Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
32 м, ширина 23 м. Уся маса церкви обпирається на двоповерхо-
вий будинок-стилобат, стіни якого виконують роль фундаменту
церкви. Навколо церкви — тераса, з якої відкривається живопис-
на панорама Подолу і Дніпра.
51Андріївська гора в Києві — узгір'я на правому березі Дні-
пра. На вершині гори стояв дерев'яний ідол головного слов'янсь-
кого бога Перуна. Після утвердження християнства як державної
релігії на місці Перуна був встановлений хрест. Народна легенда
пов'язує його з освяченням у I столітті Київських гір апостолом
Андрієм Первозваним (звідси назва гори), який нібито пророку-
вав виникнення Києва. На схилах Андріївської гори у XVIII сто-
582
літті розміщувався Аптекарський сад, у якому вирощували різні
лікарські трави. У 1749-1753 роках на Андріївській горі була збу-
дована Андріївська церква.
52Растреллі Варфоломій Варфоломійович, Бартоломео Фран-
ческо (1700-1771) — російський архітектор, представник стилю
барокко. Син скульптора Бартоломео Карло Растреллі. У 1716 році
приїхав з батьком із Парижа в Петербурґ. У 1730-1763 роках був
придворним архітектором. У числі його споруд: комплекси Смоль-
ного монастиря (1748-1764) та Зимового палацу (1754-1762) в Пе-
тербурзі. У Києві за його проектами збудовано Андріївську церк-
ву (1749-1753) та Маріїнський палац (1750-1755).
53Антропов Олексій Петрович (1716-1776) — російський жи-
вописець-портретист. З 1732 року навчався у Андрія Матвєєва в
«живописній команді» при Канцелярії від будівництва в Петер-
бурзі. Брав участь у декоративному розписуванні палаців Пе-
тербурґа і його передмість (1744-1750), а також палаців Москви.
Розписував Андріївську церкву в Києві (1752-1755), де створив
картини «Тайна вечеря» у вівтарі, «Успіння Богоматері» в іконо-
стасі та живопис царських врат. Портрети Антропова відзнача-
ються реалістичністю і мають багато спільних рис із українським
портретним живописом XVIII століття.
54Смольний інститут
— закритий жіночий навчально-вихов-
ний заклад у Петербурзі (1764-1917), де навчалися дочки дворян
віком від 6 до 18 років. Із відкриттям інституту почалася жіноча
середня освіта в Росії.
55Коровін Костянтин Олексійович (1861-1939) — російський
живописець. У 1875-1886 роках навчався в Московському учи-
лищі живопису, ліплення і архітектури, у 1882 році — в Петер-
бурзькій академії художеств. З 1923 року жив за кордоном, помер
в Парижі. Автор пейзажів, жанрових картин і портретів, які від-
значаються витонченим колоритом.
56Рембрандт Харменс ван Рейн (1606-1669) — голландський
живописець і гравер. Навчався в Лейдені і Амстердамі, в якому
постійно жив з 1632 року. Створив високохудожні твори немину-
щих цінностей. Його улюбленим художнім прийомом було засто-
сування ефектів світлотіні, її нюансів і контрастів. Зробив вели-
кий внесок у розвиток світового мистецтва.
583
57Полторацький Марко Федорович
(1729-1795)
—
українсь-
кий співак (баритон), хоровий диригент і музичний діяч. Навчав-
ся в латинській школі в Чернігові та Київській бурсі. У 1745 році
граф О. Розумовський привіз його до Петербурґа. У 1746-1762 ро-
ках — співак і регент (з 1753) придворного хору, з 1763 року і до
кінця життя — директор Придворної співацької капели, водно-
час у 1750-1770 роках — соліст Рталійської опери в Петербур-
зі. Його учнями були українські композитори М.Березовський і
Д.Бортнянський.
58Фомін Євген Іпатович (1761-1800) — російський компози-
тор. У 1782 році закінчив Виховне училище при Петербурзькій
академії художеств. Удосконалювався в Болонській філармоніч-
ній академії, з 1785 року член цієї академії. У 1786 році повернув-
ся до Петербурґа, де з 1797 року був репетитором придворних те-
атрів. Складав опери.
59Капніст Василь Васильович (1758-1823) — український і
російський поет. У 1745-1775 роках був на військовій службі в Пе-
тербурзі. У 1783 році виїхав до України, де жив до своєї смер-
ті. Протестуючи проти скасування у 1783 році автономії Украї-
ни, написав «Оду на рабство». Виступав проти указу Катерини
II 1783 року, яким остаточно закріпачувалися українські селяни.
У 1782 році обирався маршалом (предводителем) дворянства Мир-
городського повіту, а у 1785 році маршалом дворянства Київського
намісництва. З 1802 року — генеральний суддя Полтавської губер-
нії, пізніше — директор народних училищ. У 1817-1822 роках —
Полтавський губернський маршал дворянства. Писав оди, елегії,
комедії.
60Державін Гаврило Романович
(1743-1816)
—
російський
поет. З 80-х років займав високі державні посади в Росії. Друкува-
тися почав у 1773 році. Автор філософських од, ліричних творів,
віршованих трагедій, комедій. У 1813 році приїжджав в Україну,
був у Києві, Обухові, Білій Церкві. Почесний член Ради Харківсь-
кого університету.
61Дмитрієв Іван Іванович
(1760-1837)
—
російський поет.
Характерний представник сентименталізму. Йому належать са-
тиричні казки, елегії, байки, балади. У 1795 році видав книгу вір-
шів «I мої дрібнички», у 1796 році — «Кишеньковий пісенник,
584
або Збірник кращих світських і простонародних пісень». Зробив
службову кар'єру, був міністром юстиції, сенатором.
62Львов Микола Олександрович (1751-1804)
— російський
архітектор і теоретик архітектури, графік, поет, музикант, вина-
хідник, член Російської академії (з 1783) і почесний член Петер-
бурзької академії художеств (з 1786). Представник класицизму.
Збудував у Росії поштамт (1782-1789) і Невські ворота Петро-
павловської фортеці (1784-1787) в Петербурзі, Борисоглібський
собор у місті Торжок (1785-1796), Пріоратський палац у Ґатчи-
ні (1798-1799). В Україні за проектами Львова споруджено: паві-
льйон у декоративному парку «Олександрія» міста Біла Церква,
палац Кочубеїв, Миколаївська церква і дзвіниця в селі Дикань-
ці на Полтавщині (1794-1797), будівлі в місті Ніжині на Чернігів-
щині та інші споруди. Виконав ілюстрації до творів Г. Державіна
(до 1795) і до «Метаморфоз» Овідія (1799). Перекладав твори Пе-
трарки, Сафо та інших.
63Новіков Микола Іванович (1744-1818) — російський про-
світитель, письменник, журналіст, книговидавець. Видавав са-
тиричні журнали «Трутень» (1769-1770), «Пустомеля» (1770),
«Живописец» (1772-1773),«Кошелёк» (1774), у яких викривав со-
ціальні протиріччя російського суспільства XVIII століття. З кінця
70-х років видавав журнали «Утренний свет» (1777-1780) і «Дет-
ское чтение для сердца и разума» (1785-1789), газету «Московские
ведомости» (1779-1789), а також підручники, загальноосвітні кни-
ги та інше. Автор художніх, філософських та економічних творів.
У 1792 році за просвітительство був ув'язнений на 15 років у
Шліссельбурзьку фортецю, з якої звільнений у 1796 році без до-
зволу продовжувати просвітницьку діяльність.
64Щукін Степан Семенович
(1758-1828)
—
російський
живописець. Навчався в Петербурзькій академії художеств
(1776-1782) у Д.Г.Левицького, у 1782-1786 роках був у Парижі
як пенсіонер Академії художеств, з 1788 року — керівник пор-
третного класу Академії художеств, з 1797 — її академік. Пор-
трети і мініатюри Щукіна виконані з рисами природної просто-
ти, інтимності та емоційності.
65Радіщев Олександр Миколайович
