Ярослав Мудрий - Кочерга Иван Антонович (читать книги онлайн бесплатно полностью без сокращений .txt) 📗
Дiвчино святая!
Тобi повiк служити буду я!
Тим часом чути далекий, але сильнiший шум i крики.
Я р о с л а в
Що там таке? Чого це крик i гамiр?
Ану, пiдiть довiдайтесь мерщiй!
Але в цю мить вбiгає збентежений i задиханий Ярун. Обличчя й одяг у нього заляпанi глиною i крейдою, яку вiн даремно намагається стерти i тiльки розмазує.
Я р о с л а в
(здивований).
Та це ж Ярун! Що скоїлось, кажи-но?
Чого ти весь у крейдi i багнi?
Я р у н
Свавiлля то, великий господине!
Здурiли всi.
Я р о с л а в
Ти сам, мабуть, здурiв!
Що там таке?
Я р у н
То каменщики, княже,
Дереводiли, теслi, столяри,
Що храм новий будують на горi.
Та ось вони порозганяли стражу,
Порозкидали шпаглi, молотки
I крик зняли - не хочем працювати!
Коли ж я взяв кiлькох бунтiвникiв,
То почали скудель 1 перевертати
I вапною закидали мене!
1 Скудель - глиняний розчин.
Я р о с л а в
(здивований).
Та звiдки в них свавiлля це дурне?
А може, ти не заплатив їм плати
Або убавив? То дивись тодi,
Коли дiзнаюсь, милостi не жди.
Я р у н
Їй-богу, нi! Всiм платим по ногатi 2,
Як ти звелiв. А це варяги десь
Вчинили гвалт, до когось вдерлись в хату,
Покривдили чиюсь дiвочу честь,
Когось убили...
2 Ногата - стародавня монета.
Я р о с л а в (у гнiвi).
Знов варягiв знати!
Слав'ято, йди, негайно розсуди,
Iди i ти, Микито.
Ярун, Слав'ята i Микита виходять.
Ну, тодi
Я не пiду дивитись на будови.
Ходiм, Сильвестре, покажи менi
Твої книжки, якщо вони готовi.
Ну що ж, Гаральде... Бачу, що мене ти
Питаєш мовчки про свою судьбу,
I як не помиляюсь, то, мабуть,
Ти щиро покохав Єлизавету,
Тому тебе я вислухати рад.
Г а р а л ь д
(радо).
Великий конунг!
Я р о с л а в
Не спiши, Гаральд.
Але ж ти сам повинен розумiти,
Що, перш як доню сватати мою,
Пора тобi удiла мати в свiтi
I всамперед вiтчизну i сiм'ю,
Бо князю руському негоже вiддавати
Свою дочку бездольному пiрату,
Хоча б вiн був грозою всiх морiв.
Iди, здобудь корону, землю, славу,
Тодi вертайсь до доньки Ярослава
I радiсних, клянусь, дiждешся слiв.
Г а р а л ь д
Спасибi, конунг. Виклик твiй приймаю
I доведу, що справжнiй я варяг!
Я завтра же вiтрила напинаю -
I заблищить мiй меч, немов зоря!
I де б не був - в човнi, в бою, в наметi,
До тебе лиш, моя Єлизавето,
Я думкою полину крiзь моря!
Ярослав i Сильвестр виходять за браму, Єлизавета повiльно йде за ними, кивнувши головою Гаральду.
Є л и з а в е т а
Прощай, Гаральде! Хай тебе господь
Хранить в путi, а я молитись буду,
Щоб вiн тобi вiтчизну повернув.
Г а р а л ь д
(затримує її, вхопивши за руку).
О, не виходь! Залишся хоч на хвилю,
Дозволь менi в прощальную цю мить
Востаннє надивитись в очi милi,
Щоб дух сумний надiєю змiцнить.
Благаю, сядь, принцесо. Коло тебе,
Бiля твоїх дозволь схилитись нiг.
(Змушує її сiсти на лаву i сам сiдає бiля її нiг).
Ти, як зоря пiвнiчная на небi,
Сiятимеш менi в путях моїх.
То накажи ж, моя царице-дiво,
Що мушу я в твою свершити честь,
Якi скарби нечуванi i дива
Тобi в бою дiстати i привезть.
Ти любиш храми - хочеш, iз Софiї
Святиню вищу - чашi золотiї -
В Царградi я дiстану й привезу?
Є л и з а в е т а
Не в золотi краса Софiї храма,
А в спiвах дивних, що пiд куполами
Лунають там в блискучiй вишинi, -
Цих спiвiв ти не привезеш менi,
Їх ангели спiвати научили.
Г а р а л ь д
(спантеличений).
Нi, купола, звичайно, не знiму
I спiву взяти в руки не зумiю,
Але як справдi ангели в Софiї
Чи в кесаря спiвають в терему,
Тодi, клянусь, хоч одного зловлю
I з вiсткою до тебе надiшлю!
Є л и з а в е т а
(смiється).
Господь з тобою, княже! Та хiба
Людина може ангела впiймати!
Га р а л ь д
(з досадою).
То що ж робити! О, яка журба,
Нiчим тебе не вмiю вшанувати.
Ну, хочеш, я з Дамаска привезу
Тобi таку чудову бiрюзу,
Що, мов блакить, зорiтиме у хатi?
Є л и з а в е т а
(пiдводиться).
Прощай, Гаральде! Бог тебе храни.
Повiр, скарбiв таких менi не треба.
Коли вже хочеш, привези менi
З того Дамаска, де пiд ясним небом
Почив спiвець великий Iоанн,
З його могили рожу чи тюльпан.
IV
Ця розмова раптом перебивається галасом i криками, i на луг ввалюється цiла юрба збуджених людей: теслi з сокирами i пилами, каменщики з молотками i шпаглями та iншi. На чолi натовпу каменщик Журейко, вродливий, ставний, чорнобородий муж. Вiн веде пiд руку Людомира, сивого дiда, за яким iде Милуша, гарна дiвчина в простому селянському одязi - бiлiй сорочцi i барвистiй чорно-червонiй запасцi. Тут же двоє селян тримають зв'язаного молодого варяга Турвальда. Далi Слав'ята i Микита.
Г о л о с и з н а т о в п у
- Суда i правди! Покарай його!
- Казни убивцю! Годi вже терпiти!
- Геть кривдникiв!
Мирослав i варта, що вийшли з замку, марно намагаються вiдтiснити юрбу.
М и р о с л а в
Назад! Не можна тут!
Вертайтеся! Як смiєте свавiльно
Пiд теремом збиратись i кричать!
По що прийшли?
Ж у р е й к о
По суд i правду княжу!
Суда i правди вимагаєм ми!
Вбiгають кiлька варягiв i кидаються на визвiл Турвальда, оголивши мечi.
В а р я г и
Тримайсь, Турвальде! Розв'яжiть його!
Або негайно всiх вас тут...
Г а р а л ь д
(миттю кидається до варягiв).
Назад!
Варяги з сухим ремством вiдступають. Єлизавета йде до брами.
Г о л о с и
- Суда i правди! Покарать злочинця!
-- Суда i правди! Правди i суда!
- Казни убивцю! Геть варягiв!
З брами виходить Ярослав. За ним Iнгiгерда, Анна i дехто з дружини.
Я р о с л а в
(пiдiймає руку).
Тихо!
Гомiн негайно вщухає.
Я р о с л а в
(гнiвно).
Хто смiє тут крамолу учиняти
I сварами бентежити народ?
Чого вам треба?
Ж у р е й к о
(виступає вперед).
Правди i суда!
(Пiдводить Милушу i Людомира).
У цих людей убито сина й брата.
Убивця тут. Отой варяг.
Я р о с л а в
Хто послуг?
Ж у р е й к о
Увесь народ! Всi бачили, як вiн
Цю дiвчину в селi хотiв покривдить,
А брат обстав, то вiн його убив
Ранiш, нiж люди встигли, схаменутись.
Л ю д о м и р
Єдиний син, надiя вся моя,
Єдина, що на старостi лишилась...
Було ще два... але обидва тi
На Судомирi-рiчцi в жаркiй сiчi
За тебе, княже, разом полягли.
Еге, тодi... На Судомирi-рiчцi,
Коли ти з Брячиславом воював.
А це один... найменший... Де ж та правда?
За вiщо ж вiн загинув? Добрий був
I лагiдний... та не стерпiв наруги...
За це погиб... за правду...
Ж у р е й к о
Чуєш, князь?
