Бавдоліно - Эко Умберто (книги полные версии бесплатно без регистрации .txt) 📗
На запитання про форму Храму за Єзекиїлом він усміхнувся:
— Навіть найретельніші коментатори цього священного твору не зуміли точно встановити будову Храму. Сам великий Раббі Соломон бен Ісаак визнав, що якщо дослівно йти за текстом, неможливо зрозуміти, де розташовані зовнішні північні кімнати, де вони починаються на заході, доки тягнуться на схід, і так далі. Ви, християни, не розумієте, що священний текст народжується з Голосу. Господь, haqadosh baruch hu, хай буде благословенний Пресвятий вовіки, промовляючи до своїх пророків, дає їм почути звуки, а не показує образи, як це буває у вас, на ваших прикрашених мініатюрами сторінках. Звісно, голос породжує в серці пророка образи, але образи ці не є нерухомими, вони розчиняються і міняють форму залежно від мелодії цього голосу, і, прагнучи звести слова Господа, хай буде Пресвятий благословенний вовіки, до образів, ви заморожуєте цей голос, немов воду, що стає кригою і більш не втамовує спраги, а примушує тіло завмерти в смертельному холоді. Канонік Рішар прагне зрозуміти духовний сенс кожної частини Храму, а тому намагається спорудити його, немов майстер-каменяр, але цього він ніколи не зможе зробити. Видіння подібне до снів, коли речі перетікають одна в одну, а не до образів у ваших церквах, де речі завше залишаються тотожні самим собі.
Тоді Раббі Соломон спитав, навіщо його гостям знати, як влаштований Храм, і вони розповіли йому про свої пошуки царства Пресвітера Йоана. Рабин виявив до цього велику цікавість.
— Може, ви не знаєте, — сказав він, — що й у наших писаннях говориться про якесь таємниче царство на Далекому Сході, де все ще живуть десять загублених племен Ізраїля.
— Я чув про ці племена, — відповів Бавдоліно, — але знаю про них дуже мало.
— Про все це було написано. По смерті Соломона дванадцять племен, на які був поділений тоді Ізраїль, розбраталися. Тільки два з них, плем'я Юди й плем'я Веніямина, залишилися вірними Давидовому роду, а решта десять племен пішли на північ, де ассирійці перемогли їх і обернули в рабство. По них потім і слід загув. Езра каже, нібито вони пішли в землі, де ніколи не було людей, у край, званий Арсарет, [91] а інші пророки заявляли, що колись вони знайдуться і з тріумфом вернуться в Єрусалим. Так-от, понад сто років тому один наш побратим, Ельдад з племені Дан, прибув до Кайравану в Африці, де живе громада вибраного народу, і сказав, що прийшов з царства десяти загублених племен, землі, благословенної небесами, де люди живуть мирним життям, не порушеним жодним злочином, де воістину течуть молочні й медові ріки. Земля ця зоставалася відокремленою від будь-якого іншого краю, бо захищає її річка Самбатіон, ширина якої дорівнює летові стріли з найпотужнішого лука, але в ній нема води, а лиш бурхливо котиться пісок з камінням, зчиняючи такий страхітливий гуркіт, що його чутно на віддалі півдня дороги, і мертва ця субстанція котиться так швидко, що якби хтось хотів перейти річку, вона б його перекинула. Кам'яний потік цей зупиняється тільки тоді, коли починається субота, і тільки в суботу його можна перейти, але жоден із синів Ізраїлевих не може порушити суботнього відпочинку.
— А християни могли б? — спитав Абдул.
— Ні, бо в суботу береги річки робить недоступними загорожа з полум'я.
— Тоді як зумів цей Ельдад дійти до Африки? — спитав Поет.
— Цього я не знаю, але хто я такий, щоб сперечатися про те, що зарядив Господь, хай буде Пресвятий благословенний вовіки? Які ви маловірні — Ельдада міг перенести через неї ангел. Але наші рабини, які відразу почали сперечатися про цю оповідь, від Вавилона до Іспанії, ставили собі інше запитання: якщо десять загублених племен жили згідно з Божим законом, їхні закони мали б бути ті самі, що й закони Ізраїля, натомість оповідь Ельдада твердить, що вони були іншими.
— Але якщо царство, про яке оповідає Ельдад, це царство Пресвітера Йоана, — мовив Бавдоліно, — тоді тамтешні закони справді мали б бути відмінними від ваших, зате подібними до наших, хоча й кращими.
— Саме це відрізняє нас від вас, язичників, — відказав Раббі Соломон. — Ви можете свобідно сповідувати свій закон, але ви зіпсували його, тому шукаєте місця, де його все ще дотримуються. А ми зберегли наш закон недоторканим, але не маємо свободи слідувати йому. У будь-якому разі знай, що я теж прагну знайти це царство, бо може бути, що там у мирі й злагоді живуть десять наших загублених племен разом з язичниками, і кожен вільний дотримуватися власного закону, тому життя в цьому дивовижному царстві може стати взірцем для всіх дітей Всевишнього, хай буде благословенний Пресвятий вовіки. Крім того, можу сказати тобі, що хочу віднайти царство це ще з однієї причини. Судячи з того, що говорив Ельдад, там усе ще розмовляють Святою мовою, прадавньою мовою, яку Всевишній, хай буде Пресвятий благословенний вовіки, дав був Адамові і яка зникла після спорудження Вавилонської вежі.
— Які дурниці, — сказав Абдул, — моя мати не раз розповідала мені, що Адамову мову відтворили на її острові; це ґельська мова, яка складається з дев'яти частин мови, — їх стільки ж, скільки різновидів матеріалів було використано для спорудження Вавилонської вежі, а були то глина і вода, вовна і кров, дерево і вапно, смола, льон і живиця… Ґельську мову створили сімдесят два мудреці зі школи Феніуса, використовуючи фрагменти зі всіх сімдесяти двох говірок, що народилися після змішання язиків, і тому ґельська мова містить усе найкраще з кожної мови, а як Адамова мова, вона має форму самого створеного світу, тож кожна назва цією мовою виражає саму сутність того, що вона називає.
Раббі Соломон поблажливо усміхнувся:
— Чимало народів вважають, буцім Адамова мова — то їхня мова, забуваючи, що Адам міг говорити тільки мовою Тори, а не тих книг, що повідають про богів облудних і брехливих. Ті сімдесят дві мови, які виникли після змішання язиків, не мають найважливіших літер: приміром, погани не знають літери Хет, а арабам невідома Пе, тому мови їхні нагадують свиняче рохкання, жаб'яче квакання або журавлиний крик, бо належать народам, які відмовилися від праведного способу життя. Але в момент сотворіння первісна Тора постала перед Всевишнім, хай благословенний буде Пресвятий вовіки, як письмена чорним вогнем по вогні білому, хоч порядок її був іншим, ніж у писаній Торі, як ми читаємо її нині, бо такою вона стала вже після Адамового гріхопадіння. Тому щоночі, глибоко зосередившись, я довгими годинами розбиваю на склади слова Тори писаної, щоб змішати їх, щоб вони крутилися, гіемов колесо млина, і потім знову стали у первісному порядку вічної Тори, яка існувала ще до сотворіння і яку Всевишній, хай буде Пресвятий благословенний вовіки, передав ангелам. Якби я знав, що десь далеко існує царство, де зберігся первісний лад і мова, якою Адам розмовляв зі своїм Творцем перед тим як допуститися гріха, я б охоче присвятив його пошукам своє життя.
Коли він вимовляв ці слова, обличчя Соломона освітилося таким світлом, що наші друзі замислилися, чи не варто запропонувати йому брати участь у їхніх майбутніх сходинах. Вирішальний аргумент висунув Поет: їх не повинно турбувати те, що цей юдей хоче знайти в царстві Пресвітера Йоана свою мову і своїх десять племен; могутність Пресвітера Йоана така велика, що він править навіть над загубленими племенами юдеїв, і нема причин, чому б йому також не говорити Адамовою мовою. Головним питанням було насамперед побудувати це царство, а для цієї мети юдей може бути таким же корисним, як і християнин.
Поміж цим усім все ще не було вирішено, яким має бути палац Пресвітера. З'ясували вони це через кілька ночей, учотирьох у кімнаті Бавдоліна. Надихнувшись генієм цього місця, Абдул наважився об'явити своїм новим друзям таємницю зеленого меду, твердячи, що він міг би допомогти їм не просто уявити собі, а й безпосередньо побачити Пресвітерів палац.
Раббі Соломон відразу заявив, що знає далеко містичніші способи викликання видінь, і що досить йому шепотіти вночі багатоликі комбінації літер таємного імені Господа, обертаючи їх на язику, немов сувій, без миті спочинку, щоб з них народився вир думок і образів, аж поки він не впаде в блаженну знемогу.
