Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Фантастика и фэнтези » Научная фантастика » З далеких планет - Бердник Олесь Павлович (книги бесплатно без txt) 📗

З далеких планет - Бердник Олесь Павлович (книги бесплатно без txt) 📗

Тут можно читать бесплатно З далеких планет - Бердник Олесь Павлович (книги бесплатно без txt) 📗. Жанр: Научная фантастика. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:
З далеких планет - doc2fb_image_03000019.png

Зненацька налетівши, потужний вихор звалив мене з ніг. Судомливо вхопившись за пругку гілляку якогось дерева, я перечекав шквал, а потім рушив далі. Ноги плуталися в повзучих рослинах, шалені вихори кидали мене на землю, і, швидко знесилившись, я повернув назад, до ракети.

Раптом я помітив неподалік якийсь рух. Ворушилися латки грунту, вкритого чимось схожим на мох. Зацікавлений, я рушив ближче. І тут мох посунув до мене.

Але що це? Окремі гілочки моху засяяли раптом позмінно жовтим, зеленим, червоним, фіолетовим світлом. Різнокольорові вогники в сутінках, що непомітно підкралися, швидко перебігали з місця на місце.

Обминаючи стовбури дерев, просто на мене рухався живий килим, переливаючись самоцвітами…

Я прискорив ходу, намагаючись втекти від переслідування. Килим теж рушив швидше. Тоді я побіг, роблячи, як уві сні, гігантські стрибки. Але відстань між мною і килимом невблаганно зменшувалась.

А “Сніжинка” зовсім близько! її стрункий корпус підносився вгору за якихось п’ятсот метрів. Тут, як на зло, зіпсувався радіопередавач. Вихопивши променемет, я спрямував його на рухливий мох і натиснув гачок. Та імпульсу не було.

Над килимом з’явилася легка хмаринка. Вона згустилася просто на очах. Потім вогники водночас мигнули, і хмаринка рушила на мене. Палючий біль пронизав мене. Не допомогла і нейтритова прокладка скафандра. В кожну клітину тіла вп’ялась розжарена голка. Втративши рівновагу, я похитнувсь і впав на спину…”

2

Штурман “Сніжинки” невідривно стежив, як капітан корабля, обережно ступаючи, заглиблюється в хащі.

Штурман чітко бачив, як його товариш зупинявся біля зігнутих стовбурів, піднімав гілки, роздивлявся. Він заздрив капітану.

Водночас його турбувало відчуття якоїсь небезпеки, що загрожує капітанові. І він полегшено зітхнув, коли капітан нарешті повернув назад.

Яскраво-зелене світило схилилось до обрію. Запали сутінки, стали довгими тіні.

Для інфращупа не було ніякої різниці — день чи ніч. Однак видимість на кольоровому екрані помітно погіршала. Спочатку вицвіли і поблякли яскраві кольори. Дерева, грунт, оранжевий скафандр капітана — все набрало якогось непевного сірого відтінку. Пасмуги туману тягнулись знизу і запинали екран, перетворюючи його в великий квадрат брудно-сірого полотна.

Постать капітана танула на очах. Радіозв’язок з ним почав слабнути і незабаром перервався зовсім.

Розмірковувати не було коли.

Швидко одягнувши скафандр, Микола покликав робота Кіра і вибрався назовні.

3

“…Я опам’ятався від страшенного холоду. Руки й ноги задерев’яніли так, що не можна було ними володати. Я лежав горілиць, і наді мною яскраво сяяли небачені досі сузір’я. Спробував звестися, однак щось чіпко тримало мене. “Як Гуллівер, коли потрапив у полон до ліліпутів”, — майнула думка.

Відчайдушно борсаючись, звільнив трохи праву руку. І одразу все ожило. Різнокольорові вогники забігали навколо мене. З завмерлим серцем я чекав, що мене знову прониже гарячий струмінь болю. Але болю не було.

Видалося, що в світінні вогників є якийсь ритм, але я ніяк не міг зрозуміти його закономірності.

Килим на мить спалахнув сліпучим синім полум’ям, і все поринуло в абсолютну пітьму. Навіть зірки і ті згасли…

Невдовзі відчув, що кудись рухаюсь.

Рухались довго, дуже довго.

Темрява, чорна і густа, як туш, почала трохи розвіюватись. Повз мене пропливали тепер безформні тіні.

Раптом далеко попереду, на обрії, з’явилось темно-червоне з прозеленню полум’я. “Пожежа”, — спалахнуло в мозку. Та через хвилину зрозумів, що помилився: сходило “сонце”.

Пообіч мене і спереду рухались поверхнею грунту, повторюючи всі його згини, світні килими.

Невдовзі я опинився біля підніжжя вузького піка, що вражав правильністю геометричних форм.

Килими зупинились. Потім хвилин з десять (а може й довше — у мене пропало відчуття часу) килими переморгувались, наче подавали якісь знаки один одному. Нарешті один килим наблизився до піка. На бічній поверхні відчинилась вузька горизонтальна щілина, і килим ковзнув усередину. Через деякий час він знову з’явився і засяяв всіма кольорами веселки. Здавалось, він виголошував мовчазну промову, а решта уважно слухала його…”

4

Задихаючись од швидкого бігу, Микола заглиблювався в зарості. Кір не одставав від нього ні на крок. Відчувши, що вибивається із сил, штурман подав команду, і Кір обережно підхопив його могутніми щупальцями. Тепер вони рухались значно швидше.

— Тримай курс до капітана, — повторював Микола, гарячково міркуючи, що робити далі. Променевий пістолет він залишив на “Сніжинці”, — забув спохвату, — і тепер уся надія на щупальця Кіра та на його невеликий променемет, схований під панциром.

— Капітан іде нам назустріч, — повідомив Кір, безперервно обертаючи на бігу кущики антени. — Капітан прискорив ходу… Біжить… зупинився…

— Ну, ну? — квапив Микола.

— Капітана наздоганяє рухлива поверхня…

— Що ж то таке? — нетерпляче спитав штурман, коли Кір замовк. Але робот не відповідав: уперше він зустрівся з явищем, яке, не зміг пояснити.

“Нічого, — подумав Микола, не дочекавшись відповіді, — тут, на чужій планеті, ти, голубе, матимеш непогану практику. 1 в наступному польоті будеш більше знати й розуміти. Полечу і я з тобою в нову експедицію… Якщо живий залишуся…”

— Капітан зникає, — сказав раптом Кір.

— Як це — зникає? — у відчаї закричав Микола. — Шукай пильніше! Збільш потужність інфращупа!

— Потужність інфращупа гранична. Бачу лише тулуб капітана… Тільки голову… Обличчя… Капітана… нема…

— Вперед, вперед, — мов божевільний, повторював штурман. — Ми його знайдемо, хоч всю планету перериємо!

Темрява густішала, і, хоч Кір “бачив” у ній не гірше, ніж удень, Микола звелів йому ввімкнути прожектор. Тремтячий, плигаючий струмінь світла вихоплював з мороку то стовбур рослини, зігнутої, як кобра перед стрибком, то пучки блискучих ниток, що легко розривались від дотику.

5

“…Всередині конус був залитий мертвотним бузковим світлом. Коли очі трохи звикли, я став розрізняти окремі предмети.

Конічна вершина здіймалась високо вгору, гублячись у сутінках.

Я лежав, не маючи змоги поворухнутися, а наді мною, здіймаючись під купол, перетинались складні лінії невідомих конструкцій.

Раптом я відчув, що можу рухатись. Я підвівся і випростав занімілі руки й ноги. Тої ж хвилі мені легенько шпигнуло в колінах. Зробив кілька непевних кроків, і біль щез. Але варт було зупинитись, як у колінах знову зашпигало.

І я поволі пішов уперед. Нарешті попереду виник у хаосі дивовижних конструкцій невеликий овальний отвір. Я зупинився перед ним у нерішучості, і біль у колінах одразу став нестерпний.

Наважившись, поліз в отвір.

Стінки його були еластичні і пружні. Несподівано відчув під ногами порожняву і полетів униз, боляче вдарившись об тверду ввігнуту поверхню.

Люк, у який я впав, зачинився за мною з глухим стуком.

Трохи очумавшись після падіння, оглянувся. Стіни раптом замерехтіли аквамарином, і я зрозумів, що лежу на дні величезної сфери.

Потім підлога вислизнула з-під ніг. Схопитись і втриматись не було за що. Невідома сила підняла мене над підлогою. Я борсався в повітрі, безпомічний, мов кошеня, яке схопили за шкірки.

Приблизно в центрі сфери я завис, злегка гойдаючись. “Можливо, це збалансоване електромагнітне поле”, — подумав я…”

Перейти на страницу:

Бердник Олесь Павлович читать все книги автора по порядку

Бердник Олесь Павлович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


З далеких планет отзывы

Отзывы читателей о книге З далеких планет, автор: Бердник Олесь Павлович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*