Серця трьох - Лондон Джек (книги регистрация онлайн .txt) 📗
Дивлячись, як він прочісує поле бою, Генрі зрозумів, що справи його кепські і йому не уникнути зіткнення із супротивником. Він вирішив не чекати, поки ворог знайде його. Дзенькаючи дзвіночком і перекидаючи його з руки в руку, він запетляв улоговиною, а потім раптом спинився.
Начальник поліції відновив свої великотрудні пошуки супротивника, але Генрі не схильний був затягувати цю напружену гру. Він дочекався, коли остання хорда звела його і начальника поліції віч-на-віч. Дочекався, коли дуло рушниці піднялося на рівень його грудей за кілька дюймів від серця, і тоді, швидко присівши, аби рушниця опинилася над ним, гаркнув:
— Вогонь!
Це було настільки несподівано, що начальник поліції мимоволі спустив курок, і куля просвистіла над головою Генрі. Пролунали оплески — це бурхливо аплодували люди в полотняних рясах. Начальник поліції зірвав з очей пов’язку і побачив перед собою усміхнене обличчя супротивника.
— Чудово, Бог сказав своє слово, — оголосив проводир розбійників, спускаючись до ями. — Той, кого не торкнула куля, — невинний. Залишається випробувати другого.
— Мене? — скрикнув начальник поліції, вражений страхом і несподіванкою.
— Вітаю вас, — з усмішкою сказав Генрі. — Ви справді хотіли поцілити мене. Тепер моя черга. Давайте-но рушницю.
Проте начальник поліції, осліплений своєю невдачею і гнівом, забув, що рушниця була заряджена лише однією кулею. Він лаючись, приставив дуло до грудей Генрі і натиснув на гачок. Курок клацнув із різким металевим звуком.
— Чудово, — сказав проводир, відбираючи в нього рушницю і перезаряджаючи її. — Про твоє поводження буде повідомлено. Випробування триває, але вже ясно, що ти не обранець Божий.
Ніби поранений бик на арені, який шукає, куди б утекти, і в розпачі розглядаючи амфітеатр, сповнений безжальних облич, начальник поліції глянув угору і побачив рушниці розбійників, радісні обличчя Леонсії і Френка, цікаві погляди своїх жандармів та налиті кров’ю очі плантаторів, які спостерігають бій биків.
Легка посмішка майнула на стиснутих вустах проводиря, коли, вручивши рушницю Генрі, він зав’язував йому очі.
— Чому ви не ставите його обличчям до стіни, поки я приготуюся? — запитав начальник поліції, і срібний дзвіночок зателенькав у його тремтячій руці.
— Тому що він обраний Богом, — була відповідь. — Він витримав випробування. Отже, він не здатний на віроломний учинок. Тепер ти станеш перед Божим судом. Якщо ти людина правдива і чесна, Гадюка не заподіє тобі шкоди. Така воля Божа.
Начальник поліції був набагато вдатнішим мисливцем, аніж дичиною. Стоячи навпроти Генрі, він намагався не ворушитися, але, коли дуло рушниці почало наближатися до нього, нерви його не витримали, рука здригнулася, і дзвіночок зателенькав. Рушниця майже не рухалася, лише дуло її лиховісно націлилося на звук. Марно намагався начальник поліції стримати тремтіння руки, аби дзвіночок мовчав. Тоді у розпачі він відкинув дзвінок геть, а сам ниць упав на землю. Але Генрі, зачувши звук падаючого тіла, опустив рушницю і натиснув курок. Начальник поліції зойкнув від болю — куля пробила йому плече; він схопився було на ноги, але вилаявся і знову впав на землю.
Усі знову опинилися в печері, де Сліпий Розбійник, біля ніг якого сиділа метиска, вершив суд.
— Ця поранена людина, котра занадто багато базікала про закон Tierra caliente, спізнає тепер, що таке закон Кордильєр. Випробування Гадюки й Птаха довело його вину. За його життя призначається десять тисяч доларів викупу, а інакше він залишиться тут рубати ліс і носити воду до кінця своїх днів, подарованих йому Богом. Я сказав усе. Я знаю, що Господь не дасть йому довго жити, якщо не заплатять викуп.
Запала довга мовчанка, під час якої навіть Генрі, що міг, не задумуючись, убити супротивника в бою, усім своїм виглядом показав, що йому гидкий такий жорстокий вирок.
— Закон нещадний, — заявив Суворий суддя, і знову запала мовчанка.
— Нехай помирає без викупу, — сказав один із плантаторів. — Він показав себе псом. То хай і вмре собачою смертю.
— А ти що скажеш? — запитав Сліпий Розбійник у пеона. — Що скажеш ти, пеоне, що стільки витерпів і знову став сьогодні людиною, напівмайя, любитель вродливих жінок? Чи мусить він померти собачою смертю, бо за нього не хочуть заплатити викуп?
— Він жорстока людина, — проговорив пеон. — Але чомусь серце моє сьогодні надто жалісливе. Якби в мене було десять тисяч доларів, я сам би заплатив за нього. А коли б, свята і справедлива людино, я мав двісті п’ятдесят песо, то навіть повернув би борг плантатору, від якого мене тепер звільнили.
Лице сліпого змінилося, немов осяяне внутрішнім світлом.
— Твоїми вустами сьогодні говорить Бог, о відроджений до життя! — схвально сказав він.
Але-цієї миті Френк, поспішно надряпавши щось у своїй чековій книжці, простягнув метисці чек, на якому навіть ще не встигло висохнути чорнило.
— Дозвольте мені теж сказати слово, — проговорив він. — Хоч цей чоловіки негідник і заслуговує собачої смерті, не треба, аби він умирав, — хай живе.
Метиска голосно прочитала чек.
— Не треба нічого пояснювати, — зупинив Сліпий Розбійник Френка. — Я не такий уже дурний, і не завжди я жив у Кордильєрах. Я здобув комерційну освіту в Барселоні. Я знаю банк “Кемікл нейшпл” у Нью-Йорку і колись вів з ним справи через своїх представників. Це чек на десять тисяч доларів. Чоловік, який виписав його, уже сказав сьогодні правду. Чек — дійсний. Той, хто платить викуп за свого ворога, має бути або надто добрим, або божевільним, або вельми багатим — одне з трьох. Скажи ж мені, чоловіче, чи не винна в цьому вродлива жінка?
І Френк, не сміючи глянути ні праворуч, ні ліворуч — ні на Леонсію, ні на Генрі, — а дивлячись прямо в обличчя Сліпого Розбійника, відповів так, як і слід було відповісти.
— Так, Суворий суддя, у цьому винна чарівна жінка.
РОЗДІЛ XII
На тому самому місці, де по дорозі в гори люди в полотняних рясах зав’язали бранцям очі, кавалькада зупинилася. Вона складалася з кількох розбійників, які конвоювали Леонсію, Генрі і Френка верхи на мулах, з пов’язками на очах, і пеона — теж з пов’язкою на очах, але він ішов пішки. Десь за півгодини до цього, під таким же конвоєм, тут проїхала інша кавалькада, що складалася з плантаторів, Тореса і начальника поліції з жандармами.
З дозволу суворого проводиря розбійників полонені зняли з очей пов’язки.
— Схоже, що я вже тут був, — зауважив, розсміявшись, Генрі, який відразу впізнав бачені раніше місця.
— Здається, нафта все ще горить, — сказав Френк, показуючи на обрій, затьмарений чорним димом. — Поглянь, пеоне, на справу своїх рук! Для бідняка, у якого немає нічого, ти найбільший марнотратець, яких я будь-коли зустрічав. Кажуть, що нафтові королі, напившись, припалюють сигари тисячодоларовими банкнотами, а ось ти спалюєш мільйон доларів щохвилини.
— Я не бідняк, — з таємничим виглядом гордо заявив пеон.
— Переодягнений мільйонер! — пожартував Генрі.
— Де ж ти тримаєш свої капітали? — додала Леонсія. — У банку “Кемікл нейшнл”?
Пеон, не зрозумівши дотепів, але зміркувавши, що з нього глузують, ображено замовк.
Тут заговорив суворий проводир розбійників:
— Звідси ви можете йти куди хочете. Так велів Справедливий. Вас, сеньйори, прошу спішитися і повернути мені мулів. Що ж до сеньйорити, то вона може залишити собі мула як подарунок від Справедливого, котрий ніколи не дозволив би собі змусити даму йти пішки. А вам двом, сеньйори, не завадить прогулятися. Справедливий особливо рекомендував багатому сеньйору ходити якомога більше пішки. Багаті, сказав він, майже не ходять пішки. Вони обростають жиром, а ожиріння не сприяє успіху у вродливих жінок. Такі мудрі слова Справедливого. А ще він настійно радить пеону залишатися в горах. Тут він знайде чарівну жінку, і якщо він потребує жінки, то найрозсудливіше — шукати її серед свого племені. Жінки з tierra caliente призначені для чоловіків з tierra caliente. А жінки Кордильєр призначені для чоловіків Кордильєр, Бог не любить змішання крові. Недарма мул — найогидніша тварина. Світ творився не для змішання племен — це все вигадки людини. Які б чисті не були раси, якщо їх перемішати, вони перестануть бути чистими. Не можуть вода і нафта дати однорідну суміш. У природи свої закони. Так сказав Справедливий, і я лише повторив його слова. Він звелів мені додати, що знає, про що каже, бо сам колись грішив.
