Приманка для роззяв - Азимов Айзек (книга регистрации TXT) 📗
— Заради святої Землі, я ж пожартував! — зойкнув Вернадський.
Шеффілд промовив квапливо:
— Гаразд, досить, Марку! Ти нам не віриш і тому вирішив діяти самотужки. А тепер, хлопче, — до справи. Від чого, по-твоєму, повмирали перші поселенці?
Марк відповів:
— Наскільки я знаю, від цього міг би померти й той дослідник, Макояма, якби не загинув під час аварії через два місяці і три дні після свого повідомлення про Братусь. Правда, це лише припущення.
— Гаразд, але від чого все-таки вони вмирали?
Всі принишкли. Марк подивився навколо і сказав:
— Від пилу.
Розлігся дружний регіт. Щоки в Марка запалали.
— Що ти хочеш цим сказати? — запитав Шеффілд.
— Від пилу! У повітрі повно пилу! А в ньому — берилій. Спитайте у доктора Вернадського.
Вернадський підвівся і проштовхався уперед.
— При чому тут я?
— Ну, як же, — наполягав Марк. — Там були цифри — в тих даних, які ви мені показували. Берилію дуже багато в корі, отже, він повинен бути з пилом і в повітрі.
— Ну й що, як там є берилій? — запитав Шеффілд. — Вернадський, прошу вас дозвольте мені ставити питання.
— Отруєння берилієм, — ось що. Коли ви дихаєте берилієвим пилом, у легенях утворюються незагойні грануломи. Я не знаю, що це таке, але у всякому разі, стає важко дихати, а потім ви помираєте.
До загального галасу приєднався ще один збуджений голос. То був Нові:
— Про що ти кажеш? Ти ж не лікар!
— Знаю, — поважно відповів Марк. — Але якось я прочитав стародавню книгу про отрути. Таку стародавню, що вона була надрукована на справжньому папері. В бібліотеці є лиш кілька таких, і я всі їх продивився — це ж така дивина.
— Гаразд, — сказав Нові. — І що ж ти прочитав? Ти можеш мені розповісти?
Марк гордовито підвів голову.
— Можу сказати напам’ять. Слово в слово. «Всі двовалентні іони металу, що мають однаковий радіус, можуть активувати в організмі разюче розмаїття ферментативних реакцій. Це можуть бути іони магнію, марганцю, цинку, заліза, кобальту, нікелю та інші. В усіх цих випадках іон берилію, що має такий самий розмір і заряд, діє як інгібітор. Тому він гальмує велику кількість реакцій, які каталізуються ферментами. Оскільки берилій, очевидно, ніяк не виводиться з легень, то вдихання пилу, що містить солі берилію, спричиняє різні метаболічні розлади, серйозні захворювання і смерть. Відомі випадки, коли одноразове діяння берилію призводило до летального наслідку. Первинні симптоми непомітні, і ознаки захворювання з’являються інколи через три роки після діяння берилію. Прогноз тяжкий».
Капітан у крайньому збентеженні похилився вперед.
— Що він каже, Нові? Є в цьому якийсь сенс?
— Не знаю, має він рацію чи ні, — відповів Нові, — але в тому, що він каже, нема нічого неймовірного.
— Ви хочете сказати, що не знаєте, отруйний берилій чи ні? — різко сказав Шеффілд.
— Не знаю. Ніколи про це не читав. І мені не траплявся жодний випадок такого захворювання.
Шеффілд обернувся до Вернадського:
— А берилій де-небудь застосовується?
Не приховуючи здивування, Вернадський відповів:
— Ні, чорт забирай, не можу пригадати, щоб він де-небудь застосовувався. А втім, ось що. На початку атомної ери його використовували в примітивних атомних реакторах як уповільнювач нейтронів — разом із парафіном та графітом. У цьому я майже впевнений.
— Виходить, зараз його не використовують?
— Hi.
Раптом втрутився електронщик:
— По-моєму, в перших люмінесцентних лампах використовувалися цинк-берилієві покриття. Десь я про це чув.
— І все? — запитав Шеффілд.
— Все.
— Так от, слухайте. По-перше, Марк все процитував точно. Тобто, так і було написано в тій книжці. Я вважаю, що берилій — отруйна речовина. У звичайних умовах це не має значення, бо його вміст у грунті мізерний. Коли ж людина концентрує берилій для того, щоб використати його в ядерних реакторах, або люмінесцентних лампах, або навіть у складі сплавів, то вона стикається з його отруйними властивостями і шукає йому замінників. І знаходить їх, забуває про берилій, тоді забуває й про те, що берилій — отрута. А потім нам зустрічається планета, незвичайно багата на берилій, як-от Братусь, і ми не можемо зрозуміти, що з нами відбувається.
Саймон, здавалось, не слухав. Він тихенько спитав:
— А що означає: «Прогноз тяжкий»?
Нові відповів мимохідь, думаючи про щось інше:
— Це означає, що коли ви отруїлись берилієм, то вам не вилікуватися.
Саймон закусив губи й відкинувся у кріслі.
Нові звернувся до Марка:
— Я сподіваюсь, симптоми отруєння берилієм…
— Можу прочитати весь список. Я не розумію цих слів, але…
— Було серед них слово «ядуха»?
— Так.
— Пропоную повернутися на Землю якомога швидше і пройти медичне обстеження, — зітхнувши, сказав Нові.
— Але якщо ми все одно не вилікуємося, — кволим голосом промовив Саймон, — то який сенс?
— Медицина пішла далеко вперед відтоді, як книжки друкували на папері, – заперечив Нові. – Крім того, ми могли й не одержати смертельної дози. Перші поселенці прожили під постійним впливом берилію понад рік. Ми ж – тільки місяць. Завдяки швидким і рішучим діям Марка Аннунчіо.
— Заради Космосу, капітане, – скрикнув у відчаї Фоукс, – давайте вибиратися звідси! Швидше на Землю!
Схоже було на те, що суд закінчився. Шеффілд і Марк вийшли одними з перших.
Останнім підвівся з крісла Саймон. Він побрів до дверей млявою ходою людини, яка вважає себе живим трупом.
26
Система Лагранж перетворилася на зірочку, загублену в скупченні, що лишилось позаду. Шеффілд подивився на цю світлу цятку і, позіхнувши, сказав:
– А така красива планета… Гаразд, будемо сподіватися, що залишимось живими. У всякому разі, надалі уряд буде стерегтися планет з високою концентрацією берилію. На таку приманку для роззяв людство вже не клюне.
Марк не відповів. Суд закінчився, і його збудження вгамувалось. В очах у нього блищали сльози. Він думав тільки про те, що може вмерти; а якщо він умре, то у Всесвіті залишиться безліч цікавих речей, яких він так і не спізнає!…
