Хазяїн - Карпенко-Карий Иван Карпович (читать книги онлайн бесплатно полностью без сокращений .txt) 📗
Пузир. Ну, що там, кажи?
Феноген. Зеленський наш дуже стривожений тим, що ви на нього гнiваєтесь… А вiн чоловiк усердний, сiм'я велика… Жаль менi його дуже, а коли обидите, то й грiх, - вiн для вас i в огонь, i в воду! З коня не злазить цiлий день, побивається…
Пузир. Оцього вже я не люблю! Краще ти не мiшайся не в своє дiло…
Феноген. Диви, мiшаюсь! Самi питаєте, чого зiтхаю? Я й кажу, бо у мене болить, а зовсiм я не мiшаюсь! Ви хазяїн, ваше дiло хоч i без хлiба зоставить вiрного слугу.
Пузир. Ну, ну, годi вже… Клич!
Феноген. (в дверi). Заходьте!
Входять Куртц, Зеленський i Лiхтаренко; увiйшовши, кланяються. Дверi напiводчиненi. Феноген, пропустивши економiв, сiдає на стулi так, що йому все чуть i видно.
Пузир. Доброго здоров'я! Ну як таки ви, пане Зеленський, i досi не загнуздали мануйлiвських мужикiв?! Де ж це видано, щоб на буряках платить робочому по тридцять п'ять копiйок в день? (До Лiхтаренка.) Порфирiй! Почому у тебе в Чагарнику робили i роблять поденно?
Лiхтаренко. З початку весни по п'ятнадцять копiйок, потiм по двадцять, тепер, в гарячу пору, по двадцять п'ять на їх харчах!
Пузир. Чуєте? I по двадцять п'ять копiйок багато, але все ж таки не тридцять п'ять! Та ще, либонь, ви й харчуєте?
Зеленський. Харчую.
Пузир. Боже мiй! I харчуєте?! То це вийде по сорок п'ять копiйок. Добре хазяйнуємо! Робочi все заберуть, а нам же що зостанеться, а чим же я буду вам жалування платить? Так не можна, ви не вмiєте зробити дешевого робiтника!
Зеленський. У нас умови однi, а в Чагарнику, де Лiхтаренко, - умови другi.
Пузир. Умови люде роблять.
Зеленський. Околиця до околицi не приходиться! У Мануйлiвцi люде бiльше зажиточнi, нiж де: окрiм своїх надiлiв, держать оброчну казенну землю в арендi, артiлi почали заводить. А робочий, самi знаєте, тiлько там дешевий, де землi нема, де нема за що рук зачепить, де бiднiсть.
Пузир. Так ви зробiть у Мануйлiвцi бiднiсть!
Зеленський. Це не од мене залежить.
Пузир. Вибачайте, пане Зеленський, це вiд голови залежить! От побачите, що там зробить Лiхтаренко. Слухай, Порфирiй, я тебе переведу в Мануйлiвку, а вас, пане Зеленський, в Чагарник.
Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!
Зеленський. Помилуйте, за вiщо ж! Я торiк чистої прибилi дав п'ять тисяч, а цей рiк надiюсь…
Пузир. Порфирiй дасть десять тисяч! Ви не умiєте з народом, а Порфирiй умiє, i дасть десять тисяч, - побачите! От що, Порфирiй: мануйлiвцi запустили недоїмку i не заплатили. Через тиждень та оброчна земля, що держать в арендi мануйлiвцi, отдається з торгiв на новий строк. Треба, щоб казенна земля зосталась за мною, чуєш?
Лiхтаренко. Попробую!
Пузир. Це тобi не борщ, тут пробувать нiчого - треба взять! Ти розумiєш? Взять! Казенну оброчну статтю взять! Надiли мужицькi на десять лiт в аренду взять! А як мужик зостанеться без землi - роби з ним, що хочеш; а поки при землi, мужики все одно що бури, нiчого з ними не зробиш!
Зеленський. Я вже пробував…
Пузир. Ви нiколи не пробуйте, а просто - їжте!
Зеленський. Мануйлiвцiв не вкусиш!
Лiхтаренко. Аби зуби.
Пузир. Правда. Ти вже у Чагарнику взяв крестьянськi надiли в аренду, тепер стежка протоптана, опит є, починай i в Мануйлiвцi.
Зеленський. Дозволяю собi звернуть вашу увагу на те, що у Мануйлiвцi є такий учитель-артiльщик i бiля нього чоловiка три з молодих, що через них i Лiхтаренко зуби поламає.
Пузир. Порфирiй, настали зуби! Опит є, стежка протоптана, шквар!
Лiхтаренко. Срiбними та золотими зубами можна не то Мануйлiвку, не то уїзд, а й губерню можна з'їсти!
Пузир. Нам нужен дешевий робiтник, розумiєте? А без дешевого робiтника хазяйство вести - годi! Так-ви, пане Зеленський, приймайте Чагарник вiд Лiхтаренка, а вiн прийме Мануйлiвку вiд вас.
Зеленський. Помилуйте, в Чагарнику менше жалування, а у мене сiм'я!
Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!
Пузир (глянув на Феногена). Жалування вам буде те саме, що i в Мануйлiвцi, побачу, як будете справлятись по готовому!
Зеленський. Спасибi!
Пузир. Та от що: як тiльки хлiб знiмете, - триста десятин стернi засiєте магаром, щоб була добра отава, бо я купив ще дванадцять тисяч овець, треба гарно випасти на салган. А ви, Карло Карлович, завтра поїдете в степи на прийомну овець - їх туди приженуть. Увечерi я дам вам наряд.
Куртц. Етi да, етi нєт!.. У нас сорок тисяч овса, а ще дванадцять тисячов купiл, нужен другий помощник, без другий помощник - не можна.
Пузир. Обiйдеться, чабани надежнi.
Куртц. Етi - нєт! Чабан - цкелей кричал, а шахмейстер голова, етi - да!
Пузир. Для овець доволi вашої голови!
Куртц. Одна голова на п'ятдесят двi тисячов овса - етi нєт, етi нiкогда.
Пузир. Доволi. Зате я восени вашу голову оливою гарно помастю.
Куртц. Ха-ха-ха! Олифа - етi да! Корошо!.. А только помощник нужно.
Пузир. Обiйдетесь! А старшого чабана, Клима, виженiть зараз!
Куртц. Зашем, етi - да! Корошiй чабан гнать? Собаку корошого гнать, етi - нєт!
Пузир. Вiн мошеник!
Куртц. Клим?! Етi - нєт! Етi нiкогда!
Пузир. Менi вiдомо, що як здавали двi тисячi валахiв Крячковському, вiн за десять карбованцiв додав йому двадцять валахiв лишнiх.
Куртц. Етi - да? Етi - нєт!.. Етi нiкогда! Помилялся - можна, проскакувал - можна, а за дєньгi - етi нiкогда!
Пузир. А я вам кажу- продав! Вигнать! Менi нужнi люде надежнi, чеснi, а як ви станете самi виправлять мошеникiв, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вiрив, а вiн он який!
Куртц. Етi - да?.. Етi - нет! Етi - никогда! Я будет узнавал. Шесний шабан, етi - паскудство. (вийшов)
Пузир. Iдiть з богом
Всi кланяються i виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.
Феноген i Пузир. Феноген зачиняє дверi, стає на колiна перед Пузирем i цiлує його в руку.
Пузир. Що це?
Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловiка, i господь вас наградить! Перше дiло - справедливiсть!
Пузир. Та кого ж я обижав коли?
Феноген. Нiколи, нiколи! За те й вам господь дає. А вас обкрадають.
Пузир. Де ж ти вiзьмеш чесних людей?!
Феноген. От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахiв i сказав, а тепер я вам скажу, що Лiхтаренко…
Пузир. Що Лiхтаренко?!
Феноген. Дивиться крiзь пальцi, не глядить - от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його помiшник, Зозуля, десять лантухiв скинув у жида Хаскеля, що хлiб скуповує i має на мiстечку магазин.
Пузир. Це так.
Феноген. Менi сам пiдводчик розказував, жаль тiлько, що я забув його iм'я… Та Лiхтаренко, певно, знає все.