблений із заліза. У нього були руки й ноги, але він стояв зовсім закляклий, наче не міг поворухнутися.

Дороті й Страшило здивовано втупилися в дивного Лісоруба, а Тото голосно загавкав і спробував укусити його за залізну ногу, проте ледве не зламав собі зуби.

– Це ти стогнав? – звернулася Дороті до Залізного Лісоруба.

– Так, – відповів той. – Я стою тут і кличу на допомогу вже цілий рік, але ніхто не почув мене й не прийшов.

– А як тобі можна допомогти? – турботливо поцікавилася дівчинка: їй було дуже шкода бідолашного.

– Візьми слоїк з мастилом і добре змасти мої суглоби. Вони так заіржавіли, що я не можу поворухнути ні рукою, ні ногою. Якщо мене гарненько змастити, я знову буду, як новий. Слоїк стоїть на полиці в хатині.

Дороті метнулася до хатини й незабаром повернулася зі слоїком у руках.

– Що змащувати? – діловито поцікавилася вона.

– Спочатку шию, – сказав Лісоруб.

Дівчинка так і зробила. Шия дуже сильно заіржавіла, тому Страшилу довелося дуже довго крутити залізну голову в різні боки, доки її господар сам зумів це зробити.

– Тепер руки, – наказав Залізний Лісоруб.

Дороті змастила суглоби-шарніри на руках, а Страшило знову їй допомагав: то піднімав руки вгору, то опускав униз – аж доки іржа не обсипалася і вони запрацювали до ладу.

Залізний Лісоруб полегшено зітхнув і опустив сокиру.

– Оце так щастя! – вигукнув він. – Я стою з піднятою сокирою вже цілий рік. Нарешті зміг її опустити. Ну а тепер, якщо ви змастите мої суглоби на ногах, усе налагодиться повністю.

Дороті й Страшило виконали і це прохання, і Лісоруб знову зміг ходити. Він іще раз подякував за дивовижне звільнення, а трошки згодом зробив це й утретє. Він був дуже ввічливим Залізним Лісорубом.

– Якби не ви, – казав він, – я би стояв тут, доки не проіржавів би наскрізь і не розсипався на порох. Ви просто врятували мені життя. До речі, як ви опинилися в цих краях?

– Ми прямуємо до Смарагдового Міста – йдемо до могутнього Оза, – повідомила Дороті. – І по дорозі спинилися на ночівлю у твоїй хатині.

– А навіщо вам потрібен могутній Оз? – поцікавився Залізний Лісоруб.

– Я хочу, щоб він допоміг мені повернутися до Канзасу, а Страшило вирішив попрохати в нього трошки мізків, – пояснила Дороті.

На якусь мить Залізний Лісоруб замислився, потім запитав:

– Як ви гадаєте, цей Оз міг би дати мені серце?

– Чому б і ні, – відповіла Дороті. – Навряд чи це для нього більший клопіт, аніж дати Страшилі мозок.

– Атож, – погодився Залізний Лісоруб. – Тоді, якщо ви не проти, я приєднаюся до вас. Ходімо до Смарагдового Міста разом, щоб я теж мав змогу попрохати Оза про допомогу.

– Ласкаво просимо, – запросив Страшило до гурту, а Дороті додала, що дуже зрадіє новому товаришу. Залізний Лісоруб закинув на плече свою сокиру, й мандрівники всі разом рушили лісом по дорозі з жовтої цегли.

Перед тим, як вирушати, Залізний Лісоруб попрохав дівчинку покласти до кошика його слоїк із мастилом.

– Якщо ненароком я потраплю під дощ, – пояснив він, – то, напевно, знову заіржавію, і тоді мастило стане в пригоді.

Подорожнім дуже пощастило, що до їхнього гурту приєднався Лісоруб, адже незабаром вони опинилися в місцині, де дерева росли надто густо – цілком загороджували дорогу. Та Залізний Лісоруб сокирою швидко розчистив прохід.

Якоїсь миті Дороті задумалася, аж не помітила, як Страшило вкотре перечепився на вибоїні й полетів сторчголов у канаву обіч дороги. Йому навіть довелося гукнути, щоб дівчинка звернула на нього увагу.

– Чому ти не обійшов яму? – здивовано запитав Залізний Лісоруб.

– Бо я погано кумекаю, – весело пояснив Страшило. – У мене в голові не мізки, а солома. Тому я й іду в Смарагдове Місто до могутнього Оза.

– Я тебе розумію, – відгукнувся Залізний Лісоруб. – Однак мозок – це не найголовніше в нашому житті.

– А в тебе є мозок? – поцікавився Страшило.

– Ні, в голові в мене порожнеча, – зізнався Лісоруб. – Але колись у мене був і мозок, і серце. Коли вже вибирати, особисто я надаю перевагу серцю.

– Чому? – здивувався Страшило.

– Зараз я розповім вам про себе, і ви все зрозумієте.

Доки вони йшли через ліс, Залізний Лісоруб розповідав свою історію.

– Мій батько був Лісорубом. Він валив дерева, продавав дрова й заробляв цим собі копійчину. Коли я підріс, також став Лісорубом. Потім батько помер, і мені довелося дбати про матір. Згодом померла й вона. Мені стало дуже самотньо, і я вирішив одружитися. Закохався в одну вродливу дівчину. Вона була готова вийти за мене, але сказала, що я повинен заробити гроші й побудувати новий великий будинок. Відтоді я працював ще наполегливіше. Та дівчина жила зі своєю старою тіткою, а та дуже не хотіла, щоб ми побралися. Тітка була дуже ледачою й розуміла: коли її небога піде жити до мене, їй доведеться самій вести господарство. Тому тітка подалася до Злої Чаклунки Сходу й пообіцяла їй двох овець і корову, якщо Чаклунка зможе розладнати наше весілля. Зла відьма зачаклувала мою сокиру, і якось я рубав дрова в лісі, а сокира зненацька вискочила з моїх рук і відрубала ліву ногу. Спочатку це дуже засмутило мене. Я знав, що одноногих Лісорубів не буває. Я пішов до знайомого коваля, і той викував мені нову, залізну ногу. Залізна нога виявилася не гіршою за справжню, і я швидко до неї звик. Зла Чаклунка Сходу дізналася про це і страшенно розсердилася: адже вона обіцяла старій тітці, що я не одружуся з її вродливою небогою. Коли я знову пішов до лісу й заходився рубати дерево, сокира знову вирвалася і відрубала мені праву ногу. Я знову пішов до коваля, і той викував мені другу залізну ногу. Після цього зачарована сокира відрубала мені спочатку праву, а потім ліву руку. Але я не злякався, і знову коваль допоміг мені. Тоді сокира відрубала мені голову, і я вже було подумав, що мені настав кінець, але і тут на допомогу прийшов майстерний коваль – він зробив мені ще й залізну голову.

Я вирішив, що переміг Злу Чаклунку, і заходився працювати втричі старанніше. Але я й не підозрював, з якими підступними ворогами маю справу. Зла Чаклунка не здавалася і зачарувала сокиру щоб та розрубала мене навпіл. Знову виручив мене друг-коваль. Він зробив мені залізний тулуб і прикріпив на шарнірах голову, ноги й руки. Я знову міг ходити і працювати. Та, на жаль, у мне більше не було серця, і моя любов до дівчини зникла. Мені було вже геть байдуже, одружусь я з нею чи ні. Гадаю, вона досі живе з тіткою і чекає, коли я прийду просити її руки.

Перейти на страницу:

Баум Лаймен Фрэнк читать все книги автора по порядку

Баум Лаймен Фрэнк - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Чарівник Країни Оз отзывы

Отзывы читателей о книге Чарівник Країни Оз, автор: Баум Лаймен Фрэнк. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*