Твори - Хвильовий Микола Григорович (чтение книг .TXT) 📗

— Не знаю!

І от — літо, степове літо. Це степи біля Дніпра — недалеко Дніпро.

...Тепер ночі в літніх степах.

Це так чудово, так каламутно!

Знаєте? Сидиш у степу й думаєш про тирсу. Це так чудово: думати про тирсу, коли вона таємно шелестить, коли шелест зайчиком: плиг! плиг!

Це так чудово!

Ах, який мене жаль бере, що мої попередники змалювали вже степ уночі. А то б я його так замалював — їй-право!

.о.Я приїхав:

На третій день одержую записку:

«Товаріщ, ви, кажется, прієхалі ещо в пятніцу. Предлагаю немедленно зарегістріроваться в ячєйкє».

Кажу:

— Секретар, мабуть, жоха, із старих партійців.

Товариш усміхнувся:

— Тебе дивує записка? «Это чепуха». От ти ще понюхаєш дискусію. В печінках мені сидить оця дискусія.

Я зацікавився.

— Що за дискусія?

— Почекай, сам узнаєш.

І не сказав.

...Я пішов.

— Де кімната ком’ячейки?

— Он!

Входжу.

Дивлюсь — щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж «кіт у чоботях».

Ото штука!

— Ви секретар ком’ячейки?

— Вас, здається, товариш Жучок?

— Так.

— Ну, так ми з вами знайомі. Пам’ятаєте?..

Вона, звичайно, все пам’ятає, але вперше зареєструвала мій партквиток, а потім уже говорила.

...Ясно: минуло стільки-то часу. Товариш Жучок дочитала — прочитала «Что такое коммунизм» (без автора)... Издание М-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. І тільки.

А інше так просто: ходить «кіт у чоботях» по бур’янах революції і, може, й сам не знає, що він секретар ком’ячейки, а потім узнає й пише:

«Предлагаю немедленно зарегістріроваться...»

Одне слово, я, мабуть, і не здивувався, тим паче що минуло так багато часу, а «кіт у чоботях» і тоді вже був —

— «паходной Ленін...»

І, треба щиро сказати, друге видання Леніна — «Паходной Ленін» — таке ж іноді було суворе й жахне.

От малюнок:

Я завинив.

Товариш Жучок очі драконом:

— Товаришу! І вам не соромно?

— Дозвольте... я ж... їй-право... я ж...

Товариш Жучок очі драконом:

— Ваш партквиток!.. Давайте!

Віддаю.

Пише:

«Товаріщ такой-то в таком-то месяце пропустіл столько-то

собраній» Получіл виговор от секретаря ком’ячейкі с преду-прєждєнієм винєсті єго недісціплінірованость на обсуждєніє общественного мнєнія партії посредством партійного суда на предмет перевода в кандідати ілі окончательного ісключснія із нашіх коммуністічєскіх рядов,

Подпісь».

Точка»

Коротко»

Ясно»

І трішки того..» ніяково»

..«Звичайно, як і тоді (тоді — в дикім степу), на ній колір «хакі», бо революція знає одну гармонію фарб: червіньковий

з кольором «хакі». Як і тоді: величезні чоботи не на ногу» Як і тоді:

— Дзуськи!

Як і тоді, бузиновий погляд, бузиновий сміх і носик — голівка від цвяшка: кирпатенький»

».»Як і тоді, були ночі, але вже не холодні, а теплі, замріяні — літні степові ночі»

Тільки тепер тривожили нас не козаки, а бандити-лісовики тривожили наш тил, А з півдня насідав розлютований, поранений (добивали) ведмідь з білого кубла великої Російської імперії»

А от дискусія (у печінках сидить!)»

Є ходяча фраза: треба бути начеку і не забувати про чеку.

Зробили перефразовку»

— Дискусія — це бути начеку, щоб не попасти в секретарську чеку.

Товариш Жучок каже:

— Сьогодні вечір дискусії!

Ми:

О-ох! У печінках вона сидить! (Це, звичайно, не вголос»)

— Товаришу! Дайте мені на хвилину «Азбуку комунізму»,

— Ах, нє мєшайтє, товаріщ. От я і забил: как ето? Фу, чорт. Значіт, капіталізм імєєт трі прізнака: найомний труд»., найом-ний труд.,, найомний труд...

Хтось підказує:

— Монополізація стредств проізводства, І.»,

— І ідіте ви к чорту, сам прекрасно знаю,

А от на другім краю:

— Комедія! Как все заволновалісь, Товаріщ Ларіков, не-ужелі ви не волнуетесь? Не верю. Не поверю, чтоб ви всьо знал і,

¦ Це до одного з тих, що все знають:

— Ну от, єслі ви всьо знаєте, скажіте: когда Тьер ⁶ разбіл ве-лікую французскую комуну — в 71 ілі в 48 году. А? От скажіте.

— А ви, товаріщ Молодчіков, нє хітрітє, нє випитивай-тє, скажіте просто, что ви нє знаєте» І тоща я вам скажу.

Молодчіков червоніє, і я червонію, і багато з нас червоніє, бо більшість із нас — це ті, що нічого не знають, але цього ні в якім разі не скажуть»

— Це ж дурниці — ці дискусії, наче ми шкільники»

— І правда» На чорта це? Це ж буржуазна метода освіти» Не достає ще екзамена з інспектором»

Іще чути:

— Да, наконец, дайте мне на мінуту «Азбуку комунізму»»

— Фу, чорт, снова забил» Капіталізм імєєт трі прізнака: монополізація проізводства».» монополізація проізводства...

— От бачите, все ж одно не знаєте.

— Ах, оставьте меня, товаріщ»»»

Нарешті вечір»

Так: за вікном, як і в інших моїх оповіданнях (не всіх),— громи гармат, а десь у травах, а потім на дорозі — кавалерія» Наша? Кажуть, не наша. А чия? Не знаю. Може, ворожа кавалерія, може, рейд.

І хтось тихенько за травами — «може, завтра тут, де ми сидимо, будуть папірці, ганчірки й дух порожнечі, дух по-бігу, дух крові».

Але те забувається»

.„Доповідач скінчив.

Товариш Жучок:

— Ну, товаришу Бойко, все-таки я нічого не зрозуміла. При чому тут діалектика, коли сказано — історичний матеріалізм? Ви як думаєте?

— Дозвольте, товаришу голова, я, собственно, слова не прохав.

Товариш Жучок очі драконом:

— Як голова нічого не дозволяю, а як товариш прошу вас сказати»

Ми говорили, ми плутались (з нами іноді було навіть дурно).

А все це називалось дискусія. ,

Товариш Жучок казала:

— Дзуськи! Не так. Ану ви, товаришу Молодчіков?

Вона рішуче входила в роль педагога»

А ми бісились, бо в нас було самолюбство. Ми обурювались на нашу бувшу кухарку, на сьогоднішнього секретаря ком’я-*іейки — на «кота в чоботях».

...Потім вона бігала, метушилась, збирала жінок, улаштовувала жіночі зібрання, де говорили: про аборт, про кохання, про право куховарки (Ленін сказав).

Кричали:

— Геть сім’ю!

— Хай живе холоста женщина!

А для плодючої женщини казали:

— Хай буде інтернат, хай будуть спільні прачешні й т. д.,

Й Т. ІНШо

— .„/Товаришу Жучок, можна двох любити?

— Це залежить від того, як ви знаєте історичний матеріалізм. Я його погано знаю, а тому й «воздержуюсь»„

Так от —

— багато я написав би ще про товариша Жучка, і це заняття вельми цікаве. Та, бачите, зараз пів на п’яту, і мені треба вже спішити на партзібрання, бо там —

— товариш Жучок № 2, а це значить... проте коли ви партійний, то ви самі знаєте, що це значить.

Вона написала так:

«Товаришу Миколо (це до мене, Микола Хвильовий). Ви, здається, післязавтра будете вже в Таращанськім полку, а я зараз буду в резервній кінноті: там щось махновщина, треба поагітувати Може, ніколи не побачимось, так я вас хочу попрохати: не гнівайтесь на мене за дискусію. Я знаю, у вас — самолюбство, але в нас — темнота. А поскільки диктатура наша.„. Словом, ви мене розумієте: нам треба за рік-два-три вирости не на вершок, а на весь сажень. З комуністичним привітом. Жучок».

Але вона сьогодні не поїхала і ми ще побачились.

Побачились от де.

Уявіть — порожня школа, політвідціл. По кутках, на столах сплять. Це муралі революції. Частина з них поїде в полки, подиви, частина ще буде тут, а потім теж поїде в полки, в подиви ⁷.