Серед бурі - Гринченко Борис Дмитриевич (книги без регистрации .txt) 📗
Жилинський
Не слухайте!.. Беріть його, в’яжіть!
Коваленко
Мене в'язать?.. А, бісова пащеко!
Мовчи мені!.. Панове молодці!
Хто думає, що я вчинив би зраду?
Білоченко
Брехня усе! Не віримо тому!
Крицький
Не вірю й я!
Голоси
І ми!.. І ми не вірим!
Чути стріляння.
Лясковський
Не вірите? А він ляхів пустив
І зараз всіх оддасть нас на поталу.
Полковнику! Не вільний більше ти,-
Віддай пірнач і підеш до в’язення.
(Бере його за плече.)
Жилинський
(капа Коваленка за руку.)
Віддай пірнач!.. В залізо!.. До тюрми!
Чути стріляння.
Коваленко
(метнувшись і відіпхнувши Лясковського й Жилинського.)
Від мене геть!.. Ви чуєте, там б’ються!
На завтра суд!.. Тоді мене судіть!
Тепер же час не судний,- треба битись.
(Високо шаблю піднявши, гукає:)
Гей, козаки, панове молодці!
За мною всі! Не даймось ворогам!
(Кидається до бою, а за їм усе козацтво.)
Козаки
Не подамось!.. Вмремо - не подамось!
Лясковський, Старовський та Жилинський якийсь час вагаються, але потім і вони вибігають.
Завіса
ТРЕТЯ ДІЯ
Майдан серед міста той, що й учора. Чути, як забубнено у віщові бубни. Через майдан ідуть два Окличники.
Окличник 1
У раду!.. В раду! В раду!
Окличиик 2
У раду!.. До суднього кола!
Проходять.
Козаки зіходяться. Вони приходять увесь час, аж поки старшина попри-ходить. Між козаками Крутько.
Козак 1
Дак оце ми полковника судитимем?
Козак 2
А що ж із того суду буде?
Крутько
Коли провинив, то шию втнемо.
Козак 1
Так-то й утнеш полковникові!
Крутько
Скоро стався зрадником, то не став полковником.
Козак 1
А так! Час гарячий, бойовий... Змилування під такий час нема.
Крутько
Щеб пак! Мало не загинуло місто через його.
Денис
(кремезний, трохи сивий козак, що надійшов тим часом.)
Через його? Може, через вас?
Козак З
Овва! Чого ж це через нас?
Денис
Бо ви, замість щоб одбиватись,- судити його заходилися. Якби він подався та не крикнув: "До бою!" та не кинувся, то що тоді було б? Поки б ви тут судили його, а тим часом вороги все місто поняли б.
Козак 1
А що правда, то не брехня. Як кинувся він,- мов лев який!.. Так усі за їм і шугнули!.. Та як поперли ляхів лавою поперед себе, то враз де вони к чортам і поділися!
Крутько
Авжеж! А сам ворогам гасло подав, щоб увійшли.
Денис
А ти чув?
Крутько
Нащо чути, коли й так видно? Коли ляхи знали гасло, то воно саме до їх не перелетіло.
Дехто
А певне! Вже ж не як!
Козак 4
Щоб такий чоловік таке зробив?!
Козак 5
Та такого друзяки полковника другого й немає!
Крутько
Уже й друзяка! А то не твого брата він прикував до гармати?
Козак 5
Та се правда...
Денис
А то й не треба було? Упився й побився з жидівкою! Хіба се личить козакові?
Козак 4
А я таки знову своє: зроду-віку не пойму віри, що він ізрадив.
Козак З
Бо дурень!
Козак 4
Сам єси дурень, а мене маєш так узивати?
(Хапає його за груди, добуваючи шаблю.)
Голоси
Годі вам, годі!.. Це ж не шинок, а рада!.. Чи ви показилися?.. Розніміть їх!
Козаків рознімають. Баба Горпина проходить через майдан, стрівається з Денисом.
Горпина
А що се тут, Денисе? Чого се зібралася рада?
Денис
Хіба ж не відаєш?.. Полковника судитимуть.
Горпина
Як то полковника судитимуть? Защо?
Денис
Бо він посланця з міста послав і гасло сказав вартовому, щоб на те гасло назад його впустив... А ляхи про те гасло якось і довідалися. Дак оце тепер і судитимуть... мовби він ляхам гасло переказав і їх до міста пустив.
Горпина
Ой, лишенько!.. Яка ж неправда на чоловіка!
Крутько
Іди собі, бабо, йди!.. Тут нема чого стояти!
Горпина
Та я не стою, я за ділом ішла... Оце біда!..
Треба піти пані Оксані сказати.
Виходить.
Дід Остап - старий, увесь білий, приходить і скидаючи шапку: "Здорові, дітки!" Всі, хто поблизу, скидають шапки, кажучи: "Здорові, діду Остапе!»
Денис
От нехай дід Остап скажуть, чи то ж по правді на нашого полковника казати, мовби він ізрадник?
Д. Остап
Чи він ізрадник, а чи ні, то те на раді побачимо, а що туди воно хиле, то се й я скажу.
Крутько
А бач!.. А бач!.. Уже дід Остап дурно не скажуть. У нас нема над діда Остапа мудрішого... То вже як дід Остап скажуть, то так воно й є.
Козак 2
Так! так!
Ще дехто
Авжеж що так!
Д. Остап
Я, дітки, сеє вже знаю... По світах бував…
Козак З
Покажемо вам на раді, який ваш полковник!
Козак 5
К бісу такого полковника!
Козак 6
Пана сотника Лясковського за полковника!
Голоси
Чи ба, куди стріляє!.. А не діжде він того ніколи!
Інші голоси
Діжде! Скрутимо в'язи вашому Коваленкові.
Денис
За ту горілку, що вчора вас сотник напував?
Козак
А ти бачив?
Денис
Ніколи нам було бачити: ми билися з ляхами, як ви п'яні спали. Тільки чули, як ви хропака затинали.
Дехто
Га-га-га!.. Оце дак так! У самісіньке око вцілив!..
Козак 1
Цитьте, отамання йде!
Все стихає. Повагом, з урядовими клейнодами в руках іде старшина: Лясковський, Старовський, Білоченко, Жилинський, Горленко. Підходячи, здоровкаються, беручись за шапки.
Здорові, панове молодці!
Козаки
Доброго здоров'я, панове отамання!
Лясковський
Чи вже усі зібралися у раду?
Голоси
Та вже усі... Полковника нема…
І писаря...
Старовський
А негаразд!.. Недобре!..
Зібралася громада, дожида,
А він там десь ще дляється, бариться…
Жилинський
Мов не його судитимете ви,
А сам він вас.
Лясковський
Він не шанує ради.
Білоченко
Поспіємо!.. От зараз прийде він…
Нема чого заздалегідь горлати…
Та он і йде…
Горленко
Іде... і писар з ним…
Василь Коваленко - з полковницьким пірначем у руках; Лаврін Крицький - писар, з каламарем біля пояса і шаблею при боці; в руках сувій паперу.
Коваленко
(скидаючи трохи шапку.)
Здорові, панове молодці!
Дехто
Здоров і ти!.. Хто скида шапку, а хто ні.
Коваленко
Ну, раду починаймо!..
Стають таким ладом: козаки стоять півколом, а посередині Коваленко, праворуч суддя Старовський, біля його Лясковський та Жилинський, ліворуч писар Крицький, Білоченко, Горленко. Спереду Дід Остап, Денис.
Старовський
Хто ж зніме річ?
Лясковський
Та хто ж, коли не ти?
Єси ж суддя, а се в нас судне коло,
То вже ж тобі і бути речником.
Голоси
Хай буде так!... Суддя нехай питає!..
Старовський
Спасибі вам, панове молодці!..
Ось слухайте ж, панове отамання,
Громадськії мужі і ви усі
Товариші і братчики козацтво!
Що сталося учора - звісно всім:
Упущено ляхів до нас у місто,
А вартовий їх сам же і пустив;
Нехай теперь він нам і оповість,
Як сталось те.
Вартовий
(Виступає з-за стовпища).
Та сталось так воно:
Вночі когось приводе пан полковник…
По-темному не розібрав я - хто…
