Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Проза » Современная проза » Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. (библиотека книг бесплатно без регистрации .TXT) 📗

Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. (библиотека книг бесплатно без регистрации .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. (библиотека книг бесплатно без регистрации .TXT) 📗. Жанр: Современная проза. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Справи, які відкладалися з року на рік, тепер потрібно було терміново вирішувати. І на нас раптом навалилися усі організаційні труднощі переїзду, а разом з тим і панічний страх мандрівки в невідомість.

Але, як з’ясувалося згодом, невідомість не була найстрашнішим із того, що нам доведеться пережити. Думаю, якби батьки знали, як виглядатимуть перші роки їхнього життя після виїзду, вони б передумали. Мені досі страшно згадати, в яких жахливих умовах ми прожили перші роки. Після елітної квартири в центрі міста і статусу головного художника найбільшого у місті заводу, а також одного із найцікавіших представників мистецького андеґраунду батько змушений був змиритися з тим, що все доведеться починати з нуля. Йому важко давалася мова, його лякали робітничі околиці, де нас поселили, принижували походи по інстанціях, які затверджували право на соціальну допомогу.

Мати, яка багато років підряд сподівалася на те, що нарешті позбудеться фінансової залежності від чоловіка і зможе почати нове життя, здобути фах і знайти роботу, збагнула, що досягнути цього важче, ніж мріяти про це. Особливо коли мрії так і залишилися ефемерними і позбавленими конкретики, адже мати так і не вирішила, чим буде займатися і як здобути необхідний фах. Не знаю, чому їй здавалося, що в чужій країні все це трапиться якось само по собі.

Це був дуже важкий період, але, як не дивно, батько в цей час рідко напивався. Він зосереджено вчив мову і шукав роботу. Мабуть, у нього просто такий характер і він не може існувати спокійно. Мусить вирішувати надзавдання або компенсувати їх брак алкоголем. Батько досить швидко знайшов роботу в будівельній фірмі, де незабаром уже займав керівну позицію. Мати значно довше ходила на різноманітні курси, але потім також влаштувалася працювати в бібліотеці. Вона любила читати і була задоволена новим місцем праці.

Побутові проблеми, які перед виїздом здавалися батькам найстрашнішими, їм вдалося подолати порівняно швидко і безболісно. Залишилися проблеми психологічні. Але я сумніваюся, що хоч комусь під силу подолати емігрантські страхи, фобії і комплекси.

Знаєш, я ніколи б цьому не повірив, але днями отримав дуже дивного листа. До мене написав коханець матері, з яким у них тривають стосунки вже понад десять років. Він не може покинути важко хвору дружину, яка всі ці роки при смерті, але досі так і не померла, а мати вважає, що не може піти від батька, бо це вона переконала його виїхати. Батько міг би залишитися і стати знаменитим художником, але пожертвував собою задля сім’ї. А я відмовився реалізувати шанс на життя у кращому світі, який дали мені батьки, бо ж вони, як виявляється, виїхали задля мене. І якщо тепер ще й мати піде від батька, то батько почуватиметься подвійно зрадженим.

Не знаю, як саме материн коханець знайшов мене, але він пише, що моїй матері поставили дуже невтішний діагноз і жити їй залишилося лише кілька років, і він хотів би, щоб вони прожили ці роки разом. Його дружина дуже рідко повертається до свідомості, і він готовий передати її догляд в чужі руки, але моя мати не погоджується піти від батька. У листі цей чоловік просить мене зустрітися з ним, бо хотів би, щоб я спробував переконати матір хоча б наостанок прожити кілька щасливих років. Він усвідомлює, яким дивним може видатися мені його прохання, але дуже сподівається, що я зрозумію його як чоловік чоловіка і переконаю матір хоча б раз у житті зробити щось для себе, а не для інших.

Я не знаю, що йому відповісти. Мені дуже складно погодитися з його аргументацією, бо вже сам факт їхніх стосунків свідчить, що мати все ж таки жила не тільки для інших. Крім того, я в жодному випадку не хотів би втручатися в це, бо переконаний, що міркування матері, мабуть, значно складніші, ніж просто обов’язковість і жаль до батька. Та і хто може знати, чи будуть щасливими ці її останні роки, якщо вона раптом так кардинально змінить своє життя. Я не переконаний, що люди, яким так довго вдавалося бути щасливими на відстані і які давно змирилися з цим, не зіпсують ідилію своїх стосунків, якщо раптом опиняться разом. Можливо, саме брак побуту і рутини став визначальним для цих ідеальних стосунків. Або існування мого батька як негативного персонажа робило постать далекого і відданого коханця ще привабливішою, а саме цього мати і потребувала насправді. Може, вона просто не хоче по-іншому? Звідки мені про це знати, та і яке я маю право втручатися в її життя після стількох років, які минули з часу нашої останньої зустрічі. Теперішній я — це зовсім чужа для неї людина, вона нічого не знає про мене і навряд чи зможе повірити, що я давно не той маленький хлопчик, за якого вона все життя щось вирішувала, а дорослий чоловік, який здатен допомогти їй самій прийняти важливе рішення. Та я і сам не знаю, чи можу допомогти їй у цьому, чи взагалі хтось комусь може допомогти, коли йдеться про такі рішення. Напевно, усі ці мої розмірковування — це звичайне боягузтво і небажання втручатися. Не знаю. Але я переконаний, що стосунки будь-якого подружжя завжди набагато складніші, ніж це видається на перший погляд, і схематичні окреслення — щасливий-нещасливий — просто втрачають сенс, коли довідуєшся про життя цих людей більше. Навіть якщо люди самі переконують себе, що вони разом тільки через дітей чи інші обов’язки, насправді все може бути значно складніше, і варто лише порушити цю непомітну на перший погляд гармонію, як вступають у дію механізми взаємного узалежнення, тонкі і тривкі, як сталеві хірургічні нитки, об які можна порізатися, але які складно розірвати.

Моя мати все життя хотіла мати доньку, але так і не наважилася народити від батька другу дитину. А коли я був малий і у мене відросли перші кучері, вона заплітала їх у коси і зав’язувала коси рожевими стрічками. Цього я досі їй не пробачив.

Лист Сарони

Знаєш, як не дивно, я нещодавно думала про те саме. Тобто не про твоїх батьків і їхню взаємозалежність. І не про коханця твоєї матері, про якого вона навіть моїй матері нічого не розповідала. Або моя мати нічого не розповідала про це мені, що, мабуть, більш імовірно.

Я думала про механізми саможертовності, які так часто скріплюють подружні стосунки. Коли людям здається, що їхня добровільна відмова від чогось накладає на інших певні зобов’язання. Цей нещирий альтруїзм, про який ми з тобою так часто сперечалися, коли ти переконував мене, що нічого доброго в егоїзмі немає і що власні інтереси ніколи не повинні бути важливішими за чужі. Стосунки твоїх батьків теж тримаються на добровільній жертві кожного з них, яку вони звикли вважати необхідною і неминучою, хоча невідомо, як склалися б їхні стосунки, якби вони нічим не жертвували і батько продовжував би малювати, а мати не була б від нього матеріально залежною. Можливо, вони просто намагалися переконати себе, що вчинили правильно і не мали жодної іншої можливості. Напевно, така переконаність необхідна, по-іншому навряд чи вдасться позбутися сумнівів. Але з іншого боку, чи постійні сумніви і непевність не є кращим каталізатором стосунків? Цікаво, що було б із твоїми батьками, якби батько усвідомлював, що мати може піти від нього, а мати не переконувала б себе, що назавжди пов’язана з батьком.

Ти сам пишеш про те, що боявся, аби наші з тобою стосунки не закінчилися так, як стосунки твоїх батьків, попри те, що їхні стосунки не закінчилися, їм вдалося зберегти сім’ю, залишитися разом. Питання тільки в тому, чи добре їм у цьому. Точніше, це їхнє питання. А мені цікаво, чи ми будуємо наші стосунки з урахуванням їхніх помилок, чи наші дії такі ж інтуїтивні і неосмислені? Як ти думаєш?

Лист Сарона

Думаю, коли йдеться про людські стосунки, складно вирішити, як краще діяти — інтуїтивно і неосмислено чи логічно та продумано. Якби свого часу твоя мати послухала логічних і продуманих аргументів твого батька про те, що їм не прогодувати стількох дітей, чи добре б це було і чи не шкодувала б вона про це зараз? З іншого боку, я не знаю, чи добре їй зараз і про що вона шкодує. Чи можливо взагалі прийняти хоч якесь рішення, у правильності якого не виникне жодного сумніву? Я якісь зовсім банальні речі пишу, вибач.

Перейти на страницу:

Сняданко Наталка В. читать все книги автора по порядку

Сняданко Наталка В. - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Амаркорд (Збірка) отзывы

Отзывы читателей о книге Амаркорд (Збірка), автор: Сняданко Наталка В.. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*