Оповідання - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович (список книг .TXT) 📗
- Та трохи чи не косий? - пита батько Хіврин.
- Та так, косенький, на одно око, - каже староста.
- Де-то вже на одно? І не косенький овсі, він і обома нічого не бачить, - доповнив підбрехач.
- Та він щось горілку часто вжива? - питається батько.
- Так, вип'є потрошку, коли та коли, - каже Остап.
- Де-то вже коли та коли? Таки повсякдень, і таки не потрошку, а п'є, поки звалиться.
- Та, кажуть, щось там нашкодив, так чи не буде йому біди? - допитується батько.
- Яка там біда? Може, провчать трошки, - сказав староста.
- Як то можна трошки? Його так гарно кат кнутом попоб'є та й на Сибір зошлють, - закінчив підбрехач…
Після такої розмови що батькові та матері Хівриним робити? Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку. А на парня пустили славу, що й повік не збув!
Дуже недобре діло брехати!
Харьков,
1842, февраль, 18.
