Амаркорд (Збірка) - Сняданко Наталка В. (библиотека книг бесплатно без регистрации .TXT) 📗

Справжня галичанка — завжди високоінтелігентна. Навіть якщо в неї немає вищої освіти. Вона ніколи не вбиратиметься в турецькі речі, не зробить собі надто яскравого макіяжу і не користуватиметься дешевими парфумами. У кожної справжньої галичанки вдома завжди зберігається хоча б один гуцульський, лемківський чи якийсь інший народний стрій, який вона вміє вбирати і пишається цим. Справжня галичанка — чудова господиня і вміє приготувати не лише борщ, вушка і кутю, у неї в гостях Ви покуштуєте справжні струдлі, прецлі, завиванці, драглі, тертюхи, паляниці, кишку та масу інших смаколиків, про існування яких Ви ніколи не підозрювали або не уявляли собі, що це може бути аж так смачно. На столі у справжньої галицької родини завжди лежить сніжно-білий обрус, до риби тут завжди подають спеціальний ніж, а варене яйце ніколи не їсться просто на тарілці — для нього існує спеціальний посуд. Ви ніколи не побачите бруду в оселі справжньої галичанки, тут завжди ідеально чисто, книги на полицях виставлені рівно, ліжка застелені з дотриманням ідеальних геометричних пропорцій, посуд після миття не висихає, а витирається спеціальним рушником. Напевно, немає потреби додавати, що рушник цей мусить бути сніжно-білим і накрохмаленим. Про те, як виглядає постіль, білизна чи домашній халат справжньої галичанки, я думаю, Ви здогадаєтеся самостійно. І не дай Боже Вам прийти до неї додому не в ідеально випрасуваній сорочці, без краватки, без квітів, я вже не кажу про подерті чи брудні шкарпетки. Ваші руки повинні бути ідеально чистими, Ваш одеколон — не перебивати запаху прального порошку, яким звикло (певна річ, що Ви робите так завжди!) просякнуті всі Ваші речі, Ваша краватка повинна пасувати до Вашого костюма, а шкарпетки — до краватки й сорочки. Не забудьте при цьому, що кожного місяця Ви відвідуєте перукаря, і це настільки ж само собою зрозуміло, як зміна пір року, Ви голитеся зазвичай двічі на день — уранці і ввечері, з тією ж регулярністю приймаєте душ, і Ваш дезодорант завжди вироблений тією ж фірмою, що й пінка до гоління та туалетна вода. Ви ніколи не користуєтеся милом із надто сильним квітковим запахом, Ви ніколи не вживаєте часнику, цибулі чи навіть черемші перед виходом із дому. Ваш носовичок такий самий чистий та напрасований, як сорочка, штани та маринарка. Ви палите лише дорогі цигарки, краще — файку, а ще краще — не палите зовсім. З вигляду Ваших мештів ніколи не можна визначити, чи падає дощ на вулиці і чи багато там болота. Зрозуміло, що Ви вмієте користуватися за столом ножем для риби, ніколи не переплутаєте келихи для вина з келихами для шампанського, не питимете лікеру чи коньяку під час обіду, а тільки — на десерт, добре знаєте, до яких страв подають біле, а до яких — червоне вино.

Усе це, звичайно, лише дрібниці. Вимоги, які поставить до Вас справжня галицька панна, якщо Ви насмілитеся претендувати на її руку і серце, будуть значно ґрунтовнішими. Але тут важлива кожна дрібниця, тож подбайте про свій зовнішній вигляд, це допоможе Вам справити позитивне враження принаймні на початку Вашого знайомства з панною Вашої мрії.

Справжня галичанка завжди цікавиться мистецтвом. Вона з дитинства співає в хорі, добре танцює, грає принаймні на одному музичному інструменті (найчастіше на бандурі або на фортепіано), над її письмовим столом висить кілька акварелей, зроблених ще в дитинстві, багато панночок продовжують малювати і в дівоцтві. Галичанка добре знається на лікувальному зіллі і від кожної хвороби тримає в шафці на кухні назбирані влітку в горах і засушені трави. Вона цікавиться літературою, тому, звичайно ж, їй приємно буде почути від Вас: «Твої коси — немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!» чи «твої устонька красні, мов частина гранатового яблука» [33]. Галичанка, як і кожна жінка, чутлива до поезії, особливо якщо поезія ця — про неї, тому не відмовляйте собі в задоволенні і дайте своїй коханій відчути себе Лаурою, Беатріче, німфою, мавкою, нереїдою, русалкою, відьмою, горлицею, Маґдалиною, святою, Джокондою, дайте їй відчути, що «небо спільне для твоїх і моїх очей», щоб усе це в її уяві злилося і з'єдналося з Вами, Вашими почуттями і взаємністю, якою вона відповість Вам на ці почуття. Але будьте обережні! Добиваючись взаємності галичанки, Ви мусите мати на увазі, що цей процес, як і будь-що, пов'язане з цим краєм, має свої особливості, на які Ви мусите зважати.

Для кожної галицької родини не існує нічого святішого за магічне слово «шлюб». Кожен юнак, який переступає поріг батьківської оселі дівчини, вважається потенційним нареченим, і кожне сказане ним слово, кожен жест, кожен порух оцінюються з позиції вічності й пробуються на зуб, неначе золота монета.

Аби перерахувати принаймні найважливіші з усіх вимог, кожна з яких у разі її недотримання може стати смертним вироком щастю майбутнього подружжя, варто написати окремий розділ на тему «Інструкція налагодження теплих стосунків із родиною справжньої галичанки». Але тема ця надто складна і надто відповідальна, а крім того, рецепти досягнення успіху в цій нелегкій справі надто індивідуальні задля того, аби покладатися на їхній успіх в тому чи тому конкретному випадку. Та й імовірність цього успіху достатньо низька, якими б ідеальними рецептами майбутній зять не послуговувався, тож я не наважуся взяти на себе такої великої відповідальності й омину увагою цей, безумовно, дуже важливий аспект нашої теми. Але одне хочеться зазначити. Спілкуючись із справжньою галичанкою, особливо на самому початку Вашого знайомства, будьте дуже обережні. Бо кожне сказане Вами слово буде ретельно обговорене на сімейній раді в присутності мами, бабці, а часом ще й тітки (пардон, тети), сестри та інших зацікавлених членів родини, бо ж радитися з родиною для справжньої галичанки — це святе, тим більше — в такій важливій справі, як одруження. Тому старанно стежте за слововжитком, і Боже борони розповідати про Ваші успіхи на полі завоювання інших панночок, про контакти з представниками російськомовного середовища, про родичів-негаличан, не греко-католиків чи євреїв, я вже не кажу про такі компрометуючі факти, як членство в комсомолі когось із ваших пращурів чи критичне ставлення до ідеї соборності української нації. А найкраще до весілля взагалі не розповідати про своє минуле, своїх родичів і свої переконання. Розмовляйте про природу, про поезію, про погоду. А ще краще — розпитуйте панночку про її минуле, її родичів, її переконання. Не створюйте собі зайвих проблем. Лише кілька побічних зауваг із цього приводу:

— перший поцілунок повинен відбутися до (!) Вашого знайомства з її батьками, але не під час першого побачення;

— Ваше знайомство з її батьками повинно відбутися якомога швидше після Вашого знайомства з нею, бо інакше батьки засумніваються в серйозності Ваших намірів, мотивуючи це Вашим униканням знайомства (мені навіть доводилося чути про пару, якій батьки заборонили зустрічатися, бо після року знайомства молодий так і не посватався до молодої; на думку батьків, якщо вони досі не вирішили одружитися, це означає, що стосунки їхні недостатньо серйозні);

— після побачень із Вами панна не повинна приходити додому надто пізно (це скомпрометує Вас) і не надто рано (це викличе сумніви в силі Вашого почуття);

— під час дошлюбних побачень Ви не повинні вживати з панною алкоголь, або хоча б дбати, щоб про це не довідалися її батьки;

— священне для душі кожного справжнього галичанина (і тим більше — галичанки) поняття шлюбу нерозривно пов'язане з поняттям дошлюбної цноти. Тому якщо Ви не маєте змоги зберегти цю цноту «де факто», принаймні намагайтеся дотриматися ознак збереження її «де юре», тобто зробіть вигляд, ніби так воно є, сьогодні більшість батьків цим задовольняються. Таким чином, намагайтеся ночувати вдома або ж придумувати для своєї відсутності правдоподібну й вагому причину (наприклад, поїздка в гори з друзями).