Ерагон. Найстарший - Паолини Кристофер (читаем книги онлайн txt) 📗
Джормандер звівся на ноги, легко вклонився й знову сів.
— Дякую, що завітав до нас, Ерагоне, незважаючи навіть на те, що ти не зовсім одужав від свого поранення, — мовив він і показав на присутніх: — Це Умерт і Фальберд, а це Сабрі й Елесарі.
Ерагон привітально схилив голову, а потім спитав:
— А Близнюки теж були членами вашої ради?
Сабрі невдоволено похитала сивою копицею й стукнула довгим нігтем по столу.
— їм не місце серед нас, — суворо відповіла вона. — Це були справжні п'явки, що смоктали нашу кров задля власної вигоди. Вони не мали жодного бажання служити варденам. Тому й до ради їх не обрали.
Ерагон навіть на такій відстані відчув запах її парфумів, що відгонили болотяною тванню, і ледь зумів стримати посмішку.
— Годі, — озвався Джормандер. — Ми тут не для того, щоб говорити про Близнюків. Сьогодні перед нами постала проблема, яку треба вирішити швидко й ефективно. Якщо ми не оберемо наступника Аджихада, то його обере хтось інший. Ротгар уже цікавився ситуацією, нібито висловлюючи співчуття. Нам не слід забувати також про Ду Врангр Гата, жерців магії. Більшість із них підкоряються варденам, але їхні дії неможливо передбачити. А що як вони вирішать протистояти нам задля власної вигоди? От чому, Ерагоне, нам потрібна твоя підтримка. Ти мусиш бути гарантом законного вибору.
Потім важко звівся Фальберд, спершись м'язистими руками об стіл.
— П'ятеро з нас уже вирішили, кого підтримувати, — мовив він. — Ми не сумніваємось у цій людині, але ти… — товстун повчально пригрозив Ерагонові пальцем: — Ти мусиш заприсягтися, що не розголосиш нашого рішення.
— Цікаво, задля чого весь оцей цирк? — подумки звернувся Ерагон до Сапфіри.
— А я ж бо звідки знаю? — пирхнула та у відповідь. — Можливо, це пастка. Або якась авантюра, в яку тебе хочуть уплутати. Зрештою, від мене вони присяги не вимагали, тож не хвилюйся. Я завжди зможу переказати Арії те, до чого вони тут дійдуть. І дарма вони забувають, що дракони такі ж розумні, як і люди. А може, навіть розумніші…
Трохи заспокоївшись, Ерагон звернувся до присутніх:
— Гаразд. Я присягаюсь не розголошувати таємниці вашого рішення. А тепер кажіть, хто очолить варденів.
— Насуада, — враз пролунала несподівана відповідь.
Намагаючись не показувати власного здивування, Ерагон кивнув і замислився. Він не брав до уваги Насуади, зважаючи на її юний вік, адже дівчина була всього лиш на кілька років старша за нього. Звісно, це не грало великої ролі, але чому рада старійшин обрала саме її? Навіщо їм це? Юнак згадав пораду Брома й спробував глянути на проблему з різних боків, розуміючи, що незабаром має оголосити своє рішення.
— У Насуади твердий характер, — підказала Сапфіра. — Цілком можливо, що вона така сама, як її батько.
— Можливо, — відповів Ерагон. — Якби ж то вони вибирали її за характер! Тут бува часом нема якогось підступу?
Щоб хоч якось виграти час, юнак задумано перепитав:
— А чому не ти, Джормандере? Аджихад називав тебе своїм найкращим помічником. Хіба ж це не підтверджує твого права на його місце тепер, коли він загинув?
Між членами ради пробігла хвиля роздратування: Сабрі випросталась у кріслі, склавши руки перед собою, Умерт і Фальберд сумно перезирнулись, а Елесарі просто посміхнулася, торкнувшись руків'я кинджала.
— Розумієш, — обережно мовив Джормандер, ретельно добираючи слова, — Аджихад мав на увазі лише військову справу, не більше… До того ж, мені краще залишатись членом цієї ради, яка діє тільки тоді, коли ми підтримуємо одне одного. Я б не хотів ставати вищим за решту своїх колег.
Після такої улесливої промови напруга в раді помітно спала, і Елесарі навіть підбадьорливо поплескала Джормандера по плечу.
«Авжеж! — подумки вигукнула Сапфіра. — Та він просто мріє загарбати владу, якщо решта його підтримає. Ти тільки поглянь на цю раду! Він же наче вовк у своїй зграї!»
«Скорше, як вовк у зграї шакалів», — подумав Ерагон, а вголос додав: — А чи має Насуада хоч якийсь досвід у цій справі?
— Я мешкала тут уже сім років, коли Аджихад приєднався до варденів, — несподівано мовила Елесарі. — І Насуада росла на моїх очах. Звісно, іноді вона буває легковажна, але зараз це найкраща кандидатура на посаду. Народ її полюбить. А в ці лихі часи я й мої друзі подбаємо про неї. Недосвідченість не повинна стати перешкодою на її шляху!
«Все зрозуміло, — сумно посміхнувся Ерагон до Сапфіри. — Їм просто вкрай потрібна маріонетка».
— Похорон Аджихада відбудеться за два дні, — озвався Умерт. — А відразу ж після цього ми хочемо оголосити Насуаду нашим новим ватажком. Зрозуміло, ми спитаємось її згоди, але вона, як на мене, має погодитись. Ми хочемо, щоб ти був присутнім на церемонії, аби ніхто — навіть Ротгар! — не зміг оскаржити нашого рішення. Заразом ти присягнеш на вірність варденам. Це поверне довіру людей, яку забрала смерть Аджихада, і попередить будь-які спроби розколоти нашу спільноту.
«Он воно що! — подумки вжахнувся Ерагон. — Присяга на вірність народу варденів!»
«Зверни увагу на те, що вони вимагають присягнути не Насуаді, а тільки варденам», — підказала Сапфіра.
«Так, і тоді ці товстуни будуть тими, хто офіційно призначив Насуаду, — міркував про себе хлопець. — А це означає, що рада матиме більшу владу, ніж донька Аджихада. Звісно, вони могли б усе підлаштувати так, аби Арія або ми із Сапфірою зробили це самі. Проте подібне визнання означало б беззаперечну владу того, хто призначив дівчину, а це не входить до планів цих добродіїв. Тому вони й хочуть оголосити вердикт самі, аби взяти ініціативу у свої руки. До того ж, вони скористаються підтримкою вершника. Адже ми привселюдно маємо підтримати їхнє рішення, чи не так?»
— А якщо я не пристану на вашу пропозицію? — нарешті спитав Ерагон.
— Пропозицію? — здивовано перепитав його Фальберд. — Ну, звісно, нічого страшного не станеться. Але якщо ти не з'явишся на вибори Насуади, це означатиме неповагу до нашого народу. Що подумає бідна дівчина, коли герой битви під Фартхен Дуром зігнорує її свято? Певно, те, що вершник її зневажає й не хоче служити її народу? Хто ж витримає таку ганьбу?
Висловитись іще зрозуміліше було несила, тож Ерагон стис руків'я Зарока під столом, борючись із нестримним бажанням сказати цим задоволеним пикам те, що не потребує жодних пояснень. Хіба його хтось змушував підтримувати варденів? Хіба він не робив це за покликанням власного серця? Утім, годі. Він ні в якому разі не погодиться на їхні підступні вмовляння.
— Якщо ви такої високої думки про вершників, — опанувавши себе, несподівано твердо мовив Ерагон, — то чи не краще буде, коли я сам керуватиму варденами?
Ці слова неабияк стривожили радників — вони нервово зайорзали у своїх кріслах.
— Це було б украй нерозумно, — скривилася Сабрі.
Ерагон напружено думав, намагаючись знайти вихід із ситуації.
— Тепер, коли Аджихад загинув, — лагідно підказала Сапфіра, — ми вже не зможемо залишатись незалежними від будь-якого клану. Тож давай не будемо сваритися з варденами, гаразд? Якщо рада хоче контролювати їх, обравши Насуаду ватажком-маріонеткою, нехай собі контролює. Ми тут нічим не зарадимо. До речі, всіма ними й нами так само керує інстинкт самозбереження.
— Але чого вони вимагатимуть від нас, коли прийдуть до влади? Чи визнають вони варденський пакт із ельфами й чи відішлють нас на вишкіл до Елесмери? Джормандер схожий на порядну людину, а як щодо решти ради?
— Погоджуйся на участь у церемонії, — замість відповіді сказала Сапфіра. — Гадаю, з нашого боку це буде розумний крок. А щодо твоєї присяги на вірність варденам, то, можливо, тобі пощастить її уникнути. Може, з часом щось стане на заваді… А може, Арія щось підкаже…
— Гаразд, — несподівано для ради кивнув Ерагон. — Якщо ви так хочете, я буду на церемонії.
— От і добре, — з полегшенням зітхнув Джормандер. — Тоді в нас тільки одна справа, яку треба залагодити до твого від'їзду. Ідеться про призначення Насуади. Не бачу жодних причин її відкладати, якщо вже ми всі тут зібрались. Я негайно ж пошлю за нею, а також за Арією. Перш ніж публічно ухвалити рішення, нам треба мати згоду ельфів. Сподіваюся, це буде нескладно, чи не так? Адже Арія не стане заперечувати твого рішення? І їй, мабуть, теж доведеться з ним погодитись.
