Точка Обману - Браун Дэн (читать книги полностью txt) 📗
А де ж Майкл? Його ніде не було видно. Та паніка тривала лише якусь мить, бо її витіснив новий жах: у неї над головою пошкоджений трос «Тритона» видав звук, схожий на удар батога, — то рвалося його плетиво. Раптом почувся гучний тріск, і Рейчел збагнула, що трос не витримав.
Батискаф полетів униз, і Рейчел на мить відчула стан невагомості: палуба зникла над головою, повз вікно пронеслися місточки нижньої частини судна. Військовик, стиснутий пазурами, побілів од страху, витріщившись на Рейчел безумними очима. Але батискаф летів униз.
І це падіння здавалося безкінечним.
Коли «Тритон» шубовснув у воду під судном, Рейчел сильно ударилася об сидіння. Її хребет боляче стиснуло, а освітлений ліхтарями океан зімкнувся у неї над головою. У Рейчел аж па-мороки забило, коли глибоководний апарат спочатку уповільнився і зупинився під водою, а потім різко вискочив на поверхню і затанцював на хвилях, наче поплавець. Акули з’явилися миттєво. Заклякнувши од страху, Рейчел влипла в сидіння і спостерігала жорстоке видовище, що розгорталося лише за кілька футів від неї.
Дельта-Два відчув, як довгаста голова акули довбонула його з неймовірною силою. Гострі як бритва зуби впилися в його праву руку, прокусили плоть і вчепилися намертво в кістку. Спопеляючий спалах страшного болю пронизав мозок Дельта-Два, коли акула, несамовито звиваючись і мотаючи головою, вирвала його руку з суглоба. Потім на нього накинулися й решта акул, їхні зуби-ножі рвали його на шматки, і військовик у воді не мав змоги кричати в нестерпній агонії. Останнє, що він побачив, — це схожий на півмісяць рот, що розкрився, погойдуючись із боку в бік, а потім зубаста паща зімкнулася у нього на голові.
І світ померкнув.
Нарешті гепання молотоподібних голів об скляний купол «Тритона» вщухло. Рейчел розплющила очі. Чоловік, що висів перед нею, зник. Вода, що омивала скло, була рожевою від крові.
Шокована Рейчел скоцюрбилася на сидінні, притиснувши коліна до грудей. Вона відчула, як рухається батискаф. Його несло течією, дряпаючи об нижню палубу «Гої». Вона відчула також, що рухається ще в одному напрямку — униз.
Ззовні дедалі гучніше чулося булькотіння — то вода заповнювала баластні баки. Океан поволі, дюйм за дюймом, поглинав її.
Я тону!
Хвиля страху штовхнула Рейчел, і вона рвучко підхопилася. Простягнувши руки догори, вона вчепилася в люк. Якщо вона зараз вибереться на спину «Тритона», то ще встигне перескочити на нижню палубу «Гої». Рейчел була від неї на відстані кількох футів.
Я мушу вибратися звідси!
На люкові були чіткі позначки — куди треба крутити, щоб відчинити його. Рейчел штовхнула люк. Та він не піддався. Вона спробувала знову — і знову нічого не вийшло. Вочевидь, його заклинило. Зігнуло і заклинило. Страх піднімався в її душі, як океан довкола неї. Рейчел востаннє штовхнула люк.
Ляда навіть не зрушила з місця.
«Тритон» опустився ще на кілька дюймів у воду, прощально стукнувся об «Гою» — і виплив з-під скаліченого корпусу судна у відкритий океан.
126
— Не робіть цього, — благала Габріель сенатора, коли той закінчив робити копії. — Ви ризикуєте життям своєї доньки!
Секстон проігнорував її і підійшов до столу, тримаючи в руках десять однакових стосів фотокопій. Кожен стос містив копії сторінок, що їх переслала Рейчел, включно із запискою про те, що метеорит — це фальсифікація і що НАСА та Білий дім намагаються її вбити.
«Таких вражаючих повідомлень в історії мас-медіа ще не було», — подумав Секстон, ретельно розкладаючи «комплекти» по конвертах. На кожному з конвертів було ім’я Секстона, адреса його офісу та сенаторська печатка — щоб не виникло жодного сумніву, звідки виходить ця інформація. «Це буде політичний скандал сторіччя, — посміхнувся подумки сенатор, — і саме я розпочну його!»
Габріель і досі прохала його подумати про безпеку Рейчел, але Секстон її не чув. Пакуючи конверти, він уже перебував у особливому власному світі. Кожна політична кар’єра має свій визначальний момент. І саме такий момент настав для мене.
У своєму телефонному повідомленні Пікерінг зазначив, що коли Секстон оприлюднить інформацію про метеорит, то життя Рейчел опиниться під загрозою. Та хоч би як прикро це не було для Рейчел, сенатор знав також, що коли він оприлюднить інформацію про шахрайство НАСА, то лише сам цей акт відчайдушної сміливості проштовхне його до Білого дому. До того ж усе це супроводжуватиметься такою політичною драмою, якої ще ніколи не знала американська політика.
«Життя повниться важкими рішеннями, — подумав він. — І переможцями стають ті, хто такі рішення приймає».
Габріель Еш уже доводилося бачити в очах Секстона цей вираз. Вираз сліпої й бездумної амбіційності. Він завжди її лякав. І тепер вона остаточно переконалася, що недаремно. Вже не було сумніву, що Секстон збирався пожертвувати життям своєї дочки заради того, щоб першим заявити про шахрайство, до якого вдалася НАСА.
— Невже ж ви не розумієте, що вже перемогли? — наполягала Габріель. — Усе одно Заку Герні та НАСА не вдасться пережити цей скандал. І тому не важливо, хто оприлюднить цю інформацію! Зачекайте, поки не переконаєтеся, що Рейчел у безпеці! Зачекайте, поки не поговорите з Пікерінгом!
Та сенатор і справді її не чув. Висунувши шухляду, він витяг звідти аркуш фольги, до якого були прикріплені десятки липучих сургучних печаток з його ініціалами. Кожна з них була завбільшки з п’ятицентову монету. Габріель знала, що він зазвичай користувався цим набором для офіційних запрошень, але, мабуть, сенаторові здалося, що коли на конверти ще й наліпити рожеві печатки, то це лише додасть ситуації певної театральності і драматичності. Відриваючи печатки від фольги, Седжвік Секстон заліплював ними стик кожного конверта.
Серце Габріель забилося частіше від почуття гніву, яке її охопило. Вона згадала про переведені в цифровий формат копії незаконних чеків, що зберігалися в його комп’ютері. Якщо вона щось скаже, він просто їх видалить — і все.
— Не робіть цього, — попередила вона, — інакше я оприлюдню всю правду про наш роман.
Секстон гучно розреготався, наліплюючи печатки.
— Та невже? Так вони вам і повірять, вам — спраглій до влади асистентці, якій відмовили в посаді в моїй адміністрації і яка тепер намагається будь-що помститися. Я все заперечуватиму.
— Білий дім має фотографії, — заявила Габріель.
Та Секстон навіть голови не підвів.
— Немає у них фото. А навіть якщо і є, це не має жодного значення. — Із цими словами сенатор наліпив останню печатку. — Тепер я невразливий для будь-якого скандалу. Ці конверти затьмарять собою все, що вони можуть мені закинути.
Габріель розуміла, що він має рацію. З повною безпорадністю вона спостерігала, як Секстон милувався результатами свого «рукоділля»: на столі вишикувалися десять елегантних конвертів і на кожному — темно-червона сургучева печатка з ініціалами сенатора. Ці конверти скидалися на королівські листи. Часто люди ставали королями і завдяки менш потужній та скандальній інформації.
Секстон зібрав конверти і приготувався йти. Габріель підвелася і заступила йому шлях.
— Ви робите помилку. Це може почекати.
Секстон просвердлив її пекучим поглядом.
— Габріель, я витяг вас із грязі в князі, а тепер знову відпускаю в грязь.
— Факс від Рейчел зробить вас президентом. Ви перед нею в боргу.
— Я вже й так багато їй дав.
— А якщо з нею щось трапиться?!
— Тоді я стану про неї ще кращої думки!
Габріель ошелешено втупилася в нього, не вірячи, що Секстон міг таке не те що сказати, а навіть подумати. З огидою в душі вона потягнулася до телефону.
— Зараз я зателефоную до Білого дому і...
Секстон крутнувся і сильно вдарив її долонею по обличчю.
Габріель заточилася і відчула, як з розбитої губи потекла кров. Ухопившись за край столу, вона утримала рівновагу й отетеріло витріщилася на чоловіка, якого колись обожнювала.
