Шухлядні краєвиди - Андієвська Емма (читаем книги бесплатно TXT) 📗
Тут можно читать бесплатно Шухлядні краєвиди - Андієвська Емма (читаем книги бесплатно TXT) 📗. Жанр: Иностранные языки. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Як пахне – звук – буття, що – долина΄ [21]
Працює – над годинником – дзиґар, [22]
Нема – коли – й пляшчини, що – кагор.
Час – вивітрився, – кілька – кучугур
Та горб на плечах, – для майстерні – герб.
Заснув на дзиґлику – лихий – порадник,
Ногою геть – і рідне, і нерідне.
Дроти – над дахом – вагонеток – з ру΄дні.
Вилоги – дня – від покладів – природніх.
Рибалка над струмком – додому – вилов,
Зозуля – груш – на вербах – накувала.
Й до зірки – міст – на палях – вдалині. —
Як – пахне – звук – буття, що – долина΄.
Де є – джерела, із яких – майдан
Бігун – бар’єр, аж – завидки – беруть.
Замість – світила, в небі – зяє – рот.
Навколо – густо – світлова – кора.
Пік існування: жодних правил гри.
А серце – ще – ніяк – від ошелешень.
Взнаки дається – мілководний – лишок. —
Від обрію – лишилася – калюжа —
В процесі – відмирань – і відмолоджень.
Та скрізь – поволі – утвори – кремезні,
Що – мить тому – по скверах – світ – мімозний.
І хмаросяги, кольорові – бутлі,
Що – звикли – доти – линтварі – дубити, [23]
Крокують – по – одинці – хто – куди,
Де – є джерела, із яких – майдан.
Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих
Із циклу «Відозви»
Райони – хмаросягів – торботряси, [24]
Цивілізацій – нестабільний – трусок.
Хоч порт – вирує: крани – й альбатроси. —
Одних – звитяги, інших – лихо – трусить.
З бальконів – в горщиках – цвіте – ляванда.
Каліка – у візку – справляє швенді. [25]
У мізках – знову – гін – до форм – первинних.
Загусто – мертвих, й жодного – подзвону. —
Як пальцем – ґудзик, – й світ – на лабузиння, [26]
Мала – великою – одразу – зона. —
Мовляв, чубрій [27] – кобилу – укодокав [28]
За те, що – нахилів – занадто – диких. —
Й чекають, аби – злу – поїхав – дах,
Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих.
І про – грозу
Двоє базік – на небо – зирк – та зирк:
З кількох – вогнистих – картоплин – гроза —
Без жодних – попереджень – і цезур, —
Візок – з кістками хма΄рок [29] – до озер,
Де голови, як – із окропу, – риба,
Яка – почула – Єрихонські – труби. —
Й навкілля – знов – новий – хребет – і ребра. —
Прогулюється – із дівчиськом – робот.
Й де – дійсність – намацальна – закоротка,
Там – Провидіння – сил – рухомі – грудки,
Що – за – дороговкази – і закляття,
Які, – як треба, – й лютих – тигрів – з клітки, —
Хоч – перш, ніж – їх – поновно – в глухий – кут,
Стихії – нишком – партію – в крикет.
Амур – в пісочку, що – підкови – гне
Глухий район, а – із вікна – бельканто.
І кожен – звук – гірські масиви – кондор.
Від існування – лічені – секунди. —
Ворушиться – в кущах – природи – кендюх.
Атланти, що – з-під брили – вхід – до банку,
Як стихне, – колискову – в дві – гребінки,
На сходах – до каналу – з псом – спить – бенькарт. —
Над ними – обома – долоню – бункер.
Буття, – не часто, – виправля – й описку.
І на стежину – рятівну – і пасквіль. —
Дійсність – бар’єр, та – дух – не знає – греблі.
Й дитячий – погляд – і навіки – згрубле.
Знов – вздовж – галактик – все нові – вогні:
Амур – в пісочку, що – підкови – гне.
Єдине серце – мандрівний – атол
Із циклу «Відозви»
Ще – світ – не світ, а сурми, що – кришталь,
Який – стежки – крізь – тлін – і сліпоту.
Єдине – серце, – мандрівний – атол, —
Яке, – хоч – й тіло, поза – межі – тіл —
Й за вуха – тих, хто – в немощах – капарить, [30]
Вряди-годи – за парашутик – й пір’я.
Дарма що – двері – в невимовне – поруч, —
Прочинені, – й останнім, які – перші. —
І річка – віник, й Авгієві – стайні
Аж сяють. – Й промінь – в суліях – настої —
Для свята, що – еони – на марниці
В процесах – переміщень – і стагнацій. —
Мізерний – вузлик, – й знову – карусель, —
І сад – цвіте. – Й нові – канали – сил.
Зсуви
На пральній дошці – ще – білизну – будні,
З-за хмаросяга – на пів неба – бадя. [31]
Зникає – місто – у погодній – бодні. —
Вага, що – рівнодення – пообіднє.
Знов – мапу – існувань – розчиномет. —
Поверхню – хвиля – й те, чого – нема.
Принишкло – прицвяховане – й німе.
И коріння – закладають – динаміт.
Дівча – на дійсність: «цур тобі – і пек!» —
Яка – ніяк – не лізе – під ковпак.
Лиш усміхається – блакиті – мічман,
Котрий, – ногою – спогадів – курмаччя, [32]
Хоча – стріла – чека – й серед кодол:
«Ти – тільки – ти! – І вже – рука – багдаль [33]
Похожие книги на "Шухлядні краєвиди", Андієвська Емма
Книги похожие на "Шухлядні краєвиди" читать онлайн бесплатно полные версии.
