Любий друг (Збірник) - де Мопассан Ги (читать книги онлайн регистрации .txt) 📗
По якомусь часі її звідси забрав один патріот, людина без забобонів, якому вона полюбилася за її героїчний вчинок; згодом, покохавши її, як жінку, він одружився з нею, і вона стала дамою не гіршою за багатьох інших.
ПРИМІТКИ
Кіра Шахова
Любий друг
Мюзар (1793–1859) — французький музикант, організатор популярних балів і маскарадів у Парижі в 30–40 роках.
Італійці — так скорочено називали Італійську Оперу — театр у Парижі.
Сен-Лазар — паризька в’язниця для повій.
Лурсін — лікарня в Парижі для пацієнтів з венеричними захворюваннями.
Дюваль — кухмістер, який створив у Парижі цілу мережу дешевих їдалень, що існували з другої половини XIX ст.
Фервак — французький журналіст, писав у 70–80-х роках для газети «Фігаро» репортажі про світське життя.
Сорок дідів. — Стільки членів має постійно Французька академія, куди обирають видатних представників національної культури, науки і політичних діячів країни, їх ще називають «безсмертними».
Гійєме (1842–1918) — французький художник, приятель Мопассана.
Арпіньї (1849–1916) — французький пейзажист, один з представників «барбізонської школи».
Гійоме (1840–1887) — французький художник-орієнталіст і літератор.
Жервекс (1852–1929) — французький художник, малював жанрові та історичні полотна, друг Мопассана, автор портрета письменника.
Бастьєн-Лепаж (1848–1884) — французький художник.
Бугро (1829–1904) — французький художник-неокласик.
Жан-Поль Лоранс (1838–1921) — французький історичний живописець.
«Сині». — Французькі революційні війська XVIII ст. носили сині мундири і дістали прізвисько за їх кольором. У провінції Вандея контрреволюційні селяни чинили запеклий опір «синім», селянські загони очолювали місцеві дворяни і священики.
Жан Беро (1849–1935) — французький художник, знайомий Мопассана.
Ламбер (1825–1900) — французький художник-анімаліст.
Детай (1848–1912) — французький художник-баталіст.
Лелуар (1853–1940) — французький художник, друг Мопассана.
Цезарева жінка… — Відомий вислів «Цезарева дружина повинна бути вище всяких підозр» приписують самому Юлію Цезарю. Цими словами він начебто пояснив своє розлучення, запідозривши жінку в подружній зраді.
Гастін-Ренет — паризький зброяр.
Граф Паризький — титул онука короля Луї-Філіппа принца Луї-Філіппа — Альбера Орлеанського (1838–1894), який претендував на французький престол.
Базен (1811–1888) — французький маршал.
Кольбер (1619–1683) — міністр Людовіка XIV, видатний політик, відомий, зокрема, як реорганізатор французького флоту.
Сюфрен (1726–1788) — французький адмірал, переможно воював проти англійців у водах Індії.
Дюперре (1775–1846) — французький адмірал, один із завойовників Алжиру.
Поль та Віржині — герої популярного у Франції сентиментального роману-ідилії з тою ж назвою Бернардена де Сент-П’єра (1737–1814).
Ватто (1684–1721) — один з найвідоміших французьких художників, автор глибоко поетичних жанрових картин, так званих «галантних свят», костюми для яких вигадував сам.
Еск, тобто есквайр — англійський титул дворян-поміщиків.
Оран — назва алжирського міста.
Дідони, а не Джульєтти… — Дідона — цариця, легендарна засновниця Карфагена, кохала Енея, про що розповідає Вергілій в «Енеїді». Коли Еней покинув її для подальших мандрів, покінчила життя самогубством. Джульєтта — юна героїня трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», яка, дізнавшися про смерть коханого, випила отруту. В Мопассана протиставлено кохання зрілої жінки і зовсім молодої дівчини.
…мова… Камбронова… — Наполеонівський генерал П’єр Камброн (1770–1842), який командував одним з підрозділів гвардійців-ветеранів у битві при Ватерлоо, на пропозицію ворогів скласти зброю відповів брутальною лайкою.
Бурбонський палац — місцеперебування французького парламенту — палати депутатів.
Пампушка
Коли героїчною обороною вславилося їхнє місто… — Руан не раз боронився проти різних завойовників: і в 1174 р., і в 1418 р., і в 1593 р. У своїй історії місто переходило від французів до англійців і навпаки.
…член генеральної ради. — Адміністративно територія Франції поділена на департаменти, в основі яких лежать області, що склалися історично. Керує департаментом префект і обрана населенням генеральна рада.
…репрезентував партію орлеаністів… — одна з трьох монархічних партій, що існували на той час у Франції: легітимісти, прибічники повалених революцією 1830 р. Бурбонів, орлеаністи — прихильники «короля-буржуа» Луї-Філіппа Орлеанського, який зрікся трону в 1848 р., і бонапартисти, що поширили культ Наполеона Бонапарта і на його родичів, зокрема імператора Луї-Наполеона («Наполеона — маленького»).
«Pater» і «Avе» — «Отче наш», «Богородиця» — молитви латиною в католицькому богослужінні.
Четвертого вересня. — У цей день 1870 р. в Парижі почалося революційне повстання як відгук на поразку під Седаном французького війська під орудою Луї Наполеона (Наполеона III) у битві проти пруссаків.
Танталові муки — муки від голоду та спраги. На них боги, за грецьким міфом, засудили царя Лідії Тантала, який почастував їх тілом власного сина.
Рубікон — річка, яка відділяла за часів римської республіки Італію від Галлії. Цезар на чолі римського війська перейшов цей кордон, чим порушив республіканський закон. Відтоді вислів «перейти Рубікон» має метафоричне значення — зробити зухвало рішучий крок в якійсь справі.
Баденге. — У 1840 році небіж Бонапарта Луї — Наполеон зробив спробу захопити владу, скинути з трону Луї-Філіппа. Переворот не вдався, і майбутнього Наполеона III ув’язнили в замку Гам, з якого в 1846 р. він утік, переодягнений в одежу муляра на прізвище Баденге. Пізніше супротивники називали непопулярного Луї-Філіппа різними глузливими прізвиськами, зокрема і Баденге.
Дю-Гесклен (1320–1380) — феодальний володар, що успішно воював проти англійців і очистив землі Франції від розбійників та мародерів.
Жанна д’Арк (прибл. 1412–1431) — селянська дівчина, національна героїня Франції, яка, охоплена релігійним і патріотичним запалом, очолила французьке військо і перемогла загарбників-англійців. Вороги звели на неї наклепи, і дівчину-героїню спалили на багатті як єретичку. В 1920 році канонізована католицькою церквою.
Юдіта (Юдіф) — персонаж Старого Заповіту, єврейська молода вдовиця-красуня. Щоб врятувати своє місто Ветилуй від війська царя Навуходоносора, йде до табору ворогів, спокушає своєю красою полководця ассирійців Олоферна і під час учти з ним вбиває сп’янілого чоловіка його ж мечем, відрубавши йому голову.
Лукреція та Секст. — Римську аристократку Лукрецію зґвалтував син царя Тарквіні Гордого (VI ст. до н. е.) Секст. Не витримавши наруги, шляхетна Лукреція закололася кинджалом. Вона стала символом жіночої цноти і гордості.
Клеопатра — походила з останньої єгипетської правлячої династії Птолемеїв, панувала в Єгипті, який в той час перетворився на римську колонію. Відома своєю красою і розумом. Була коханкою Юлія Цезаря, потім дружиною римського намісника в Єгипті Марка Антонія. Коли спроба повернути країні незалежність не вдалася, а Марк Антоній загинув, Клеопатра наклала на себе руки.
Ганнібал — уславлений карфагенський полководець III ст. до н. е. Воював проти Риму так успішно, що його війська через Альпи вдерлися на територію римської республіки і здобули кілька гучних перемог у 218–216 роках, загрожуючи самому існуванню держави на Апеннінах.
Дім Тельє
Серпент (фр. serpent) — старовинний духовий інструмент, вигнута й закручена, як змія, трубка з дерева чи металу. Давно вже не використовується.
