Таємниця затоки Здохлого кита - Михановский Владимир Наумович (книги без регистрации полные версии .txt) 📗
Операція
Жуль з’явився в Уестерні недавно, десь рік тому. Правлінню компанії зразу ж припала до душі його надзвичайна здатність влаштовувати різні темні справи.
Вершити їх Жулеві допомагали невичерпна винахідливість, жорстокість, певна обізнаність у техніці й ціла вервечка інших якостей, котрі навряд чи можна вважати за позитивні.
Вершиною Жулевої діяльності була, звичайно, афера з «Добрими вовками». Мабуть, тільки його диявольська уява могла породити такий план.
Коли Жуль виклав свою ідею президентові, той захоплено поплескав його по плечі й вигукнув:
– Ну й голова! Либонь, давно за нею зашморг скучив. З таким обдаруванням, Жуль, ви можете стати одним із найповажніших бізнесменів. Якщо, звісне діло, по дорозі вам не доведеться присісти на електричний стілець… Що вам треба, аби успішно здійснити свій задум?
– Гроші.
– Це ви одержите. Щодо винагороди ми теж домовились.
– І після цього я буду вільний?
– Як вітер.
– Я пристаю на вашу умову.
– Отже, – сказав президент компанії, – ви негайно вилітаєте на південь, до того, як його?…
– Майкла Кардінга, – підказав Жуль.
– Так, так. А без нього й справді не обійтися?
– Він єдиний, хто може в даному випадку стати нам у пригоді, – сказав Жуль.
І це була правда.
Молодий маловідомий учений, дещо дивакуватий, непокірний (його й начальство за це недолюблювало), спромігся за досить короткий час свого перебування в Уестерні створити феноменальний апарат трансформації біострумів, який і було використано під час матчу «Добрих вовків» і «Бородатих хлопчиків»…
Після того, як Майкл Кардінг зробив своє діло, в Уестерні стали вважати його зайвим. Це не значить, що Кардінга не можна було експлуатувати далі. Навпаки – роботи йому знайшлось би чимало. Але річ у тім, що останнім часом Майкл дозволив собі кілька зухвалих випадів проти можновладної верхівки компанії. Про це запопадливо доповіли правлінню численні інформатори, штатні й добровільні. Керівні боси знали, що в даному випадку заткнути рота чеком не вдасться, і кінець кінцем, аби не ризикувати, поклали прибрати Кардінга.
Цю делікатну операцію доручили Жулеві, й він виконав її бездоганно. За день до смерті підпоєний Кардінг жартома навіть заповіт написав…
І ось тепер Жуль летить на захід, аби виконати ще одне делікатне доручення. Крізь ілюмінатор літака видно далеку землю… Господи, як він не хотів братися за це діло. Але вибору не лишалося, й так за кілька останніх днів він мало не наклав головою. Ну та після цього він уже зав’яже…
Коли літак приземлився і Жуль з невеличким саквояжем зійшов на бетоновану доріжку аеродрому, до нього, відтіснивши всіх своїх конкурентів, підскочив таксист. Він підхопив Жулеву ношу й догідливо сказав:
– Мій вертоліт до ваших послуг, містер.
Жуль сів у зручне крісло, назвав потрібну йому адресу, і сріблястий метелик здійнявся в небо.
Дорогою Жуль відчув, що його нездоланно хилить на сон. Він хотів був щось сказати пілотові, та голова безсило впала йому на груди, і Жуль сповз із сидіння на м’який пластик підлоги…
– Приймай гостя, Флете, – сказав довготелесий пілот. Він ухопив за комір свого непритомного пасажира і потяг до люка.
– Обережно, бо виведеш його з ладу достроково, – посміхнувся чоловік, що стояв на землі, коло викинутого з вертольота трапу.
