Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Фантастика и фэнтези » Фэнтези » Ерагон. Найстарший - Паолини Кристофер (читаем книги онлайн txt) 📗

Ерагон. Найстарший - Паолини Кристофер (читаем книги онлайн txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Ерагон. Найстарший - Паолини Кристофер (читаем книги онлайн txt) 📗. Жанр: Фэнтези. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Ось, — нарешті витяг він звідти скріплені разом золоті кільця й тицьнув їх Ерагонові. — Це загадка, за допомогою якої ми перевіряємо кмітливість. Тут вісім зв'язок. Якщо розташувати їх правильно, виникне одне-єдине. Я вважаю, що це дуже корисна вправа, яка допоможе позбутися роздратування й відволіктись.

— Дякую, — кинув юнак, уже поглинений цією головоломкою.

— Можеш залишити її собі, якщо зумієш розгадати, — сказав на прощання Орик.

Повернувшись до свого намету, Ерагон ліг долілиць і став уважно вивчати хитросплетіння кілець у тьмяному сяйві багаття, яке пробивалося крізь шпарину. Чотири зв'язки були скріплені з чотирма такими ж елементами. Кожен з них вивершувався гладкою половинкою, а зверху знаходилась асиметрично вигнута частина, яка могла б переплестися з рештою складників.

Перепробувавши безліч варіантів, Ерагон швидко переконався, що неможливо так одразу скласти разом обидві пари четверних елементів. Захоплений складною задачею, він забув і про свій нещодавній страх, і навіть про зневіру в собі.

Назавтра юнак прокинувся перед самісіньким світанком. Тручи очі й потягуючись, він вийшов з намету й помітив, як із рота йде пара. Хлопець кивнув Шргнієну, який вартував біля багаття, і подався до річки вмиватися.

Подумки він розшукав Сапфіру, а потім причепив Зарок і рушив до дракона, минаючи старезні буки, які росли вздовж Аз Раньї. Незабаром Ерагонові руки й обличчя змокріли від роси — він продирався крізь чагарник, аби вибратися на рівнину. Перед ним височів округлий пагорб. На його вершині — як дві давні статуї — стояли Сапфіра й Арія. Їхні обличчя були спрямовані на схід, де здіймалася ранкова заграва, вкриваючи степ бурштиновим сяйвом.

Коли сонячне світло остаточно вирізьбило обидва силуети, хлопець пригадав, як Сапфіра так само спостерігала схід сонця біля його ліжка, щойно вилупившись із яйця. Вона скидалась на яструба, з важким поглядом блискучих очей у кістяних очницях, з лютим вигином шиї й силою, якою дихала кожна лінія її тіла. Це був справжній мисливець, наділений дикою красою, яка так пасувала цьому образові. Кутаста фігура Арії з грацією пантери ідеально відтіняла велич драконової статури. Не було жодної різниці в природі цих двох загадкових істот.

Благоговіння всуміш із незвичною радістю опанувало парубком. Адже це був світ, до якого він також належав як вершник! Зрештою, хіба це не найбільше щастя в його житті? Усвідомлення цього викликало сльози на очах і радісну посмішку, яка розсіяла всі колишні страхи.

Усе ще всміхаючись, Ерагон піднявся на пагорб і зайняв місце поруч із Сапфірою. Разом вони зустрічали новий день. Раптом Арія подивилася на юнака, і щось перевернулося в нього в душі. Він зашарівся, відчуваючи раптовий зв'язок з ельфійкою й збагнувши, що та розуміє його краще за будь-кого, навіть краще за Сапфіру. Це неабияк збентежило юнака, адже саме так ніхто досі не зачіпав його почуттів.

Протягом дня Ерагон постійно повертався думкою до цього епізоду, тішачись із власного зніяковіння, якого він не міг собі пояснити. Більшість часу він просидів на самоті, граючись із кільцями Орика й милуючись навколишньою природою.

Опівдні вони досягли того місця в долині, де інша ріка з'єднувалася з Аз Раньї, удвічі збільшуючи її розмір і швидкість. Тільки завдяки зусиллям гномів плоти не розкидало шаленою течією і вони не врізалися в стовбури дерев, які звисали поруч.

Десь за милю після того, як річки з'єдналися, Аз Раньї повернула на північ і понесла води повз самотню вершину, яка височіла осторонь гірського пасма, неначе яка величезна сторожова вежа, збудована для спостереження за степами.

Гноми вклонилися вершині, коли побачили її, а Орик сказав Ерагонові:

— Це Молдун Гордий, остання з гір, яка є на нашій дорозі.

Коли плоти були пришвартовані на нічліг, хлопець побачив, як Орик розкриває чорну скриньку, карбовану перламутром, рубінами й сріблом. Гном клацнув замком, підняв кришку, й Ерагон побачив дивовижний лук, що спочивав на червоному оксамиті. Його лискучі деталі були виготовлені з чорного дерева, прикрашеного золоченими зображеннями виноградної лози, квітів, тварин, а ще прадавніми рунами. Це було настільки розкішне видовище, що навряд чи хтось наважився б скористатися цією зброєю.

Орик спробував напнути лук, який був завбільшки з нього, а потім мовив:

— Я збираюся роздобути свіжого м'яса. За годину повернуся.

З цими словами він і зник у лісовій хащі. Торв лише скептично гмикнув у відповідь на це, але не став зупиняти свого товариша.

Незабаром Орик повернувся, тягнучи зв'язку довгошиїх гусаків.

— Я вислідив їх, засівши на дереві, — поважно сказав він, передаючи птахів Датмерові.

Коли гном знімав свою зброю, усіяну коштовностями, Ерагон не втримався й запитав:

— А з якого дерева зроблено твого лука?

— З дерева? — усміхнувся Орик, похитавши головою. — Такий лук не можна зробити з дерева. Це зброя з рогів ургала!

— Та ні, ріг не такий пружний і не гнеться, — недовірливо мовив юнак.

— Звісно. Але треба знати, як з ним вправлятися, — пояснив гном. — Спочатку ми вчилися на рогах фельдуностів, хоч воно те саме, що й з рогами ургалів. Це роблять так: ріг розтинають навпіл, потім обтесують, поки він не набуде потрібної форми. Далі виварюють і зачищають, а вже по тому припасовують до ясеневої щепи за допомогою риб'ячого клею. Ну, ще просотують спеціальною олією, яка надає зброї гнучкості, а затим прикрашають. Увесь процес виготовлення забирає не менше десяти років.

— Я ніколи не чув, щоб лук робили в такий дивний спосіб, — сказав зачудований Ерагон. Відтепер його власна зброя видавалася йому звичайним собі кілком. — А як далеко він стріляє? — спитав юнак.

— Сам поглянь, — відповів Орик, протягуючи йому зброю. — Але ти будеш винен мені стрілу.

Ерагон поклав стрілу на тятиву, цілячись убік річки, і напнув її. Завдовжки лук був футів зо два, але виявився набагато важчим за його власного меча. Хлопець пустив стрілу, і та пурхнула з різким звуком, здійнявшись високо над річкою. Ерагон з подивом спостерігав, як вона впала посередині Аз Раньї.

— Гатх сем оро ун лам іет, — посміхнувшись, упівголоса проказав він, закликавши магію, і за мить стріла злетіла назад у повітря й лягла йому на долоню. — А ось і те, що я тобі винен.

— Неймовірно! — ударив себе в груди Орик. — Зараз я маю дві дюжини стріл, отже можу вільно полювати до того, як поновлю запаси аж у Хедарті!

Він перехопив лука в Ерагона й похапцем сховав його до скриньки.

Тільки тепер Ерагон помітив, як Арія здалеку спостерігає за ними.

— Ельфи теж користуються такими луками? — гукнув парубок до неї. — Адже ви такі сильні, що звичайний лук просто зламається у ваших руках!

— Ні, ми робимо наші луки з дерев, які не ростуть, — кинула ельфійка, йдучи геть.

Кілька днів вони пливли крізь трав'яні поля, і Беорські гори потроху маліли позаду. На березі часто траплялися стада газелей і маленьких червоних оленів, які спостерігали за прибульцями своїми блискучими очима.

Тепер, коли загроза від фангурів минула, Ерагон щодня літав із Сапфірою. Після Джиліда це була їхня перша можливість бувати так часто разом, і вони як могли користалися нагодою. А ще юнак радів будь-якій можливості втекти з вузької палуби плоту, де він почувався якось ніяково в присутності Арії.

АРІЯ ПОЧТУ-КОНУ

Ерагон і його супровід рухались річкою Аз Раньї, яка невдовзі влилася в Ед-де, що текла кудись на схід. У місці з'єднання двох річок мандрівники заїхали до торговельного посту Хедарт, де обміняли плоти на віслюків. Гноми ніколи не їздять верхи на конях, зважаючи на свій зріст.

Натомість Арія відмовилася від тварини, яку їй запропонували. Вона сказала, що ніколи в житті не повернеться до країни своїх предків верхи на цій потворі.

— Тоді як же ти встигатимеш за нами? — спохмурнів Торв.

— Я просто бігтиму, — відповіла ельфійка й помчала вперед, випередивши навіть Сніговія, не кажучи вже про віслюків. Незважаючи на це, вона не виглядала втомленою, коли всі зупинилися на нічліг, хоч ні з ким не мала бажання розмовляти.

Перейти на страницу:

Паолини Кристофер читать все книги автора по порядку

Паолини Кристофер - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Ерагон. Найстарший отзывы

Отзывы читателей о книге Ерагон. Найстарший, автор: Паолини Кристофер. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*