Ім'я рози - Эко Умберто (книги хорошем качестве бесплатно без регистрации .TXT) 📗
Контрфорс(від фр.contre-force — протидіюча сила) — вертикальний виступ стіни, призначений для збільшення її міцності і стійкості; поширений в середньовічній архітектурі.
Країна Кокань— за середньовічними легендами, казкова країна достатку.
Крайземна Туле (лат.ultima Thule) — стародавня назва таємничих земель на далекій півночі.
Крипта(гр. krypte) — каплиця під церквою для почесних поховань. Часто в крипті містилася і скарбниця з мощами та реліквіями.
Леґація (лат.legatio) — посольство Папи Римського, що направляється з особливою дипломатичною місією.
Лембик(від ар.al-inbiq) — дистилятор, пристрій для перегону рідин.
Лемур (лат.lemurum) — дух померлого.
Лікург(Lykourgos, IX або VIII ст. до Р.Х.) — напівлегендарний правитель Спарти, вважався першим законодавцем і творцем її устрою.
Ліонські вбогі— див. вальденси.
Ломбардські вбогі— італійські послідовники руху вальденсів.
Лукан(Marcus Annaeus Lucanus, 38–65) — римський письменник, небіж Сенеки, автор епічної поеми «Фарсалія» (Pharsalia).Засуджений на смерть Нероном як учасник у змові Пізона.
Лукіян із Самосати(Loukianos, бл. 120–190) — визначний грецький письменник, ритор, філософ-софіст і сатирик. Залишив по собі велику літературну спадщину, у якій висміював забобони свого часу. Тут згадано його сатиричний роман «Лукій, або Осел».
Лукрецій(Spurius Lucretius Tricipitinus) — римський сенатор за часів Транквінія Гордого (VI ст. до Р.Х.), батько знаменитої Лукреції.
Лупанарій (лат.lupanarium) — дім розпусти.
Людовік IV Баварський(1287–1347) — німецький король з 1314 p., імператор Священної Римської імперії з 1328 року, з роду Віттельсбахів. Провадив активну боротьбу з Римськими Папами, втручався у справи італійських держав.
Людовік IX Святий Французький(1214–1270) — французький король з 1226 року, з роду Капетингів. Очолив 7-й і 8-й хрестові походи. Був відомий своєю побожністю і милосердям.
Люциферини— одна із сект катарського штабу, які виникли в XII ст. і яких звинувачували у поклонінні Сатані. Дотримуючись пантеїстичного погляду, що Бог є все, вони вважали Богом також Сатану.
Мабійон, Жан(Jean Mabillon, 1632–1707) — французький бенедиктинець, історик. Уклав багатотомну наукову публікацію джерел з історії бенедиктинського чину.
Мантикора (лат.mantichora, від перського «людожер») — казкова індійська тварина, чотиринога, з людським обличчям і хвостом скорпіона.
Maп, Вальтер(Walter Мар, бл. 1140–1210) — англійський письменник-сатирик валлійського походження. Жив при дворі англійського короля Генріха II і був його представником на II Латеранському соборі, де брав участь у диспутах з вальденсами. Крім того, відомий своїми сатиричними оповідками з двірського життя, які є цінним історичним свідченням тієї доби.
Маргарита з Чітта-ді-Кастелло(Margherita da Citta di Castello, 1287–1320) — народилася сліпою, з дитинства виявляла тверду віру і пророчий дар. Беатифікована католицькою Церквою. Чітта-ді-Кастелло — містечко поблизу Перуджі.
Маргіналії(від лат.margo, край, межа) — малюнки, заголовки, зазначки, примітки на полях книжки або рукопису.
Марікур, П'єр де(Pierre de Maricourt, XIII ст.) — французький вчений і філософ. У нього навчався в Парижі Роджер Бекон. Властивості магніту описано у його посланні «Epistola de magnete», де вперше наведено метод наукового дослідження, який пов'язує теоретичні і математичні спекуляції з емпіричними спостереженнями.
Марки (іт.Marche) — область в серединній Італії
Марсилій з Падуї(Marsilius Paduanis, 1275/80-1343) — італійський богослов і політичний мислитель. У трактаті «Захисник миру» (Defensor pads)відстоював ідею суспільного договору. Найкращим суспільним устроєм вважав виборну монархію, а найвищим органом влади в церкві — собор. Виступав проти претензій папства на світську владу, за що був відлучений від церкви. Підтримував Людовіка IV Баварського
Мартин, єпископ Турський, св.(316–397) — християнський чернець-пустельник і проповідник. Вважається, що саме він навернув Галлію до християнства, тому його почитають як патрона Франції. Життєпис Мартина Турського написав його учень, Сульпіцій Север.
Масакра (фр.massacre) — винищення, масове вбивство.
Мелізми (гр.melisma) — невеликі музичні звороти, які прикрашають мелодію.
Мерлін— у кельтській міфології чарівник і провидець при Дворі короля Артура. Життя і пророцтва Мерліна у XII ст. описав Джефрі з Монмута.
Михаїл з Чезени(спр. ім'я Michele Fuschi, 1270–1342) — італійський францисканський діяч. 1316 року став генералом Францисканців, на Перуджійській капітулі підтримав тезу про убогість Христа та апостолів. Зазнав поразки у своїй боротьбі з Папою, був відлучений від церкви і вигнаний з ордену; закінчив життя, не замирившись з церквою.
Михаїл Пселл(Psellos, 1018–1078) — відомий візантійський письменник, філософ і політик, людина надзвичайно широких інтересів, до найвідоміших його творів належать коментарі до Платона та «Хронографія», літопис про сучасні йому історичні події.
Мімеза (гр.mimesis) — наслідування; категорія грецької філософії та естетики, яка розглядає пізнання й художню творчість людини як процес наслідування дійсності, але не як просте копіювання природи.
Мінорити(лат. fratres minores, менші брати) — так називали францисканців, які особливо строго дотримувалися правила і відзначалися аскетизмом.
Надір (ар.nazir) — точка небесної сфери, протилежна зеніту.
Невми (гр.neuma, знак) — стародавнє нотне письмо з безлінійною системою, яке застосовувалося в григоріанському співі; також мелодійні фігури в григоріанському співі.
Новіцій (лат.novicium) — послушник в католицькому монастирі.
Оділон Клюнійський, св.(Odilon, 961-1049) — 5-й настоятель бенедиктинського монастиря в Клюні, реформатор чернецтва. Обороняючи свої монастирі від зазіхань єпископів та мирських феодалів і створюючи нові монастирі клюнійського типу, фактично започаткував клюнійську конгрегацію. Був один з найвпливовіших людей свого часу.
Однонога (гр.Skiapodes, від Skia — тінь, і pous — нога) — легендарний народ, який, за Плінієм, жив в Індії; однонога мали лише одну ногу з велетенською стопою, якою вони, відпочиваючи, прикривалися від сонця.
Оккам, Вільям(William of Ockham, 1285–1349) — видатний англійський богослов і філософ-схоласт, францисканець, представник номіналізму і передвісник емпіризму. Твердив, що універсали — це лиш «імена», умовні знаки для реальних речей. Опрацьовував також питання розділу сфер компетенції віри і науки, церкви і держави. Відлучений Папою від церкви за радикальні погляди і антипапську діяльність, Оккам в кінці життя все ж примирився з апостольським престолом і одержав від Папи прощення. Прозваний Doctor invincibilis за блискучу вправність у діалектиці. Відомий також тим, що висловив принцип економії мислення, який дістав назву «бритва Оккама» — не слід збільшувати сутності без конечної потреби.
Ольє, П'єр(Pierre Olieu, 1248–1298) — французький богослов, францисканець. Брав участь у конфлікті між конвентуалами та спіритуалами, ставши на бік останніх. На його світогляд сильно вплинуло вчення Йоахима да Фйоре. Його не раз звинувачували в єресі, але він зумів уникнути відлучення, не зрікаючись своїх поглядів.
Оссарій (лат.ossarium) — сховище для кісток померлих, зокрема в монастирях.
Павликіяни— єретичний рух в християнстві, що виник в VII ст. в західній Вірменії. В основі їхнього вчення лежав дуалізм. Вони заперечували Старий Завіт, частину Нового Завіту, а також почитання Богородиці, пророків і святих, Церкву, духовенство і чернецтво. Догматика павликіян вплинула на богомильство.
