Пафос - Ешкилев Владимир (читаем бесплатно книги полностью txt) 📗

Дехто вважає, що великі за обсягом тексти корисно починати епіграфом. Він виникає, здебільшого, як кокетливий свідок досвіду, ерудиції, питатолюбної, енциклопедійної начитаності автора. Ось він, красень-епіграф: зручно, доречно, посуттєво і принагідно вмощується у правому верхньому куті сторінки посланцем книжкової полиці, Найповажнішої Окниженості письменницького кабінету, всіх публічних, приватних і профспілкових бібліотек, обтяжених авторовою абоненцією, всіх майстерень і робітень, де автор набирався танцівної словарної вишуканості. Він обіймає визначене традицією місце: петитний і зрозумілий, іронічний і вибачаючий, сам-у-собі текст і, зрештою, пасивний синтез. Він надається розмноженню та селекції. Його можна потроїти, подесятерити. Тоді ескадрон епіграфів перетвориться на неабияку лексичну силу й остаточно захопить владу на перших сторінках твору. Або ж на всіх сторінках. Зранена смертю Великого Стилю уява вже не опирається невблаганному (і, одночасно, балаганному) видінню роману, що складений з самих лише епіграфів. Зрештою, хтось — здається, шизоїдний безбатченко Родольфо Картенат — вже написав щось подібне… Поряд із можливістю роману-епіграфа однаково можливим видається існування надпроникливого читача, шерлока пінкертона писемності, котрий, лише прочитавши епіграф, вже знає наперед і зміст, і всі ті сюжетні колізії, і всю ту метафоричну строкатість, над якими так довго і необачно працювала авторська уява. Саме у передчутті цього читача я запаковую на початок тексту щойно згаданий ескадрон.

ПАФОС (грец.) — питомо все, чого хтось зазнає: а) безталання, лихо, недоля, поразка, б) випадок, пригода, все, що відбувається на небі, в) афект, пристрасть, г) висловлювання, сповнене пристрасті.

Словник Л.Д. Вейцмана

АТЕНОЛОЛ (атенобене, атеносан) — кардіо-селективний блокатор бета-адреногешшх рецепторів продовженої дії. Знижує як в стані спокою, так самої при навантаженні систоличний та діасистоличний тиск. Знижує кисневу потребу міокарда. Режим і дозування встановлюються індивідуально. На початковій стадії терапії можливе відчуття холоду у кінцівках та астенічні синдроми.

Витяг з інструкції

Айдым подошла к барану. Он был не очень худ и лишь тяжко дышал от жажды. От напряжения перед задачами своей жизни как главного среди овец. Айдым взяла барана за рог и повела его за собой. Баран сразу пошёл. Потом остановился, чтобы образумиться, но Айдым потянула его, и баран пошёл за ней. Некоторые овцы подняли головы, перестали работать и пошли следом за девочкой и бараном. Оставшиеся козлы и прочие овцы также вскоре нагнали своего барана.

Андрей Платонов

Edith Sitwell

Машина, за визначенням, є системою розривів. Розрив не просто протистоїть протяжності. Він нею зумовлений. І він передбачає та визначає дещо, перерване яко ідеальна протяжність. Тому будь-яка машина становить машину машин, її механізм. Певна машина перериває потік тому, що її підключено до іншої машини, яка цей потік продукує. А ця остання, у свою чергу, здійснює, як видається, розрив у реальності. Але як машина розриву вона виступає вже стосовно третьої машини, котра продукує ідеальний, неперервний, безкінечний потік.

Ж. Дельоз, Ф. Ґваттарі

14 вересня 1959 року о 0 год. 2 хв. 24 сек. за московським часом автоматична міжпланетна станція «Луна-2» разом з останнім ступенем ракети-носія досягли поверхні місяця на схід від Моря Ясности, поблизу кратерів Аристид, Архімед та Автолік.

Енциклопедія космонавтики

А старый растаман остается на полной измене: он же по ночам либо спит, либо зависает, ситуацию в общем не контролирует. А из-под шкафа вылазит характерной походкой зеленая мышь с красными глазами и спрашивает: ну что, гады немцы уже ушли?

Дмитрий Гайдук

… Але знак — це те, що долається заради значення, те, що завжди упосліджують заради змісту, те, що ніколи не вловлюється як існуюче самостійно, те, крізь що завжди спрямовується наш погляд.

Ж.— П. Сартр

Якась сибіла поквапилась проректи пророцтво: Аfrica сарta mundus cum nato pribit; видавець оракула Орsораеus оприлюднив це нікому не зрозуміле передбачення, що лякало всіх своєю двозначністю.

Хроніка готського короля Теодахада