Листи з того світу - Бут Сергій (е книги .txt) 📗
У це слабо вірилося, але все сходилося, сумнівів бути не могло. Для підкріплення цієї версії я вирішив відвідати Альберта й попитати його думку.
Із часу смерті Ельзи Олександрівни я бачив його вдруге. За цей період він значно постарів. Кремезні плечі, що колись робили його схожим на могутню скелю, тепер своїм тягарем згинали його до землі, так, що здалеку він здавався горбатим. Довжелезні руки, які він тримав у кишенях кашемірового пальта, ніби були зайвими і нерідними. Та найбільше змінилися очі. У них згасло бажання жити й боротися, прагнення до елементарної радості, що дає звичайне спілкування. Від січневого вітру очі ще й сльозоточили.
Я не поспішав говорити, а спершу вислухав чоловікові нарікання. Зі смертю Ельзи Олександрівни біда прийшла не сама — дружина Альберта перебувала за крок до Царства Небесного. Коли він завершив, я спитав те, що мене цікавило найдужче:
— Альберте, хочу знати, чи не викликала Ельза Олександрівна на ваших сеансах дух першого чоловіка своєї матері?
Вираз обличчя, з яким чоловік сприйняв запитання, свідчив, що він зрозумів його зміст, але відповідь виявилася невтішною.
— Щось не пригадую. А чому ви питаєте?
Слова Альберта мене засмутили, але це ще не означало, що Ельза Олександрівна звіряла йому всі таємниці. Поки я думав над цим, чоловік терпляче чекав, що я скажу. Довелося зреагувати:
— Останнім часом у квартирі, що зверху, лунають кроки.
Мої слова занепокоїли Альберта.
— Андрію, ви впевнені?
— Абсолютно, — переконливо відповів я.
Чоловік опустив очі, ніби шукаючи під ногами підходящу відповідь, і таки не забарився з нею.
— Схоже, Ельза заразила вас своїми химерами.
— Дивно чути таке від вас. Ви ж наче були їй другом і займались однією справою.
Альберт зітхнув:
— Мені час. Будьте обережні.
Я не затримував його, оскільки поспішав додому на зустріч із Вільгельмом. За декілька годин мою тезу підтвердить спеціаліст із паранормальних явищ — у цьому не було жодного сумніву.
Вільгельм проявив дива німецької пунктуальності й рівно о вісімнадцятій постукав у двері моєї квартири.
Довге, хвилясте волосся, зачесане на два боки, і підкручені вуса, додавали йому рис германського педанта. У руках він тримав чорну валізу, чимось схожу на старовинний саквояж, і, як з’ясувалося згодом, у ній містилось обладнання для виявлення привидів. На жаль, коли з уст медіума злетіли перші слова, образ благородного німця, старанно нав’язаний гостем, рухнув, мов берлінська стіна.
— Добридень. Головний медіум. Со шталося? — почав він, вселяючи в мене переконання, що переді мною не Вільгельм із Пруссії, а Василь із Турківського району.
Справа в тому, що медіум ковтав літери «щ» і «ш», а літеру «с» заміняв однією з них. Я розповів чоловікові, що коїлось останнім часом у мене над головою, упустивши тільки записку, отриману поштою з БТІ, та, звісно, передсмертне послання хазяйки. Покрутивши носом, мисливець за привидами зосередився і завмер. Наступної миті він чкурнув на кухню, звідти — у ванну, мою кімнату, а за тим спробував проникнути в покої Ельзи Олександрівни, зачинені на ключ.
— Со там? — вимогливо запитав він.
— Кімната, — бовкнув я, ще не отямившись від його активності.
— Розумію. Со там шталося? Я відчуваю там нерівномірне коливання.
Тлумачити Вільгельму алогічність використання ним поняття «коливання», що само собою не допускає лінійності, не було часу, оскільки мене вразила точність, із якою медіум визначив місце, де сталося лихо.
— Відчиніть! — наказав він.
Ключ плавно обернув серцевину, і ми увійшли досередини. Вільгельм заходився діставати з валізи інструменти. За десять хвилин на столі височіла півметрова піраміда, сконструйована з алюмінієвих дротиків. На вершині вільно оберталася стрілка з червоним наконечником.
— Почнемо звідши.
Він узяв конструкцію і почав повільно пересуватися кімнатою.
Час від часу стрілка сіпалася, та загалом поводилася спокійно.
Щойно Вільгельм опинився там, де я знайшов хазяйку в останній день її життя, стрілка миттєво закрутилася довкола своєї осі, окреслюючи коло червоним наконечником. Медіум зупинився. Таких піруетів курсор не видавав більше в жодному місці кімнати. Екстрасенс витяг із валізи кришталеву кулю та попросив залишити його наодинці. Я підкорився і з півгодини чекав медіума в кухні. За той час зі спальні не просочився жоден звук, лише раз з-під дверей прослизнув їдкий запах, але й той розчинився за лічені секунди.
Нарешті Вільгельм вийшов і заявив, що виявлена ним аномальна зона повністю загерметизована. Такі дивовижі, як кроки, стогони чи інші звуки, списувалися на тимчасову присутність когось із потойбічного світу. Пофарбоване вікно медіум не згадав. Я відразу знайшов цьому пояснення у словах капітана, що то, певно, був чийсь жарт. Але як щодо листа з БТІ?
Так чи сяк, але Вільгельм гарантував якість виконаної роботи, а це було те, що треба. Я спровадив окультиста та помчав у гуртожиток.
— А хіба я не казав, що ідея слушна! — радісно вигукнув Павло, вислухавши мою розповідь.
Я впав на ліжко поруч із Петром.
— Сподіваюся, це допоможе.
Петрик невдоволено похитав головою.
— Кропити необхідно, кропити! Водохреще недавно було, саме час.
Ми з Павлом перезирнулись, але змовчали.
— Ну гаразд, біжу!
Я підхопився з ліжка і подався до Ксені, яка сьогодні працювала.
У «Мак-Дональдс» я не заходив, чекав на зупинці. Ксеня разом з іншими вийшла після одинадцятої. Ми трохи пройшлися нічним містом і вже майже в центрі сіли в порожню маршрутку. За десять хвилин увійшли до її квартири і заходилися грітися чаєм. Було пізно, і я лишився в Оксани. Перед сном я розповів подрузі про експерименти Вільгельма, але це її чомусь не заспокоїло.
— Однак там щось є. І мене це лякає.
— Нічого боятися, — запевнив я її, — це тільки духи, а вони не матеріальні.
— Духи вікна не замальовують!
— Це хтось невдало пожартував, — відповів я.
На цьому й замовкли. Не знаю, що більше холодило серце, — мороз за вікном чи слова Оксани. Я давно перестав доводити свою точку зору, знаючи її ставлення до цих речей. От і цього разу кожен залишився при своїй думці. Попри це, я обійняв дівчину і, налаштувавши своє дихання в унісон із її, міцно заснув.
9
Безболісно пережити лютий, як завжди, виявилося проблематично. Скільки себе пам’ятаю, з року в рік о цій порі чіплялась якась болячка, що на декілька днів укладала в ліжко з високою температурою. Не обійшлось і цього разу. Після чергового навчального дня в університеті я повернувся додому з головним болем і неприємним поколюванням у горлі.
Виконавши всі процедури, передбачені такими випадками, я влігся на диван і загорнувся ковдрою. Ближче до півночі піт збігав тілом такими струмками, що довелося встати й витертися рушником. Заснути з такою самою легкістю, як першого разу, не вдалося, тому я взявся за звичну справу — прислухатися до горішньої квартири.
Останнім часом звідти жодні звуки не долинали. Проте мене це не заспокоювало, радше навпаки: закралася думка, що то — затишшя перед буревієм. Чого чекати далі? Хто смикає за ниточки, маніпулюючи моїм розумом? А в тому, що його ушкодили, я не мав сумніву. Привиди та химери більше не здавалися вигадками казкарів, їх існування доводили знаки, що постійно з’являлися довкола цієї квартири.
Але що робити? Тікати геть із помешкання? Це не гарантувало, що духи дадуть мені спокій деінде. Якщо ж зостатися, то як із цим бути? Залишалося вірити, що Вільгельм виконав свою справу на відмінно.
А якщо ні?
Може, освятити хату?
Маячня якась, хоча…
Ні, правду казав Яша: потрібно шукати мотив. У кожного злочинця він є, і в прибульця з іншого світу повинен бути. Ельза Олександрівна стверджувала, що це — привид покійного чоловіка її матері, який викрав Ельзу, коли вона була ще дитям. Її рідний батько не стерпів такої кривди та власноруч покарав негідника, чим підписав собі смертний вирок. Сімейне щастя зруйнували помилки її батьків, але в чому вони полягали? У легковажності матері, яка покохала удруге? У поспішності батька, який, не дочекавшись суду, вчинив розправу? А немовлята, поховані на Личакові? Вони могли стати яблуком розбрату між колишнім чоловіком і жінкою? Без сумніву! Інакше я не знайшов би листа у їхньому склепі. Трикутник кохання дедалі більше походив на свого геометричного побратима з Бермудів, сповнюючись таємницями та містикою. Як це все розплутати?
