Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
кола Гоголь, Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, французький
письменник Оноре де Бальзак, якому належать слова: «Навіть
якби у мене не було друзів, які жили б поблизу Києва, я однако-
во поїхав би до Києва на користь літератури й етнографії». Най-
краще характеризує київський контрактовий ярмарок початку
XIX століття відомий французький емігрант граф де Лагард, який
відвідав Київ у 1811 році: «Це місто (Київ) має щороку блискучу
добу — ярмарок, який зовуть контрактами. Він тягнеться тільки
з 10 до 30 січня. Тут торгують зерном та іншими продуктами ро-
сійської Польщі; тут роблять колосальні обороти з продажем іпо-
тек на нерухоме майно. Тут дають та беруть позики, заарендо-
вують землі; щоб запобігти лихим учинкам, дуже мудрий закон
дозволяє кредиторові оголосити ім'я неакуратного довжника на
дошці, яку виставлено для цього в залі біржі — це руйнує довіру
до нього і позбавляє його спромоги шахрувати і далі. Ці двадцять
днів — безперервна низка балів, зібрань, концертів. Справи ро-
бляться посеред розваг. Гра досягає тут свого апогею, і після цьо-
го короткого перебування кожний повертається до свого маєтку,
щоб чекати одинадцять місяців, які відділяють його від нової доби
спекуляції й гри».
86Брюллов Олександр Павлович
(1798-1877)
—
російсь-
кий архітектор і аквареліст. Брат живописця Карла Брюллова.
У 1810-1820 роках навчався в Петербурзькій академії художеств.
Удосконалював майстерність в Італії (1822-1826) і Франції (до
1830). Викладач Петербурзької академії художеств (1831-1871),
її академік з 1831 року, професор з 1832 року. Член Міланської
592
та Паризької академій мистецтв. За проектами Брюллова збудо-
вано пам'ятник О. Казарському на Малому (Мічманському) буль-
варі в Севастополі (1834), Михайлівський театр (1831-1833), лю-
теранська церква (1833-1838), будинок Штабу гвардійського
корпусу (1837-1843) — усі в Петербурзі, Пулковська обсервато-
рія (1834-1839) та інше. Серед нездійснених проектів — пам'ят-
ник князю Володимиру в Києві (30-ті роки).
87Помпеї — античне місто Італії на околиці сучасного Неаполя,
яке разом із містами Геркуланумом і Стабією загинуло 24 серпня
79 року нової ери внаслідок виверження вулкана Везувію. Під час
розкопок, які проводилися у XVIII столітті, відкрита більша ча-
стина міста. Збереглися руїни форуму і храм Аполлона (обидва —
II століття до нової ери), руїни храма Юпітера, залишки терм
(обидва — I століття до нової ери) та інших будинків. Помпеї —
один із видатних музеїв-заповідників античної культури.
88Геркуланум — античне місто в Італії на березі Неаполі-
танської затоки, у підніжжя вулкана Везувій. Виникло у VII сто-
літті до нової ери. Разом із Помпеями і Стабією був зруйнова-
ний і засипаний попелом під час виверження вулкана 24 серпня
79 року нової ери. Унаслідок розкопок, початих у XVIII століт-
ті, відкриті форум з базилікою, театр, лазні, житлові квартали,
знайдені речі хатнього вжитку, твори мистецтва.
89Везувій — діючий вулкан на півдні ^тали, поблизу міста Не-
аполя. Має три конуси, височина найвищого з них досягає 1277
метрів. Сформувався з лави, вулканічного туфу і попелу. Вивер-
ження Везувію у 79 році нової ери знищило міста Помпеї, Герку-
ланум і Стабію.
90Кукольник
Нестор
Васильович
(1809-1868)
—
російський
письменник українського походження. Закінчив Ніжинську гім-
назію вищих наук (1829). На українську тематику написав повісті:
«Максим Созонтович Березовський» (1844) — про трагічну долю
кріпосного композитора; «Запорожці» (видана у 1871 році), у якій
спотворено зображені українські гайдамаки. На вірші Кукольни-
ка композитор Михайло Глинка написав низку романсів і пісень.
91Крилов Іван Андрійович (1768 або 1769-1844) — російсь-
кий письменник, байкар і журналіст. У 1798-1800 роках жив в
селі Козацькому на Черкащині. Видавав у Петербурзі журнали
593
«Пошта парфумів»
(1789),
«Глядач»
(1792),
«Санкт-Петербурзь-
кий Меркурій» (1793), у яких друкував свої сатиричні твори. Бай-
ки почав друкувати у 1788 році, перша збірка вийшла у 1809 році.
Байками Крилова захоплювався Тарас Шевченко й !ван Фран-
ко.
В українській літературі традиції Крилова-байкара розвива-
ли П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Л. Глібов, у наші часи —
П. Глазовий, А. Косматенко та інші.
92Жуковський Василь Андрійович (1783-1852) — російський
поет. Один із основоположників російського романтизму. Служба
при царському дворі (з 1815, з 1826 — вихователь цесаревича) до-
зволила Жуковському полегшити долю декабристів, О. Пушкіна,
М. Лермонтова, сприяти викупу Т. Шевченка з кріпосної неволі.
Портрет Жуковського, написаний Карлом Брюлловим, було розі-
грано у лотерею і за 2500 карбованців, виручені від лотереї, Шев-
ченка викупили у поміщика. З 1841 року жив за кордоном. Дру-
куватися почав у 1802 році (балади, романтичні вірші). Переклав
«Одіссею»
Гомера,
частину поеми Фірдоусі «Шахнаме», драму
Ф. Шиллера «Орлеанська діва» та інше. Т. Шевченко присвятив
Жуковському поему «Катерина».
93Віардо-Ґарсіа Мішель Поліна (1821-1910) — французька спі-
вачка (меццо-сопрано), вокальний педагог і композитор. За поход-
женням іспанка, народилася і померла в Парижі. Близький друг
російського письменника Івана Тургенєва. У 1839-1863 роках — со-
лістка Рталійської опери в Парижі. З 1863 року вела педагогічну ді-
яльність. У 1871-1875 роках — викладачка Паризької консервато-
рії. Складала романси та комічні опери на лібрето I. Тургенєва.
94Толстой Олексій Костянтинович
(1817-1875)
—
російсь-
кий поет і письменник, граф. З материнського боку походив з
українського роду Розумовських. Останній гетьман України граф
Кирило Григорович Розумовський (1728-1803) був його прадідом,
а старший син гетьмана граф Олексій Кирилович Розумовський
(1748-1822) — сенатор часів Катерини II і міністр народної осві-
ти за Олександра I — був його дідом. Займав високі придворні по-
сади. Друкуватися почав у 1841 році. Писав пародійно-сатиричні
і ліричні вірші, байки, поеми, романи, п'єси, віршовані політичні
сатири. Висміював царську бюрократію і монархів. Багато віршів
покладено на музику.
594
95Гоголь Микола Васильович (1809-1852) — український і
російський письменник. Основоположник критичного реалізму в
російській літературі. У 1818-1819 роках навчався в Полтавсько-
му повітовому училищі, у 1821-1828 роках — у Ніжинській гім-
назії вищих наук. З 1828 року жив у Петербурзі, з 1836 до 1848
року — у Веве (Швейцарія), Парижі, Римі (з перервами на приїз-
ди в Росію), з 1848 — в Москві. Літературну славу Гоголю приніс
цикл повістей «Вечора на хуторі поблизу Диканьки» (1831-1832),
в яких створив поетичний образ України, овіяний повір'ями та
легендами. Збирав українські народні пісні. У 1835 році вийшли
збірки «Миргород» і «Арабески». Написав повісті «Ніс» (1836) і
«Шинель» (1842). Героїчній боротьбі українського народу проти
іноземних гнобителів присвячена повість-епопея «Тарас Буль-
ба» (1835). У комедії «Ревізор» затаврував деспотизм і свавілля
царських чиновників, казнокрадство. Вершиною творчості стала
поема-роман «Мертві душі» (том 1, 1842), в якій письменник дав
узагальнену картину життя Росії того часу, показав представни-
ків усіх соціальних верств населення, викрив кріпосницьку дійс-
