Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років - Жадан Сергій (бесплатные версии книг txt) 📗
Тут можно читать бесплатно Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років - Жадан Сергій (бесплатные версии книг txt) 📗. Жанр: Поэзия. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
* * *
Я брав за живе,
я служив у вдв,
перегонив через Чехію побиті беемве.
В мене віза германська,
віра християнська,
тьолка із Антверпена й партнери із Бердянська.
Податковий прес,
бізнесoвий інтерес,
поморочені розборки з чуваками з мчс.
Депозити в банках
на підроблених бланках.
Хтось сидить на Біблії, хтось сидить на транках.
Сніг на гілках,
імена в записниках,
після всього залишається три штуки на руках.
Пробити по базі
номери на камазі
і валити до Берліна з пересадкою у Празі.
Нічні прогони,
залізничні перегони,
два п’яних капітана з міністерства оборони.
Рвались до бою,
потім бились між собою.
Цікаво, хто їм довіряє їхню табельну зброю?
Кров на траві,
шита рана по брові,
дві навиліт вогнепальні і чотири ножові.
З прохідних дворів
від місцевих оперів
до гарячих горизонтів і південних морів.
Поштові пакунки,
можливі порятунки,
мінтовські понти, заморожені рахунки,
рвані берці,
родичі в Америці —
спробуй прожити з чесної комерції.
* * *
Кожного разу, коли вони зустрічалися,
коли сварилися і сперечалися,
все перекочувалося і не закінчувалось,
і кожного разу повітря засвічувалось,
з очей виганяючи найменший сумнів,
і історія їхніх дивних стосунків
не мала продовження і жодного змісту,
але варта того, щоби її розповісти.
Коли вони втомлювалися і поверталися,
коли вивітрювалися і не віталися,
боролися вперто зі своїми видіннями,
і говорили тільки з псами і тінями,
вони трималися болю і відчаю,
знаючи, що тільки їхньою вбивчою,
понівеченою, північною ніжністю
можна посперечатися з вічністю.
І коли їх вчергове ламало і кидало,
і планети над ними пливли розхитано,
коли їх знаходили ранками тихими,
відслідковуючи їхнє дихання,
вони зупинялися в мороці теплому
й освітлювали навколишню темряву
зірками, сигналками й сірниками,
переплітаючись язиками.
І кожного разу, коли їх відспівували,
відстрілювали і хором підспівували,
ніби життя кримінальних ангелів
вичитували з церковних Євангеліїв,
переповідали їхню історію,
темну, спотворену і нескорену,
переписану,
недоговорену,
ними самими
вкотре повторену.
* * *
Це і є життя —
її серцебиття,
її медичні картки,
її проїзні квитки,
кожна з її речей,
фарба довкола очей,
час, який минає,
коли вона засинає.
Це й була боротьба —
чорна скашна труба,
братні хрипкі баси,
вимотані голоси,
вересневі міста,
вся її гіркота,
терпкість, яка зникає,
коли вона замовкає.
Коли стирає листи,
залишає пости,
падає в ліжко своє.
Коли усе, що є:
подорожні мішки,
бібліотечні книжки,
бите армійське взуття —
це і є життя,
коли застуда стара,
коли вона завмира
і говорить: стривай,
давай пізніше, давай
іншим разом, бери
випалені прапори,
які я сама несу,
в нас ще стільки часу.
В неї місяць в руці,
змії в рюкзаці,
співи в голові —
злагоджені,
хорові.
* * *
Колись вона жила в цьому будинку
і поверталася серед ночі додому,
минала школу і трамвайну зупинку,
яку перенесли кілька років потому.
Коли була зима й вона не мала роботи,
сусіди бачили, як вона сидить і читає,
дивлячись на засніжені дахи напроти,
схожі на рисові поля в Західному Китаї.
А влітку, коли приходили ранки
і зливи стягувались і виливалися,
у барі внизу юні американки
пронизливо співали і цілувалися.
Цілування було безкінечно довге,
співали вони жагуче й фальшиво.
Я сподіваюсь, їй тут завжди було добре,
не було порожньо і не було паршиво.
Сподіваюсь, усі ці безнадійні поети,
що постійно тут крутяться в тузі й бентезі,
хоча би іноді позичали їй сигарети
і присвячували свої жахливі поезії.
* * *
Схожі на озера країни, в яких ми жили,
стоять за нашими спинами,
в нашому щільному минулому.
Що лишається тобі від озера?
Лишаються крига й туман, сплески води,
голоси та відлуння
в ранковій тиші.
Ми жили в цих містах, ми пам’ятаємо ці країни,
ми бачили, як вони змінювались, і хотіли,
аби вони змінювались на краще.
За нашими голосами можна було дізнатись,
де обривається берег.
Лишаються тіні дерев і перехожих,
лишаються довгі зелені водорості.
Лишається світло, на яке озираєшся,
навіть коли його зовсім
не видно.
Похожие книги на "Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років", Жадан Сергій
Книги похожие на "Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років" читать онлайн бесплатно полные версии.
