Апостол черні - Кобылянская Ольга Юлиановна (книги регистрация онлайн бесплатно .TXT) 📗
На жаль, у 1928 р. «Нова Україна» перестала виходити, і роман О. Кобилянської (в редакції, очевидно М. Шаповала, яка істотно різниться від усіх наступних) не було додруковано до кінця. Причому, за ідейно-тематичним спрямуванням «Апостол черні» дуже підходив до цього видання, адже «Нова Україна» відстоювала ідею національно-державної незалежності з соціальних позицій (з кн.: Енциклопедія українознавства: Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. — Т. 5. — Львів, 1996. — с. 1778).
Нині зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України.
Вперше повним текстом окремою книгою (у 2 т.) роман «Апостол черні» О. Кобилянської надруковано у Галичині: Кобилянська Ольга. Апостол черні: Повість: У 2 т. / Обгортка П. Ковжуна. — Львів: Б-ка «Діла», 1936. — Т. 1. — 199 с.; Т. 2. — 196 с.
«Діло» — провідна галицька газета, яка виходила у Львові у 1880—1939 pp., багато років це був єдиний український щоденник (з 1888 р. часопис став щоденним). З 1923 р. газета повернулася до первісної назви «Діло» (у 1920—1923 pp. міняла назви: «Українська Думка», «Громадська думка», «Український Вісник», «Громадський вісник», «Свобода»). Була закрита у вересні 1939 р. у зв’язку з приходом радянської влади до Львова.
У 1927—1939 pp. редактором був В. Мудрий, якого 1936—1939 pp. заміняла редакційна колегія у складі: І. Кедрин-Рудницький, І. Німчук, В. Кузьмович. У 1908 р. «Діло» придбало друкарню; у 1881—1906 pp. при газеті «Діло» виходила з перервами «Бібліотека найзнаменитших повістей» (вийшло 74 видання); у 1936—1939 pp. — «Бібліотека „Діла“» (вийшло 48 видань). Саме у цій бібліотеці було надруковано твір О. Кобилянської.
Видання мистецьки оформив Павло Ковжун (1896—1939) — визначний графік, маляр і організатор українського мистецтва на західноукраїнських землях, який головним чином працював у книжковій графіці (створив численні обкладинки, екслібриси, видавничі знаки, плакати, ілюстрації, карикатури). Велика роль П. Ковжуна у відродженні мистецтва книги на Західній Україні.
У підготовці цього видання найбільше допомогли В. Сімович і його дружина Ізидора. Листи О. Кобилянської до родини Сімовичів, висвітлюючи процес роботи над романом, розкривають також надзвичайно делікатну, вразливу вдачу письменниці, яка завжди дуже переймалася тим, що змушена накидати іншим якісь обов’язки супроти себе (з кн.: Починок Л. І. Ольга Кобилянська: знайома постать у новому ракурсі. — Кам’янець-Подільський, 2005. — С. 123).
Нами знайдено (поруч із чорновим автографом твору) раніше не друкований текст рекламного оголошення-анонсу про появу рукопису «Апостола черні» у видавництві «Універсальна бібліотека» (м. Станиславів, нині — Івано-Франківськ). Цей плакат закликає робити замовлення на новий твір О. Кобилянської. Наводимо цей текст повністю (оригінал його зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, ф. 14, од. зб. 458). Слід зауважити, що у текст вкралася помилка: рік народження О. Кобилянської не 1865, а 1863, тобто у 1935 р. їй було не 70, а 72 роки.
Найновіша повість Ольги Кобилянської «Апостол черні»
В-во «Універсальна бібліотека» має приємність поділитися з широкими колами шан[овного] громадянства милою відомістю, що д[окто]р Ольга Кобилянська, одна з найчільніших постатей нової української літератури, а рівночасно найвизначніша сучасна українська письменниця з-поміж жінок, передала нашій Редакції свою найновішу повість п[ід] з[аголовком] «Апостол черні».
«Ця повість, — каже доктор Ольга Павлюх Гузарева, — це підслухане життя. Про будову та про виведення поодиноких характерів, середовищ і настроїв не приходиться говорити багато. Це ж твір Ольги Кобилянської, а вона вміє оповідати. Взагалі вдумливий психолог знайде в цій повісті багато цінного матеріялу».
Ось таке вражіння критика після одноразового прочитання рукопису.
З уваги на те, що восени 1935 року минає 70 літ від дня народження великої Письменниці (народилася в глибині буковинських Карпат, у містечку Ґурагуморі, дня 27 листопада 1865 року), повинно видання найновішої знаменитої Її повісті стати за загальний, усенародний Її привіт у 70-ліття Її народження!
Твір зрілого віку Високодостойної Ювілятки повинен буде масово розійтися між українським громадянством, щоб воно таким чином сплатило їй, у рік ювілею, в 49-тий рік літературної творчости, — свій довг удячности.
Ласкаві замовлення на чудову повість Д[окто]ра Ольги Кобилянської п[ід] з[аголовком] «Апостол черні» прохається слати на адресу:
В[идавницт]во «Універсальна бібліотека»
В Станиславові, вул. Собіського, Ч. 24.
«Союзна друкарня» Станиславів
На великій (тоді — Радянській) Україні було заплановано видати твори О. Кобилянської у десяти томах, у Харкові, в кооперативному видавничому товаристві «Рух». Як писав В. Сімович у складеній ним «Бібліографії творів Ольги Кобилянської (1887—1927)», вміщеній в ювілейному альманасі «Ольга Кобилянська» (Чернівці, 1928), вийшло друком до кінця 1927 p.: т. IІІ — «Царівна», т. IV — «Людина», т. VII — «В неділю рано зілля копала…», т. VIII — «Через кладку», т. IX — «За ситуаціями». Серед п’яти томів, які анонсувались, був т. X — «Апостол».
Дев’ять томів побачили світ впродовж 1927—1929 pp., проте роман «Апостол черні» так і не було надруковано. Очевидно, через те, що змінилася політика у радянській Україні, зріс репресивний тиск, українізація згорнулася, і, відповідно, відверто націоналістичний роман не міг тоді бути надрукованим, адже цілком суперечив ідеалам радянської дійсності.
Понад п’ять десятиліть твір не видавався взагалі. У 1984 p., у канадському місті Вінніпег роман «Апостол черні» О. Кобилянської було перевидано «заходами Крайової Управи Комітету українок Канади».
В Україні після шістдесятирічної перерви вперше уривки з роману було оприлюднено з подачі Оксани Івасюк у газеті «Радянська Буковина» у 1990 р. (Рад. Буковина, 1990, 22 вересня; 1990, 23 вересня).
Це був перший крок до читача, особливо зацікавленого передмовою О. Івасюк, в якій наголошено: «Про Ольгу Кобилянську та її твори ми, здається, знали все. І раптом — у неї є твір, який ніколи не публікувався у радянський час. Оцінка роману „Апостол черні“ славетної письменниці була настільки традиційною і однозначною, що виключала будь-яку допитливість читача, вдумливий аналіз літературознавця та і, врешті, годі було відшукати бодай один примірник у державних бібліотеках нашого міста» (Рад. Буковина, 1990, 21 вересня).
Щоб заповнити цю прогалину, О. Івасюк опублікувала текст твору повністю у «Буковинському журналі» (із власною передмовою): Кобилянська Ольга. Апостол черні // Буковин. журн. — 1992. — № 1. — С. 3—80; № 2—3. — С. 74—124; 1993. — № 1. — С. 94—12.
Саме ця журнальна публікація стала початком повернення до українського читача твору О. Кобилянської, про який науковець О. Івасюк зазначила: «Складні і неоднозначні події в житті народу, труднощі особистої долі письменниці, а також катаклізми в історії України, яка після трагедії жовтневого перевороту залишилася обкраденою і розшматованою, а Буковина — знову загумінком на терені чужої держави, — все це не могло не позначитись на процесі написання твору, особливостях зображення ментальності головних героїв» (зі ст.: Івасюк О. Невідомий роман Ольги Кобилянської // Буковин. журн. —1992. — № 1. — С. 79).
Тільки у 1994 р. з’явилось повне книжкове видання роману: Кобилянська Ольга. Апостол черні / Авт. вст. ст. та упоряд. М. Крупа. — Тернопіль: Збруч, 1994. — 320 с. За видом обробки тексту це був ідентичний передрук фотоспособом, зроблений із львівського видання 1936 p., доповнений гарними ілюстраціями на обкладинці Терези Проць.
Друге видання датоване теж 1994 р. Зроблене у львівському видавництві «Каменяр», у серії «Знамениті письменники», із вступним словом «Друга зустріч» письменника Євгена Куртяка та його ж підготовкою тексту. Художнє оформлення — Богдана Пікулицького. За рівнем втручання в текст цей варіант є набагато більше наближений до сучасного правопису, орфографії та, особливо, синтаксичних правил, хоча також видання в основі має книжку 1936 р. Зверстано його по-новому, не використовуючи фотоспосіб.
