Кришталевий край - Бузько Дмитро (бесплатная библиотека электронных книг .txt) 📗
КРИШТАЛЕВЕ МІСТО
У кришталевому палаці культури відбувалася наукова конференція, присвячена новим методам виробництва незвичайного скла.
В колосальному головному залі зібралося понад п'ять тисяч чоловік — радянські та іноземні делегації. Крісла з різнобарвного кришталю — рожевого, золотавого, яснозеленого та багряного — були розташовані глибоким амфітеатром. Понад верхнім рядом кріселок стіни й стеля залу були зовсім прозорі. Зорі й місяць дивилися з неба крізь них, та їх затьмарювало сяйво велетенських електричних сонць, що висіли на кришталевих рейках, таких прозорих, що, здавалося, ніщо їх не підтримувало.
Кришталеві крісла, ложі, східці, балюстради, кришталеві стіни, підлога, стеля відсвічували, горіли, переливались морем барв та іскор, і здавалося, що саме повітря в залі й поза ним — над ним, навкруги — теж кришталь, різнобарвний, прозорий кришталь. Людські обличчя, й без того свіжі та жваві, здавалися ще свіжішими крізь цей кришталь-повітря. Ще ясніше горіли й без того ясні очі, червоніли й без того червоні вуста.
У президії, за великим кришталевим столом, не вкритим червоним сукном, бо він весь був з рубіну — великого штучного рубіну, що нічим не відрізнявся від справжнього самоцвіту, — розташувалася президія. Серед відомих усьому світу вчених сиділи Валя, Грубер, Васюченко. Обличчя їх радісні і схвильовані. Грубера не впізнати. З колишнього худорлявого, блідого юнака він перетворився на могутнього, як дуб, чоловіка, ставного, повновидого, з сріблом сивини на скронях, що гарно підкреслювала здорову свіжість моложавого обличчя. Тільки ясні, сірі Груберові очі ніби не змінилися. Вони були такі ж мрійні, як і колись. Ні, і в них відчувалася зміна. Не тільки мрійність була в цих очах, — у них світилася гордість за свою справу, за свою нову батьківщину, за свою, тепер уже зовсім рідну Країну Рад.
На трибуні в цю мить промовляв представник медицини, відомий сивобородий професор.
— Товариші! — сказав він. — Нема змоги обчислити, нема сили виміряти ті наслідки в справі оздоровлення людства, що їх дав геніальний винахід. Скло, як тільки його винайшли, відразу стало символом чистоти й здоров'я. Чи ж можна собі уявити посуд більш гігієнічний за скляний? Його рівна блискуча поверхня — фортеця проти нападів бруду й бактерій. Крім того, скло — рідний брат сонцю; рідний брат світлу. Світло й скло — близнята. Де скло, там і світло. А сонце, а світло — лютий ворог усіх хвороб. Сонце, світло — джерело життя й здоров'я.
І не дивно, що тепер, коли чудесне скло буквально заполонило все життя, велетенськими кроками пішло вперед і оздоровлення нашого населення. Гляньте, товариші, на самих себе, — зараз перед вами нема дзеркал, — гляньте на своїх сусідів. Світло — чистота, чистота — здоров'я… Я міг би навести багато таких формул — формул переможного походу скла-кришталю… Ми зупинимося на деяких прикладах. Візьмімо ультрафіолетове проміння. Всі знають його величезну роль у справі обміну речовин людського організму. Ультрафіолетовим промінням лікують різні хвороби. І от увіольове скло-кришталь відразу бере під постійне», так би мовити, лікування ультрафіолетовим промінням усе населення. Будинки з скла-кришталю дають змогу весь час перебувати під впливом цього життєдайного проміння…
Довго ще говорив промовець, наводячи численні приклади чудесного впливу скла-кришталю на здоров'я людей. Після нього виступали астрономи, фізики, ботаніки… Скрізь скло-кришталь стало могутнім чинником величезного прогресу.
— Всім відомо, як важко було колись виготовити об'єктив телескопа, — казав астроном, — межу далекосяжності телескопів становила якість скла. Надзвичайно трудно було досягти потрібної прозорості, одноманітності структури, правильності форми велетенських лінз… І от тепер, коли скло-кришталь дало змогу сконструювати телескоп такої могутності, про яку раніше ми й не мріяли, ми дізнались…
Зачаровані збори слухали найновітніші відомості про життя сусідніх планет.
Біолог розповідав про вдосконалення мікроскопа. Він: підкреслив також ту величезну роль, яку відіграло здешевлення мікроскопа через легкість виготовлення лінз із скла-кришталю. Масове виготовлення та поширення мікроскопа дало змогу взятись до мікроскопічних досліджень величезній кількості учнів. Таку ж роль відіграло дешеве і зручне лабораторне приладдя з скла-кришталю.
Грубер слухав… Здійснилася його юнацька мрія про кришталеву добу в історії людства. Про це саме думала й Валя. Це ж була і її мрія, і мрія Васюченка, і ще багатьох людей. І ось усе збулося. Грубер зустрівся очима з нею — своїм товаришем, своєю помічницею, своєю дружиною. Вона щасливо посміхнулася чоловікові.
Із заключним словом виступили Діденко, колишній секретар парткому того скляного заводу на Донбасі, де Грубер почав свою роботу в Країні Рад. Діденко, вже сивий, але бадьорий, довго чекав, поки замовкнуть бурхливі оплески, якими збори вітали його, представника могутньої сили, що привела людство до нової доби — доби здійснення найкращих прагнень науки, мистецтва, техніки — всієї культури людства.
— Товариші! — сказав Діденко в своєму слові. — Всіма своїми успіхами, всіма досягненнями, всім своїм щастям ми зобов'язані новому світу. Цей новий світ не з неба нам упав. Його завоювали в жорстокій боротьбі трудящі під керівництвом Комуністичної партії…
Буря оплесків, грім вигуків на честь партії вкрили останні Діденкові слова. Заграли сурми, і в темну ніч від кришталевого палацу, що сяяв, як небачений дивовижний велетенський самоцвіт, попливли величезні звуки старого бойового гімну трудящих.
«Чуєш, сурми заграли?..» нагадували могутні акорди старим бійцям колишні бої.
— Цей новий світ, завойований у боях і в праці залізною рукою трудящих, під залізним керівництвом його партії, — казав знову Діденко, — дав можливість здійснювати найкращі мрії, спрямовані на благо людства. Здійснилася мрія про кришталеву добу людства. Та хіба ж наша доба тільки кришталева? Вона кришталева, вона електрична, вона зоряна, бо ми тепер знаємо життя далеких зір, вона — доба здійснення найблискучіших досягнень науки й техніки, найкращих людських мрій, доба побудови комунізму… В нашому новому світі має змогу успішно працювати кожен, хто любить життя, хто хоче щастя для всіх людей на земній кулі.
Загудів, затремтів кришталевий палац від оплесків, вигуків. Знову лунали звуки гімна.
«Чуєш, сурми заграли?..» нагадували могутні акорди колишні запеклі бої.
Сяйво, що вирвалося з кришталевого палацу культури, зустрілося з першим промінням червневого сонця, коли Грубер і Валя сідали в свій невеличкий кришталевий літак, збираючись летіти до моря, на березі якого розташувалося Кришталеве місто, потужний центр виробництва скла-кришталю.
Кришталевий літак легко полинув угору. Його човен був кольоровий, а крила прозорі, й здавалося, що то високо летить світлокрилий метелик.
— Давай трохи політаємо над околицями Кришталевого міста, — попросила Валя, — бо ми ж цілий місяць відпочиватимемо на Кавказі. Подивимося перед від'їздом на наші заводи, на чудові скляні заводи.
— Добре, — згодився Грубер, набираючи висоту. Внизу плескався Каспій. На березі Кара-Бугазу розташувалися скляні заводи, використовуючи славетний мірабіліт — сульфатну піну карабугазьких хвиль — на виробництво скла. Далі, за Кришталевим містом, за заводами розіслалася… О ні, не пустеля, як колись!
— Я пам'ятаю, як у школі я вивчала географію, — казала мрійно Валя, оглядаючи веселу країну садів, нив та лук, що розіслалися від Каспія на схід, у бік Аральського моря, — і завжди мені Каспій уявлявся якимсь пустельним і мертвим. Це через ті пустелі та дикі неродючі степи, що оточували його майже з усіх боків. А тепер яка прекрасна країна! Фріц, — звернулася вона до чоловіка, — а приємно думати, що наш винахід теж допоміг переродженню краю. Ти пам'ятаєш перші експедиції для освоєння пустелі? Які труднощі були найперші, найголовніші? Бездоріжжя!.. Пам'ятаєш, як героїчно перемагали радянські автомобілі сипучий пісок пустель? Тоді покликали автоцистерни з нашою рідиною, що казково швидко перетворює пісок на скляний покрив. Правда, пісок пустель знову засипав скляні дороги. Та байдуже: ми їх поновлювали. Ми вкрили пустелю цілою сіткою склистих доріг, що міцними жилами переплели мертве сипуче тіло пустелі, й воно почало оживати. Поволі спинили пісок. І, ставши нерухомим, він одразу втратив свою грізну силу. Пам'ятаєш, як з різних боків бійці науки пішли в атаку на нього? Під командою ботаніків, грунтознавців, гідрологів та інших фахівців ціла армія працівників різних фахів розпочала довгий стратегічний: бій з пустелею. Закріплений пісок швидко вкривався спеціальними рослинами. За кілька років на ньому почав з'являтися перегній. На березі Кара-Бугазу організувався центр скляного виробництва, щоб використати безмежні поклади сульфату. Було збудовано велетенські скляні заводи…
