Сни Юлії і Германа. Кенігсберзький щоденник - Пагутяк Галина (читать книги онлайн полностью без регистрации .TXT) 📗
02.02.2010
Гете описав свої враження від Канта як «світлий простір», маючи на увазі розум філософа, який розвивається завдяки законам природи. Таким намагався бути і сам Гете. Просвітництво породжувало людей, які відчували тягар соціуму й намагались його позбутись, вслухаючись в шепіт Всесвіту. Кожен чув своє. Була ще третя людина, споріднена духом з Кантом і Гете, — Моцарт. Жодна епоха не була такою плідною і такою близькою до нас, як Просвітництво, і жодна не вимагала такої праці людини над своєю душею.
Коли розмірковуєш над цим у контексті сучасності чи контексті тоталітаризму, відчуваєш, що Просвітництво вмерло разом з людьми, які були його творцями. А оскільки щоразу доводиться починати все заново (на що вказував Кант), шепіт Всесвіту виявився занадто тихим для інших вух.
04.02.2010
Робінзонада — мотив, який дедалі частіше з’являтиметься в літературі, бо питання виживання в епоху тотального цивілізаційного розпаду й розкладу моралі врешті стає головним і невдовзі поступиться мотиву бенкету під час чуми. Робінзонада — це не лише порятунок життя особистості, а й відновлення втраченої гідності. Це понад 20 років тому намагався донести Кутзее, і він же продовжує це робити, незважаючи на ігнорування «культурного» стада. Навіть Нобелівська премія не змусила прислухатися до його попереджень. Останній великий гуманіст воює з вітряками.
По суті, Кутзее навів мене на думку про різні долі, серед яких людина обирає одну, але тінь цих доль падає на обрану, що б ми не робили — завжди існує сумнів, чи ми обрали саме той шлях. Особливо, коли Бог не квапиться з підказкою.
06.02.2010
Можна написати книгу про несправедливість, обов’язково вказавши її коріння. Кожен із нас пише таку книгу в серці своєму, починаючи з дитинства і закінчуючи старістю. Не має значення, чи ми примирюємося зі вселенською Несправедливістю, чи вступаємо з нею в бій, а чи починаємо її чинити. Вона існує об’єктивно, як дерево, розростаючись угору, вниз і в усі боки. Вона настільки поширена, що стала вже не частиною системи, а сама є системою. І що парадоксально, саме ці системність і розповсюдженість знищують ідею Бога. Не знання, як вважали раніше, а Несправедливість, що зводить нанівець усю гармонію світобудови. В людських очах, звичайно.
08.02.2010
Можливо, мені вистачить місяців два, щоб дописати роман, розігнавшись насамкінець, як це завжди буває: стрибок через прірву. А поки що мене цікавлять стосунки людей з долею і саме поняття долі: чи варто її змінювати. Від цього залежить, чи проростуть зерна, посіяні в минулому, а чи просто спрацює ефект метелика. Однак жодних філософських діалогів, навіть монологів. Життя людей, які не впливали на історію жодним чином, не мали амбіцій, лише боролись зі своїми почуттями, настроями, шукаючи підказок у просторі, що ставав дедалі холоднішим і порожнішим. Але навіть шукаючи порятунку, вони не забували про гідність, що робить їх справжніми героями війни.
11.02.2010
Руйнування стереотипів, нав’язаних ЗМІ чи владою, масовою культурою чи приватними ідеологами, чи церквою, врешті-решт, — цим би мала займатися література, яка повинна бути завжди в опозиції — за бортом корабля дурнів. Але сама вона бавиться в різні рольові ігри і, по суті, подає приклад незрілості. Таке враження, що світ впадає в старечий маразм і кричить, що тоне, перебуваючи на кораблі. Шляхетний Індивідуалізм людини за бортом змінився жалюгідним егоїзмом, заснованим на соціальному дарвінізмі. Потонути, сівши на мілину, неможливо, однак саме це зараз і відбувається.
13.02.2010
Думки притягують речі й події, але тільки тоді, коли приділяєш їм достатньо уваги, та все ж не забагато. Бо тоді потік свідомості руйнує силу їхнього тяжіння. Якось тепер стало впадати в очі, що почало змінюватися ставлення до літератури, знову з’явилася потреба в її духовній підтримці. Хоча сама література наразі не змінилась, та й не могла змінитись. Вона просто відходить. Література епатажу й самопіару втрачає своїх прихильників, усе якось для неї несподівано, зненацька, та й вона не вміє чинити спротиву, не підозрюючи про те, що завжди була на маргінесі. Читач — не бидло, яке все проковтне, яке легко надурити, і якщо хтось так вважає, то тут його й слабке місце. Плач, крики, обурення — нічого не здатні вдіяти проти цинізму, а лише підживлюють його. Натомість тихе бажання віднайти себе в книгах здатне змінити найганебніший стан речей.
17.02.2010
Фелліні, щоб показати прихід фашизму, вводить в оркестр диригента, який швидко впорядковує хаос. Гофман порушує звичний лад, випихаючи на середину сцени людського життя Крихітку Цахеса і Крейслера. Фактично, опинившись на фінішній прямій, я повинна виявити, звідки приходить насильство. Хто стає причиною зруйнування Кенігсберга. І, нарешті, я знайшла. Знайшла відповідний образ: божевільного, що його всі вважали чарівним і милим, але який маніпулював людськими серцями, а потім з’їдав їх. Зло — не в пруському офіцері з його кодексом честі. Справжнє зло — там, де нехтують честю.
Щоразу озираюся на Канта. Він нагадує про те, що усвідомлений обов’язок є запорукою того, щоби не прийшли до влади божевільні.
19.02.2010
Сни здатні розкрити нам увесь трагізм нашого існування в образах, які неможливо передати словами. Не так образи навіть, як глибину і всі нюанси переживання. Це переживання таке самотнє уві сні, але ще самотніше пробудження. Сягнувши кульмінації в останньому сні Германа, я усвідомила, наскільки це вразило його, і що тепер йому потрібна підтримка. Ще не настав той час, коли духи відходять у лісові хащі й поринають у в’язку матерію болота. Він тремтить, сидячи на краєчку крісла, долоні затиснуті між колін, тіло нахилене вперед. Ще трохи і він почне ритмічно розгойдуватись — атавістичний жест, що означає ритм серця матері чи гойдання колиски. Це так страшно. Той, що не спить, все ще борючись з дрімотою, розгублено метушиться коло нього, почуваючи страшенну незручність від того, що став свідком такої недостойної слабкості, і не знаходить слів. Я теж не можу їх знайти. Я можу лише описати побачене.
20.02.2010
Що я можу зробити, коли герої починають поводити себе не так, як я хотіла? Контролювати їх — все одно, що контролювати себе. Марна справа. Коли людина слабка, вона роздвоюється. Вона наважується лише в снах бути сміливою, і навпаки. Але коли людина — наче моноліт, у неї кам’яніє серце. Усвідомити тріщину у власній свідомості й з цим жити — напевно, найкращий вихід. «А вони всі мертві», — думає Герман, встаючи з-за столу погожого сонячного ранку.
22.02.2010
Щоб вижити, ми іноді перетворюємо наші нещастя на казку, якщо, звісно, не розучились цього робити. Здавалося б, раннє дорослішання під час війни неминуче, однак я описую щось цілком протилежне. І це не від мене залежить. Дорослішати — це означає для героїні змиритись і повторити долю дорослих. Це нетрадиційне сприйняття дійсності наче розмова з Кантом, який поставив основою Просвітництва гасло: «Думайте самостійно!» І не приймайте те, у чому відчуваєте великий сумнів. Тоді ви станете зрілими.
Кант у мене в романі, наче місяць за хмарами. Він продовжує впливати на світ, зі спостережень над яким брав свої думки.
24.02.2010
XIX століття. Чоловіки ходять на біржу, жінки вишивають або читають. Культ дому, як місця для зібрань людей певного кола XX століття. Чоловіки ходять на біржу, жінки у жіночі клуби. Дім стає фортецею, куди вхід заборонено. Лігвом для звіра, що повернувся з полювання. XX століття ще не закінчилось, і важко передбачити, що буде. Чоловіки ходять на біржу, жінки ходять на біржу, не покидаючи дому.
