Серце Всесвіту - Бердник Олесь Павлович (читать книги онлайн без регистрации .txt) 📗
— Бо я і є інженер та Вчитель, — стримано сказав Рі-о.
— Хвалю за скромність, — іронізував Умт. — Чесність перш за все. Але ще недавно ти клявся, входячи до Храму Блаженства, що не зрадиш! Ненадовго вистачило твого слова!..
— Я клявся не зраджувати Істину, — заперечив Рі-о. — А в Храмі Космічної Насолоди я не побачив ні Істини, ні, до речі, блаженства!..
— Гостро відповідаєш, — сухо сказав Умт. — Що ж — хай розум розсудить нас. Прямуй за мною. Тебе ждуть…
Вони попливли через довгі коридори до центральної зали Великої Трійки. Там зібралися всі члени Вищих Сфер. Крім них, в залі нікого не було. Побачивши це, Рі-о підозріло поглянув на Умта.
— Що це значить? Чому не видно представників планети? Де інженери, вчені, прості Тайя? Для кого ми будемо вести дискусію?
— Ти спочатку переконай нас, сей Рі-о! — гостро зауважив один з Тайя-Богів. — Чи ти не певний своїх сил?
Рі-о промовчав. Він рушив слідом за Умтом, проник в середину кола, сів на високий ца, проти Великої Трійки. Оглянув насторожені обличчя Тайя-Богів.
— Я жду запитань, Тайя-Боги.
Один з членів Вищих Сфер заворушився на своєму ца і сказав:
— Ти повстав супроти традицій, які існували тисячі спіралей. Що спонукало тебе до цього?
— Незгода з тими традиціями, — сміливо відповів Рі-о.
— В чому полягає та незгода?
— В нерівності членів суспільства. Про це можна не говорити. Хіба ви будете заперечувати нерівність?
— Ні, не будемо заперечувати, — озвався понуро Сут — один з Великої Трійки. — Але це ще нічого не значить. Нерівність — закон Природи. Де рівність — там хаос, одноманітність. Рідина тече з одного місця в інше лише завдяки нерівності: одне місце вище другого. А в озерах, де панує рівність, — течії нема. Тиша, спокій. Суспільство, побудоване на рівності, неминуче загине, не буде діяти!
— Фальшива логіка, — заперечив Рі-о. — Рух нашого суспільства завжди відбувався завдяки появі інтелектуальних геніїв, яких готували з свого середовища всі Тайя. Це справді прообраз розумової нерівності. Такої нерівності я ие заперечую, бо вона нікого не принижує. Коли Тайя збираються, щоб допомогти своїм друзям, вони роблять це кожен в міру своїх сил. Хто більше має, той більше і віддає! Не ради себе — ради інших! А що ми бачимо на Та-іні? Яку нерівність? Зовсім іншу! Той, хто насправді розумом перевершує всіх, живе десь унизу. Все узурповано Тайя-Богами, які інтелектуально стоять нижче від більшості простих інженерів!..
— Ти ображаєш нас, — суворо озвався Умт. — Хіба такі методи дискусії?
— Я констатую факт, — вперто заявив Рі-о. — Ми не зібралися гратися в делікатність. Я висловлюю те, що думаю.
— Гаразд. Хай те, що ти кажеш, правда, хоч правда — відносне поняття. Але на чому ти ґрунтуєш своє бажання перебудувати світ?
— На велінні справедливості.
— Що таке справедливість? Для кого? Хіба вона одна для всіх?
— Ні, не одна. Я розумію, що ти маєш на увазі. Але справедливість для вас — Тайя-Богів — не є справедливістю для мільйонів простих Тайя. Хіба можна зрівняти такі величини: одиниці і мільйони!
— Ні, не можна! Але звідки ти взяв, що нижчі Тайя підуть за тобою, що вони бажають змін? Що їм потрібно? Вони мають вдосталь всього — їжі, вбрання і видовищ!
— Поверніть їм вільну психіку! — владно промовив Рі-о. — Не забирайте їхньої волі в Будинках Контролю і тоді ви почуєте їхню відповідь!..
— Для чого їм воля? — цинічно запитав Умт. — Щоб одержати більше потреб, щоб почати шукання, які приведуть лише до безодні сумнівів і розпачу? Так вони не знають гіркоти розчарувань: все є, що потрібно для простого і щасливого життя. А що ти даси їм тоді, коли в їхній душі відкриється безодня?..
— Безконечну дорогу прогресу, — гордо відповів Рі-о. — Могутній поступ вперед, до розкриття все нових і нових таємниць природи, до об’єднання з нею на безмежному шляху!
— Хто сказав, що це можливо, що це не міф? Може, безконечний прогрес — то лише сон недосконалого розуму?
— Ні, не сон. Сама дійсність показує нам це. Хіба мільярди спіралей тому на Та-іні було життя? Його не було, ви всі знаєте це. Воно виникло з примітивних кристалів Аф і досягло найвищого розквіту в Тайя. Хто сказав, що на цьому прогрес мусить зупинитися, коли Аф одержала здібність мислити і вибирати правильні шляхи, а не плутатись в темних лабіринтах еволюції? Навпаки — тепер поступ повинен іти швидше, активніше! І це ви — Тайя-Боги зупинили його. З одного боку — культ їжі і відсутність творчості, з другого боку — культ звірячої насолоди, який ганьбить ім’я Тайя! Дух заснув, він не може розвиватись в темниці низьких пристрастей!
— Він ображає Вищі Сфери! — залунали гнівні окрики. — Смерть йому! Геть відступника!
Рі-о схопився з ца, глянув на Умта:
— Що це значить? Ти дав мені гарантію, Умт!..
— Я дав гарантію, що тебе ніхто не торкне рукою, — зловісно сказав Умт, даючи знак.
І в ту ж мить померкло світло. Рі-о бачив, як на голови Тайя-Богів спадали ро-да — апарати для передачі психічних імпульсів. Учений збагнув, що потрапив у пастку. Мі-а правильно говорила. Від Тайя-Богів не слід було ждати добра…
Члени Вищої Сфери, взявшися за руки, створили живе кільце. Ро-да на їхніх головах заіскрилися синюватим полум’ям. Рі-о відчув, як на нього ринувся потужний потік страшної енергії поля За. В очах потемніло, постаті Тайя-Богів розпливлися, руки налилися металом. Рі-о напружив всю свою колосальну волю, щоб утриматись кілька хвилин, а тим часом шукав гарячково в просторі хвилю далекого острова Ма-ото. Як добре, що він одягнув на голову портативний ро-да, залишений в сховищі Іг-ри великим Сі. Тепер там, на Ма-ото, в підземеллі споруди універсального зв’язку, чекають сигналу сотні простих Тайя, щоб віддати свою енергію Рі-о…
Відчайдушний заклик ученого помчав у простір, сколихнув Космос. Свідомість тьмарилася під жахливим натиском волі Тайя-Богів. Ще мить… одна мить… і все пропаде… Він схилиться безвільно перед Умтом, стане слухняним рабом Вищих Сфер… і бог світла Іг-ра знову на багато спіралей залишиться прикованим до неба…
Та ось ніби свіжий вітер ввірвався до психіки Рі-о. Потік радісної, могутньої енергії — енергії друзів — влився до його мозку, оживив знесилене єство. З’єднані волі сотень Тайя, сконцентровані в свідомості Рі-о, розірвали жахливе кільце ворожого розуму. Ось він вже вільний, вже панує над Тайя-Богами. Тепер пора ввімкнути просторовий бьо Сі. Хай виручає він його з фортеці підступного Умта!
Блискавичний спалах! Тайя-Боги закричали, затулили руками осліплені очі. А коли вони подивилися поперед себе, то Рі-о в залі не було…
— Він використав просторовий ефект Сі, — важко сказав Умт. — Тепер його не затримати! Доля сама диктує, що робити далі. Тайя-Боги! У нас нема іншого виходу — треба знищити планету! Ми це зробимо руками самого Рі-о!..
ПРОБУДЖЕНА ПЛАНЕТА
Історик Зі-ур був щасливий. Доля послала йому своє останнє вітання, і тепер він недаремно проживе довгий і многостраждальний вік. Та-іну сколихнули вселенські події! Вона прокидається з багатоспірального сну!
Зі-ур взявся за роботу. Голоси іл доносили до нього відомості з усієї планети, за стінами скромного притулку історика вирував океан Тайя, що на різні лади сприймали неймовірні події.
В мороці тісного приміщення Зі-ур сидів на м’якому ца і, розжовуючи п’янкі листки ку-кі, диктував електронному помічнику. На сріблястій стрічці виникали чорні знаки, вони об’єднувалися в символи слів, фраз, понять. Електронний помічник в глибині свого механічного мозку записував спокійну, неквапну розповідь про той день, коли над Та-іною прокотилися Аті нового часу…
«…Не встигла Зірка-матір впасти за грань далекого океану, як почувся перший удар. Він був слабенький, але його почули всі Тайя. Планета задрижала, ніби прокидалась з довгого сну.
