Гімн демократичної молоді - Жадан Сергій (читать книги полностью без сокращений бесплатно .txt) 📗
Саме так, знову погодився Гавриіл, одним словом — внаслідок гуманітарної та екологічної катастрофи цивілізація втрачає можливість сприймати та інтерпретувати фактично весь корпус так званої культурної спадщини. Книг немає, газет немає. — Мобільників немає! — крикнув хтось із залу. І цивілізація поступово втрачає свою культурну пам'ять, розумієте? Але в цей час минає тисячу років і в секретній лабораторії розморожується дівіді з сурдоперекладом святого письма. Тут вплітається кримінальний сюжет, з'являються злі сили, котрі не хочуть, аби розморожене дівіді стало надбанням нащадків, але врешті-решт слово боже потрапляє до кого треба. Добре, добре — покотилась на Гавриіла нова хвиля. Але проблема в тому, продовжив Гавриіл, що цивілізація, втративши здатність до відчитування знакових інформаційних систем, не може належним чином розшифрувати це послання. Вони сприймають цю складну систему передачі інформації як набір візуальних позицій, кожна з яких є для них не більше ніж, скажімо, рухомим ієрогліфом. І ось вони копіюють для себе всі основні знаки сурдоперекладу, надаючи кожному з них свого цілком нового значення. І починають користуватись цією новою системою передачі інформації. Наливають у старі міхи нове вино! — знову хтось викрикнув із залу, і аудиторія радісно заплескала.
Саме так, ще раз погодився Гавриіл, саме так. А найцікавіше те, що, спілкуючись за допомогою перейнятої з минулого знакової системи, вони мимоволі відтворюють у повсякденному житті текст святого письма. Приєднуючись до його енергетичного поля! — викрикнув Боткін, обертаючись до аудиторії. Так, підхопив Гавриіл, фактично, текст святого письма проникає в їхній побут, як вірус, про який вони навіть не здогадуються, це як у комп'ютері, розумієте? — звернувся він до Юлія Юрійовича. Той невпевнено кивнув головою. І це несподіваним чином відбивається на всьому цивілізаційному розвитку. Позитивно відбивається? — запитав той, хто записував. Ясно, що позитивно, сказав Гавриіл, адже фактично ціла цивілізація, умовно кажучи, починає замість тлумачного словника використовувати словник біблійних термінів і цілі шматки святого письма, наприклад, книгу великих пророків. Чому саме книгу великих пророків? — спитав хтось стурбовано. Тому що вона знаходиться якраз посередині святого письма, пояснив Гавриіл, і згідно з теорією імовірності її будуть вживати найчастіше.
Наприклад, будь-яка інформація, ну, будь-яка, ну, ось у вас, що там написано? — звернувся Гавриіл до анонімного алкоголіка в третьому ряді, який крутив у руках клаптик паперу. Той, соромлячись, устав, та тут, пояснив, простий текст; нічого-нічого, сказав на це Гавриіл читайте; анонімний алкоголік пом'явся і прочитав: «Усмоктування амброксолу, що застосовують внутрішньо, відбувається швидко і достатньо повно. Максимальна дія починається через 0,5-З години. Тривалість дії становить 7-12 годин». Чудесно, сказав Гавриіл, це чудесний текст середнього ступеня складності, це щось на зразок книги пророка Єзекіїля, частина перша, вірш двадцять восьмий, пам'ятаєте? — «Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив». Ось це місце! Думаєте? — недовірливо перепитав Юлій Юрійович. Безперечно, продовжив Гавриіл, безперечно. І ось, внаслідок такого масового й потужного озвучення біблійних текстів починають відновлюватись рецептори, котрі забезпечували свого часу, тисячу років тому, їхню сакральну дію.
Інакше кажучи, одного разу бог прокидається і бачить, що все знову функціонує, хтось знову починає користуватись книгою великих пророків і псалмами давидовими, розумієте? І користується так активно і масово, що бог просто змушений якось реагувати. І реагує він, прошу завважити, цілком прихильно, обдаровуючи невидимих, проте численних реципієнтів ласкою і щедротами. Уявляєте, які тут ніштяки починаються?!! Момент, перебив його Юлій Юрійович, тут протиріччя — адже вони не вкладають в свої послання жодного сакрального сенсу, правда ж? Для них же це, наскільки я зрозумів із ваших слів, не більше ніж первинна комунікативна система, покликана забезпечувати обмін інформацією. Аудиторія пустила хвилю роздратування й незадоволення. Юлій Юрійович боязко втягнув голову. Секундочку! — відреагував Гавриіл, я саме і говорю про те, що справа зовсім не в суттєвому аспекті, справа — в точності відтворення. Неважливо, що саме вони мають на увазі, говорячи цитатами з євангелія, головне, що бог знає, звідки ця цитата.
Гаразд, не здавався Юлій Юрійович, а звідки він знає? Він же сприймає це безпосередньо через свої, як ви висловились, рецептори, без жодного інтерпретаційного контексту. Цілком вірно, погодився з ним Гавриіл, але тоді як він сприймає всі ті цілком протилежні за своєю суттю енергетичні потоки, котрі надходять до нього щоденно у вигляді, скажімо, різних релігійних концепцій?
Ви ж не вважаєте, що бог християнської цивілізації і бог цивілізації мусульманської — це два різні боги?
Це ж не менеджери з супермаркету. Тоді як він усе це сприймає і розрізняє? Ну, і як по-вашому? — розгублено запитав Юлій Юрійович. Гавриіл витримав паузу. Просто у бога є декодер. Тому він розуміє всіх. Ось такий сценарій. Там головним образом має стати це заморожене дівіді. Я собі це так бачу, що, скажімо, святе письмо це книга книг, так? А цивілізація майбутнього буде жити за допомогою якого-небудь дівіді-дівіді. Дабл-дівіді! — крикнув хтось із залу. Саме так! — погодився Гавриіл і аудиторія знову заплескала.
В буфеті спітнілий від напруження та хвилювання Гавриіл замовив собі й Боткіну по сто п'ятдесят. Ага, ви тут? — радісно окликнув їх Юлій Юрійович, заходячи і замовляючи собі так само сто п'ятдесят. Боткін дещо запобігливо посунув їхні склянки, і Юлій Юрійович сів поруч. Оглянув зал, визирнув у вікно, прискіпливо подивився на Гавриіла. Ну що ж, сказав, за солідарність!
Валюня повернувся з Італії енергійний і стурбований. Порядок, сказав, італійці в шоці. Ця сцена в кабінеті профспілкового лідера їх просто порвала. Треба швидко все доробити, підвести титри італійською — і в прокат! Тільки там зі сценарієм проблеми, сказав він, тупцяючи перед Гавриілом, котрий сидів зі студійними навушниками на голові. Що за проблеми? — насторожився той. Розумієш, почав викручуватись Валюня, я ж тобі говорив — побільше національної специфіки. З гендером все нормально, там якраз норма, плюс ці трупи, це все гаразд. А ось із специфікою… Розумієш, вони говорять, що типажі космополітичні. Що в них такі типажі на кожному кроці. Да? — не повірив Гавриіл, це в них на кожному кроці профспілкові лідери в жовтих перуках ходять, так треба розуміти? Почекай, заспокоїв його Валюня, їх теж можна зрозуміти, вони башляють. Я тут подумав-подумав, і знаєш що я тобі скажу? — нам потрібен карлик. Для специфіки. Тоді воно все разом заграє — і профспілки, і гендер, і пропаща сила. Потрібен карлик. Знайдеш? Не знаю, розгубився Гавриіл, спробую.
Наступного ранку всі знову зібрались у третій студії. З'явився навіть директор. Останнім зайшов Гавриіл, ховаючи щось за спиною. Валюня це відразу помітив і занервував. Добрий день, сказав Гавриіл голосно, прошу познайомитись, новий член нашого колективу. Новий член ховався у нього за спиною і виходити не поспішав. Ну, і що там у тебе? — нарешті не витримала Віка. Гавриіл відступив убік і виштовхав поперед себе горбаня. Марта зойкнула. Віка нервово закурила. Привіт! — радісно сказав усім горбань. На ньому були шкіряні мотоциклетні рукавиці й широкий грузинський кепарь. Гавриіл почав розповідати, сказав, що горбань працює таксистом, але це тимчасово, раніше він працював у цирку, освітлювачем, себто, сказав Гавриіл, наша людина — творча. Вчора він підвозив Гавриіла додому. Гавриіл розповів йому про проект, і той погодився взяти в ньому участь. Віка підійшла до декорацій і загасила бичок об лимонового слона. Валюня дістав три комплекти шкіряної білизни. Марта дістала з джинсового наплічника жовту перуку…
