Історія України-Руси. Том 4 - Грушевський Михайло Сергійович (библиотека электронных книг .txt) 📗
4) Король приїхав до Пйотркова на сойм 28/X 1562 — Ґурнїцкий вид. Мостовского c. 464.
5) На закінченню дневника, в загальнім поглядї на сойм сказано: О litewskiej uniej byla zminka wielka, bo wiedzieli poslowie ziemscy, ze samа Litwa solicitowala o nie krola, i z wojska od Witepska jawnie poselstwo byli wyprawili do Wilna ku krolowi proszac, aby unie im z Polska dokonal, o czem jest wyzej dostatecaniej wypisano (в дїйсности нема). Solicitowali o to wszystka szlachta litewska, ale sie temu panow nieco sprzeciwialo, z ktorych przedniejsi byli pan Mikolaj Radziwlli wojewoda wilenski, kanzierz, marszalek, hetman i wielkich dzierzaw w onem xiestwie wielki pan z laska wielka — c. 157.
6) Zrzodlopisma II ч. l c. 10.
7) Ibid. c. 56.
8) Przypominali ich. przeciw Koronie niestatecznosc, lamanie foedera, nie zisczenie spiskow spolnych (актів унїї), a na ostatek nieprzyiazni znaczne, ktore oni Koronie w potrzebach ich, tak walaskich (iz gdy byli o pomoc zadani, przymierzem i pacty swemi z Wolochy wymawiali sie), jako z innemi, okazowali.
9) Ibid. c. 102-3.
10) A ten sejm spolny z Litwa i Prussy bedziem powinni wedle statutu zlozyc i tamze juz w doskonala exekucya przywiesc te unia i incorporacya tym obyczajem, jako przywileje splne tak dawne jako tez za krola Alaxandra, stryia naszego, uczynione ucza.
11) Ibid. c. 144-5, 147, Volum. legum II c. 20. Я вважав потрібним увійти близше в детайлї, бо сей момент — критичний в історії унїї, зовсїм не був відповідно розсьвітлений. Д.-Запольский (c. 15-6) зовсїм проминув і петицію литовської шляхти й сойм 1562/3 р.: про нього він тільки згадує, що розпочав ся він заявою про потребу унїї — і відкликуєть ся до соймового рецесу. Що правда, він досить широко спиняєть ся над причиною повороту в трактованню унїї, але мірковання його й тут або в високій мірі неясні (навіть подекуди незрозумілі), або хибні — як і в попереднїм. Любавский (c. 635-6) відповідно оцїнив значіннє петиції, але зрештою хибно судить про дальші її наслїдки : „відповідно до петиції Литвинів Жиґимонт-Авґуст поставив справу унїї на короннім пьотрковськім соймі (до сього д. Л. покликуєть ся зовсїм хибно на акти подані в Zrzodlop. do dz. unii), але вдати ся в наради над сим питаннєм і його рішеннєм сойму не прийшло ся, бо як раз король мусїв за „ґвалтовною потребою” виїхати до в. князївства” (c. 636-7).
12) Любавского Литов.-русскій сеймъ докум. ч. 45.
13) Друковані в дневнику сойма 1563/4 рр., в Zrzodlopisma-x do dziejow unii т. II с. 280-9; тамже, с. 172-9, видруковано ще й польський переклад, досить лихий (так що місцями для зрозуміння треба собі відгадувати латинський текст), але з деякими відмінами. Відносини тих двох текстів обговорюю в прим. 46. Датована інструкція 21/VII 1562 р.
14) Лист короля з 8/X 1563 — Zrzodlopisma II ч. І c. 185.
15) Виставлена їм грамота, по латини, в Zrzodlopisma-x II ч. 1 c. 182, виказ відпоручників у Любавского ор. c. дод. ч. 47 (він не зовсїм сходить ся з тою латинською грамотою). Пор. Zrzodlopisma II. l c. 237.
16) A zwlaszcza ilekroc w splonych zasiedzieniach trafi sie rozmowe miec w rzeczach kolo unii, zeby sie kto z tych panow poslow, ktorzy od inszych stanow poslani sa, okrom wolej, wiadomosci i przyzwolenia ich msci panow poslow z lawice tedy panskiej poslanych w te zmowy nie wtracal, ale zeby bylo wszystko z wiadomoscia i wola starszych i spolnem zezwoleniem wszech panow poslow.
17) Zrzodlopisma II. l c. 281 i 219, пор. 183 і 277-8.
18) Про неї прим. 46.
19) Wyjawszy wielka nagla przypadla od nieprzyjaciela potrzebe.
20) Див. вище c. 221; сї слова з акту 1499 р. в польськім текстї інструкції 1563 р. мають прогалину, і для того не зрозумілі.
21) Zrzodlopisma c. 286.
22) Sub quo (особою короля й великого князя) tamquam uno capite uterque populus sit unum corpus unaque gens — c. 282, пор. 286. За те знов на иньших місцях без церемонїї говорить ся про дві держави чи володїння — utraque dominia.
23) Zrzodlopisma c. 281, 287.
24) Дневник сойму — Zrzodlopisma do dziejow unii II ч. 1 с. 193, 202-8. З попереднїх дослідників близше спинив ся коло сього сойму тільки Любавский (c. 663 і далї). Д.-Запольский (ор. c. c. 15-6) збув його кількома побіжними увагами.
25) Дневник с. 215, 270.
26) Дневник с. 226; иньші відпоручники згадують ся на c. 237.
27) Дневник 237-241.
28) Дневник c. 271-5.
29) Ibid. c. 271.
30) Aby w tych panstwiech byl zawzdy unus rex, una lex omnibus, unus populus, pod jedna pieczecia i laska koronna (з спільними мінїстерствами).
31) Дневник с. 277-290.
32) Дневник с. 290-1, 293-6, див. також примітки до тексту інструкції c. 282-9.
33) Цїкаво, що при тім зовсїм незвісним Полякам і невикористаним зістав ся акт найстарший і для них найцїннїйший — Кревської унїї.
34) Дневник сойму с. 279, 291-3, 296-7.
35) Ibid. c. 308-312.
36) Ibid. c. 312, 314, 337.
37) Дневник с. 305-8.
38) Zdalo sie nam z obudwu stron, ze przywilej Alexandra krola jest jako fundament tej naszej uniej, казав потім еп. краківський Паднєвский (Дневник любл. сойму c. 356).
39) Цїкаво, як супроти заяв Поляків, що повне зрівняннє Литвинів з Поляками розширить їх вільности, Литвини вказували, що в деяких точках вони знову мають більші від Поляків свободи: nie mamy obligu zadnego na poradlne, nie podleglichmy swietopietrzu, nie jest na nas wlozon obowiazek zwierchnosci panow duchownych nad nami (c. 340). Як бачимо, з обох боків з наівним цинїзмом виступав принціп чисто матеріальної, клясової вигоди пансько-шляхетскої верстви, яку вона може мати від унїї.
40) Дневник с. 5, 318-326, 326-336.
41) Так виходило б з нарад l-3/II; але виразної литовської деклярації з сього моменту не маємо, а промова Радивила 1/II, може навмисно, стилїзована дуже загально.
42) Дневник c. 337-341, пор. 330 і 343 — як коронні посли прийняли нові вимоги литовської делєґації.
43) Nie chca odstapic, aby nie mieli miec swej wlasnej rzeczy pospolitej, seimow swych osobnych i inszych porzadkow swych zwyklych, a temu na sejmy walne koronne nie obiecujac sie jezdzic, jeno wyprawowac niektore z rad litewskich, gdyby potrzeba co stanowic o potrzebach obojga panstw i obronie abo podatku spolnym.
44) Дневник сойму с. 341, 342-3, 344, 345-7. Формули, поданої литовським відпоручникам від коронних станів, не маємо в автентичній формі. Судячи з відповідей на неї литовських відпоручників (c. 349-351), вона мусїла бути подібна до проєкта формули, предложеного послами — c. 341-2, бо відповіди сходять ся з нею, але не вповнї: офіціальний текст мусїв мати більше параґрафів, але вони були розложені в тім же порядку і мали подібний же зміст.
45) Цїкаво, що формула коронних станів (зладжена послами) передана була литовським відпоручникам через руки короля.
46) Дневник сойму с 341-2, 347-351.
47) Ibid. c. 352-4.
48) Zaniechawszy wszelkiej dziedzicznej successyi na ziemie Litewska, iesliby ktore tak nam samym, jako potomstwu naszemu nalezala, dobrowolnie rzeczypospolitej a tej slawnej koronie Polskiej odstepujemy — Vol. legum II c. 29.
49) Дневник сойму с. 354-367.
50) Про сю справу соймів див. прим. 47
51) Дневник с. 369-379, 380-384.
52) Видруковані в Volumina legum II c. 29-32, мають дату 13 марта 1564 р.
Справа унїї за Жиґимонта-Авґуста: Литовський сойм в Більську 1564 р. і конференції в Парчові, коронний сойм в Пьотркові 1565 р., виленський сойм 1565/6 рр., петиції волинської й підляської шляхти, причини її прихильности до унїї. Берестейський сойм 1566 р. й інструкція на люблинський сойм, невдалі конференції в Люблинї, соймованнє 1566/7 рр., польська делєґація на Литві й петиція литовської шляхти про унїю в Лебедеві 1567 р.
Як згадано було, король вже на варшавськім соймі заповів литовський сойм в Більську для нарад над справами унїї, й коронні стани вислали туди своїх відпоручників 1). Сойм дїйсно скликано в червнї 1564 р. і на нїм коронні відпоручники вели переговори з литовськими станами. Змісту тих переговорів близше не знаємо. Вислані до Більська коронні посли шляхецькі оповідали, що литовське „рицарство” (посли земські шляхецькі) показували велику охоту до унїї, годили ся в найважнїйших точках, що до спільних соймів і ради. Але на перешкодї ставали „потентати литовські” й впливали на иньші стани — przekazywali i innym mocno odradzali 2).
