Кулінарні фіґлі - Матиос Мария Васильевна (лучшие книги онлайн TXT) 📗
Ви пам'ятаєте, як робити крем? Та що тут пам'ятати? Згадати пропорції вершково-масляного крему – раз чхнути навіть на похмілля: однакова кількість сметани, цукру і вершкового масла – по 300 г і ванільний цукор до смаку.
Усе оце солодке добро акуратно викласти гіркою на таріль, посипати маком, горіхами і натертим шоколадом.
Коли Ви удвох нарешті скуштуєте такого мурашника, передбачаю, що надокучлива мурашина орава бажання і пристрасті, що відволікала Ваші думки весь вечір, іще дужче накинеться на Ваше ніжне і голодне тіло.
Що ж… мурашки пристрасті – це перші ознаки здорового тіла і духу людини. Тож будьте завжди здоровими!
… Ви думаєте, оце і все для сьогоднішньої Вашої презентації? Не сподівайтеся, що так легко відбудетеся!
Мусить же бути ще щось.
Пікантне.
Легке, як слово Вашої пасії.
Невагоме, неначе пір'я, що впало на Ваше подвір'я і закотилось, як повір'я перед Його приходом у траву.
Ви не бачили, як закочується повір'я у траву?
І я не знаю, і Рибчинський не відає, але що мені до цього, коли ми зараз з Вами, голубонько, дбаємо про пікантне!
Красна пані! Що може бути в цей кулінарний банкет пікантнішим, аніж желе із кизилу?
Не дивуйтеся і не питайте, чому.
Як, Ви дотепер не зрозуміли, чому із кизилу?!
Боже-Боже, як я Вас замордувала оцими своїми байками, що Ви навіть не здогадалися про ще один знак. Знаєте, усе воно в нашому житті знакове: події, факти, люди, їхнє дуренство.
А ягоди кизилу – також знаковийнатяк. Подумайте самі: в цю мить для Вас загострено все: відчуття, чекання, мрії.
А чи колись думали Ви над тим, що плоди кизилу, може, якнайкраще відповідають стану людини, яка перебуває в очікуванні? Та навіть сам колір – темно-червоний – наводить на думку про високотемпературну природу Вашого очікувального стану.
А сама загострена форма ягід – це Вам що, не ілюстрація форми бажання?!
Так що відкиньте будь-які вагання і поспішайте зробити ще одну смакоту: солодке желе із кизилу.
Ви ж заготовляєте і зберігаєте свіжі плоди кизилу так само, як я? А це надзвичайно просто: у час збирання врожаю розстеляєте церату чи брезент під дерево, легко струшуєте ягоди, які не змогли зірвати, не миючи їх, розфасовуєте в поліетиленові мішечки і кладете в морозилку. Запевняю: серед зими компот із кизилу – дуже смачно, корисно і поживно.
А для желе – ще краще. Відбираєте жменю-дві заморожених ягід, промиваєте під струменем холодної води, розкладаєте у прозорі розетки і заливаєте власне желе.
Ви не забули, як готуватирідину для желе? Столова ложка настояного у холодній кип'яченій воді желатину. Дві склянки вишневого чи іншого соку. Розмішуєте на вогні цю суміш, не доводячи до кипіння, додаєте цукор до смаку і заливаєте ягоди кизилу.
Навіть коли б Ваш гість влаштував за цим столом голодний страйк, щоб перевірити міцність Ваших нервів, він усе одно не втримається, щоб не скуштувати бодай ложку невинного прозорого делікатесу із гострими, як Ваш язичок, червоними ягідками на дні.
Та навіть у тому разі, коли Ваш страйкар увесь вечір буде невмолимий, неначе сільська незайманка з минулого сторіччя, він поволі відтане, як на останній десерт Ви запропонуєте йому дві страви на вибір – кабачкове варення або домашню фанту.
Б'юся об заклад, що він таки упаде, як свого часу турок під стінами Хотинської фортеці чи московит під Конотопом.
І знаєте чому? Та тому, що його роздиратиме цікавість: невже Ви справді надумали закинути на нього такий невід, що наважилися не тільки змагатися із його мамою, яка уміла робити все, окрім хіба що кабачкового варення, але й кинули виклик всесвітньовідомій фірмі, що спеціалізується на виробництві фанти?!
Отоді, гарантую, Ваш гість упаде пляцком, як сказали б у Львові. Іншими словами кажучи, тоді з Вашого гостя зробиться просто млинець. Отой, що перший і завжди глевкий.
Знаєте, я думаю, що коли Ви наважилися подати йому знак про курінь, аби лише із ним, то й він відпустить усіх сторожів свого розуму і передбачливості на вольну волю і таки перерве свій страйк.
Що? Я забула сказати рецепт пікантного кабачкового варення?
Солодка моя! Нічого я не забула. Я Вам просто нагадую, що варення треба винести з комори і розкласти у скляні розетки. Ви ж зварили його влітку? Зварили! Ви не пригадуєте співвідношення компонентів? І я забуваю. Але мені зараз неважко заглянути у свою кухонну книжку і повторити для Вас і тільки для Вас.
Саме так Ви й зробили, як язараз читаю: влітку зірвали і почистили 3 кг зеленобоких кабачків із власного городу, потерли їх на тертці, додали 1,5 кг цукру, пропустили через м'ясорубку 2 лимони, додали 1 чайну ложку лимонної кислоти і поставили варити.
А варити таке варення треба 5-6 годин. Але Ви розумієте, що воно вариться дещо інакше, ніж картопля чи яйця, коли окріп вилітає мало не на стелю. Чим довше і на повільному, як наша нинішня розмова, вогні вариться кабачкове варення, чим частіше його помішувати і добре пильнувати, тим екзотичнішим буде його смак.
Ваш гість може втратити орієнтир від нього: чи то ананаси, чи то ще який заморський фрукт тане йому у роті, але, даруйте, аж ніяк не той банальний кабачок із Вашого городу.
Не поспішайте надто гаряче переконувати його в протилежному. Просто скажіть, що це – варення з українських ананасів і без будь-яких там викрутасів.
А влітку запропонуйте поїхати з Вами на свою ананасову плантацію.
Коли йому забракне здогаду, що Ваші городні ананаси потребують поливу, дайте йому шланг у руки і змовницьки запропонуйте: цікаво, а чи буде таким смачним варення, якщо поливати кабачки чоловічою рукою?
Не думаю, щоб він Вам відмовив. Принаймні, дивлячись, як вправно Ви орудуєте поливними шлангами. Зрештою, Він і без цього розуміє, що Ви – не рабиня Ізаура.
Ну, а якщо не посмакує кабачкове варення, то запропонуйте йому насамкінець домашню фанту. Через соломинку. Хай цмулить і думає над смислом життя. Над тим, яка чудова жінка нарешті перекреслила усі його фіґлярські наміри і як вчасно вона з'явилася в його неприкаяному житті… чи просто хай мовчить і будує такі ж принадні плани на життя, як Ваш святковий стіл.
А фанта… Не будете ж Ви йому признаватися, що не від великого добра Ви зробили сьогодні таку гігантську роботу, щоб насправді сподобатися йому, і що ця фанта – це наслідок всього лише Вашої природної лінькуватості.
Не вірите? Даремно.
Тоді, скажіть мені, мила, хіба не через свої лінощі Ви не викинули вчасно засушені кірочки 8 апельсин, а просто залишили їх на підносі на холодильнику? Отож бо! Але, бачите, як лінощі обертаються тепер чудом-дивом.
Отже, Ви вже здогадалися, що для домашньої фантитреба взяти 8 апельсинових кірочок і залити їх 3 літрами окропу. Хай вистоюється цілу добу. Після цього кірочки вийняти, перемолоти і залити тією ж водою. І знову поставити на добу. Процідити, видушити, додати 2 кг цукру і б чайних ложок лимонної кислоти. Довести до кипіння. Іще гарячим розлити по пляшках. А тримати цей напій, на відміну від коньяку, треба таки в холоді.
Можете вважати, що фанта – це завершальний акорд Вашого сьогоднішнього кулінарного бенефісу. Це, можна сказати, одночасний салют крові й шампанського.
До речі, про шампанське. Якщо Вам забагнеться, можете чергувати домашню фанту із шампанським. Ви, сподіваюся, пам'ятаєте, що із Дамських пальчиків іще стирчить зелена пляшечка благородного напою?
По тому, як швидко відриватиметься Ваш любий від фанти до шампанського, Ви зрозумієте, чи задоволений він влаштованим банкетом.
А зрештою, я Вам запропонувала такий великий вибір як для одного вечора на двох, що не буде великим гріхом, коли Ви з усього цього асортименту відберете найбільш смачне і багатозначне, як на Вашу інтуїцію.
… Ви питаєте мене, що далі?
