Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Приключения » Прочие приключения » Голубий пакет - Брянцев Георгий Михайлович (книги онлайн бесплатно без регистрации полностью .txt) 📗

Голубий пакет - Брянцев Георгий Михайлович (книги онлайн бесплатно без регистрации полностью .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Голубий пакет - Брянцев Георгий Михайлович (книги онлайн бесплатно без регистрации полностью .txt) 📗. Жанр: Прочие приключения. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Грундт мовчав,

— Сумно… Дуже сумно! — глузливо промовив Генріх Гроссе. — Ви, пане штурмбаннфюрер, діяли, як справжній стажист, за якого себе видавали, а не як досвідчений слідчий, яким вважаєтесь! І як це ви могли додуматись із своїм шефом запроторити в тюрму водія і конвоїрів «шістки»? Ви вирішили, що тюремні стіни настільки міцні, що не пропустять і звука? Даремно! Всі люди мають язик і вуха. Крім того, люди мають друзів. Ви робили одну помилку за одною. А основною вашою помилкою було те, що ви вважали, ніби в Німеччині набереться лише яка-небудь сотня порядних людей. Фатальна помилка. Їх значно більше.

Дмитрієвський підійшов до Чорноп'ятова, показав на годинник. Той кивнув. Вони обоє відійшли вбік. Капітан дістав карту.

Юля не зводила очей з Генріха. Чи могла вона подумати, що під мундиром гітлерівського тюремника б'ється таке велике і чесне людське серце! Незважаючи на напруженість обстановки, Юлі важко було зосередитись: надто швидко змінювались події.

Учора вона домовилася з Чорноп'ятовим захопити Грундта і його ж машиною, з його перепусткою добратись до лінії фронту. Шофера обіцяв дати Чорноп'ятов. Але не могло ж спасти на думку Тумановій, що цим шофером виявиться черговий тюремник. Генріх Гроссе вивів її з міста. Він ішов вулицями і вигукував паролі зустрічним патрулям з такою розв'язністю, з якою може йти і вигукувати лише п'яний представник окупантів.

На третьому кілометрі за містом вони зустрілися з Чорноп'ятовим, Калюжним і Заболотним.

Дальша дорога минула без пригод. Ранець виявився на тому ж місці, де й був, а оскільки в їхньому розпорядженні залишалося близько години, Юля запропонувала підживитися. Ніхто не припускав, що дві пари очей пильно стежать за ними. Лейтенант Назаров і сержант Волков, які сиділи у засідці, відразу впізнали Туманову, догадались також, що вона в колі своїх, і лише Генріх Гроссе своїм мундиром і виглядом викликав у них замішання. Назаров послав Волкова до Дмитрієвського, а сам продовжував вести спостереження.

Що було через кілька хвилин, важко передати! Тут же, на поляні, підпільники обнялися з посланцями фронту. Юля плакала. Все ще не вірячи, вона блискучими від сліз очима дивилася на капітана. А він, схвильований не менше за неї, квапливо обговорював з товаришами план дальших дій…

Підбігла радистка Прохорова і подала аркуш паперу. Капітан прочитав і передав Чорноп'ятову. Потім глянув на годинник:

— Двадцять хвилин на сьому! В дорогу, товариші! Нам треба йти тридцять кілометрів.

Учасники групи Дмитрієвського підвелися і почали закріплювати на спинах речові мішки.

Чорноп'ятов підійшов до Юлі, витяг із-за пазухи й урочисто вручив їй великий, перев'язаний навхрест шпагатом голубий пакет.

— Ось те, заради чого ти жертвувала життям. Полювання скінчилося, «Дракон» спійманий!

Юлія Василівна кивнула і передала пакет капітанові. Той сховав його у речовий мішок.

— Хто-хто, а вже артилеристи згадають нас добрим словом! — зауважив Калюжний.

— Не тільки артилеристи, — додав Заболотний.

Прохорова простягла Дмитрієвському руку. Вона, за розпорядженням Бакланова, залишалася в Горєлові радисткою підпільної групи.

— Чекайте моїх позивних, — сказала вона.

Туманова посміхнулася й обняла подругу.

— Першу радіограму прийму сама.

Підпільники попрощалися з Генріхом Гроссе.

— Ще зустрінемося, друзі, — схвильовано промовив Генріх, розглядаючи за звичкою свої розчепірені пальці.

— Обов'язково! — відповів йому Заболотний. — У новій Німеччині.

— Ні, трохи раніше, — заперечив Генріх. — Я не сидітиму склавши руки. Думаю, що Скитальцеві знайдуть підходящу роботу. Рот фронт!

Чорноп'ятов підійшов до Туманової.

— Прощавай, дочко! Тепер до перемоги не зустрінемось… Але ці сім днів і ночей я ніколи не забуду. — І він міцно обняв і розцілував її.

— Становись! — поквапив Дмитрієвський і розкинув руки.

Крайнім на правому фланзі став сержант Волков з Моржем. За ним — Грундт, слідом Генріх Гроссе, потім Туманова, а далі полонений радист, лейтенант Назаров. Колону замикав капітан.

— Направо! — тихо скомандував Дмитрієвський. — Кроком руш!..

Група витяглась ланцюжком, пересікла поляну і зникла в лісі.

63

Бакланов спав одягнутий, напруження останніх днів змучило його. Всю ніч він не спав, чекаючи вісток від групи Дмитрієвського, і тільки перед світанком задрімав.

Його розбудив начальник радіоцентра, який приніс радіограму.

Бакланов підніс до очей аркуш паперу і прочитав:

«Завдання виконано без втрат. З нами документи і троє цікавих людей. Літак висилайте сьогодні на двадцять третю годину на поляну за тридцять три кілометри північніше від Горєлова і чотирнадцять кілометрів на захід від села Паршино. Наші сигнали: вісім вогнищ коридором і дві білі ракети на посадку. Капітан Дмитрієвський і лейтенант Туманова».

Бакланов схопився, обняв начальника радіоцентра й поцілував. Той сторопів, аж ніяк не вважаючи себе винуватцем торжества, відступив на крок і розгублено промовив:

— Прохорова чекає відповіді…

— Я сам, — сказав Бакланов і, підійшовши до стола, покрутив ручку телефону. — Осу мені, так, Осу!.. Черговий оператор? Бакланов говорить! Перекажіть одинадцятому кореспондентові, щоб чекали літака при будь-якій погоді. Так!..

Потім він ухопився за ручку другого телефону і завмер. «Чи не ранувато? — прийшла обережна думка. — Адже о третій годині ранку скінчилось засідання військової ради… Ні!» — і він рішуче закрутив ручку телефону.

Трубку довго не знімали, та, нарешті, в ній почувся глухуватий, заспаний голос командира.

— Товаришу генерал… — почав Бакланов.

64

Час наближався до двадцять третьої години. Повівав легкий нічний вітерець. З лісу долинало таємниче шарудіння. Край галявини, біля вогнища, яке вже перегоріло, сиділи Генріх Гроссе, капітан Дмитрієвський і Туманова.

Трохи далі від них, упершись спинами, підтримуючи один одного, сиділи зв'язані штурмбаннфюрер Грундт і полонений солдат-радист. Коло них, випроставши вперед лапи і напівзаплющивши очі, куняв Морж.

Решта хлопців на чолі з лейтенантом Назаровим чергували на галявині коло купок хмизу.

Юля ворушила хворостиною жар у вогнищі і неквапливо розповідала. І коли її співбесідники дізналися про все, що сталося з нею за ці дні, вона полегшено зітхнула й додала:

— Що мене штовхнуло залізти до кишені його піджака, не знаю. Адже після того, як він дав мені свій пістолет, з якого я могла тут же його порішити, я вже твердо повірила, що він саме та людина Чорноп'ятова, про яку мене попереджав полковник Бакланов. А коли я розгорнула посвідчення… Так, це просто випадок.

— Не згоден, — похмуро заперечив Генріх Гроссе. — Зовсім не згоден. Це не просто випадок та й взагалі не випадок… Коли б ви не були розвідницею, то, звичайно, не зацікавилися б його кишенею. Цей вчинок логічно випливав з вашої постійної настороженості. Це не випадок, а закономірність. І те, що цей ось пан, — він кинув у бік Грундта, — покинув свій піджак біля вас, теж не випадковість, а необачність — результат переоцінки своїх сил і недооцінки сил противника.

— Гм… — посміхнулась Юля і мерзлякувато знизала плечима. — Ну, припустимо, що так… А те, що вам пощастило дізнатись, що записані в небіжчики шофер та конвоїри з «шістки» живі, здорові і сидять у тюрмі, це, по-вашому, не випадковість?

Генріх подумав, витримав невелику паузу і сказав:

— Якщо так міркувати, тоді й той факт, що мій сусід проговорився про машину з секретною поштою, яка мала йти через Горєлов, також чистісінька випадковість?

— Виходить, що так, — зауважила Туманова. — Безглузде нагромадження випадковостей.

— Бачте, в чому річ… — хотів був знову заперечити Генріх Гроссе, та його перебив капітан Дмитрієвський. Звертаючись до Туманової, він промовив:

Перейти на страницу:

Брянцев Георгий Михайлович читать все книги автора по порядку

Брянцев Георгий Михайлович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Голубий пакет отзывы

Отзывы читателей о книге Голубий пакет, автор: Брянцев Георгий Михайлович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*