Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читаем книги онлайн бесплатно полностью без сокращений .txt) 📗
Ніщо не могло порівнятися з кольором того, що було в руках у цієї жінки, ні чорні очі Джегана, ні чорне плаття Сікс. Навіть безмісячна ніч в печері серед густих лісів була не така чорна, як цей дивний предмет в руках Сікс. Дженсен ніколи не доводилося бачити щось подібне йому раніше. На розум приходила лише думка про те, що так повинна виглядати чорна темрява, яка огортає людину, коли вона помирає.
Джеган виглядав задоволеним. На його вустах грала посмішка:
— Третя шкатулка…
Здавалося, Сікс не розділяє його несподіваного гарного настрою.
— Я виконала свою обіцянку.
— Так, так, — тільки й вимовив Джеган, акуратно приймаючи шкатулку з її рук. — Так.
Імператор поставив чорну скриньку на скриню:
— Що ще? — Кинув він через плече.
— Я так задала їм жару, що вони кинулися врозсип. Я знищила всі їх патрулі, які зустрілися мені на шляху. Тим самим, я розчистила дорогу для загонів, ідучих із Старого світу і впевнилась, що вони можуть рухатися безперешкодно.
— Це добре, а то ми вже зачекалися.
— Набагато краще просто покласти всьому цьому кінець, — відповіла Сікс. — Тобі, до речі, вдалося знайти справжню копію «Книги Зниклих Тіней»?
— Ні, — Джеган розплився в усмішці. — Я, здається, знайшов оригінал!
Сікс обдарувала його довгим поглядом, ніби оцінюючи, наскільки правдиві його слова або просто, щоб переконатися в тому, що це не якісь п'яні брудні.
— Думаєш, тобі вдалося відшукати оригінал? — Безрадісна посмішка освітила її вузькі губи. — Так чому ж ти просто не скористаєшся Сповідницею, щоб це перевірити?
— Бачиш, у нас виникли невеликі проблеми… Їй вдалося втекти.
Що б не подумала Сікс, жоден мускул на її обличчі не видав її думки:
— Так, ну добре. У будь-якому випадку, вона б не змогла дуже допомогти тобі.
— Могла, не могла. У мене з нею свої рахунки! — Джеган потемнів. — А може ти зможеш знайти її і повернути мені назад? Ти б не була розчарована!
— Якщо хочеш, — знизала плечима Сікс. — А тепер, дай глянути на цю книженцію.
Джеган підійшов до скрині, дістав з неї книгу і простягнув її Сікс. Вона потримала її, затиснувши між долонями рук.
— Тепер дай інші.
Джеган підійшов до іншої скрині і витягнув ще три книги, дуже схожі з першою. Він розклав їх на мармуровій стільниці і присунув масляну лампу ближче.
Сікс, зі схрещеними на грудях руками, підійшла ближче до столу, розглядаючи книги. Потім приклала кінчики тонких пальців до однієї з книг. Потім до іншої. Затримавши руку над нею на мить, вона перейшла до третьої книги.
— Ці три були написані пізніше, — вимовила вона, вказуючи на лежачі перед собою книги. — Вона дістала оригінал, потримавши його недовго в руці перед тим, як покласти його зверху трьох копій. — Спершу була написана ось ця.
— Ця книга написана раніше інших? Ти впевнена?
— Звичайно! Якщо це невірна копія і твої Сестри відкриють не ту шкатулку, то все над чим я працювала і планувала, піде коту під хвіст, а враховуючи мою роль у всьому цьому, в такому випадку я — труп.
— Ти все ж не відповіла на моє запитання.
Сікс знизала плечима:
— Я — чаклунка. І у мене є деякі здібності. І я можу сказати, що це — оригінал. Скористайся ним. Відкрий потрібну скриньку і твої кошмари припиняться.
Джеган поморщився при згадці про переслідуючі його нічні кошмари, але, врешті-решт, посміхнувся:
— Приведи мені сповідницю.
Сікс розпливлася в розуміючій усмішці:
— До балу все готово, не вистачає лише сповідниці?
— Сестра Юлія ще говорить, що нам необхідно потрапити в Сад Життя.
— З усіх можливих варіантів, це — кращий. Раджу тобі прислухатися до твоєї Сестри.
— Так, так, знаю. До того ж, лише вона може відкрити скриньку, не без моєї присутності, звичайно. І якщо щось піде не так, то їй кришка. Думаю, це в її ж інтересах, якщо вона не хоче потрапити в обійми Володаря Підземного світу. Думаю, це і є причина, через яку вона хоче зробити це в Саду Життя.
Сікс багатозначно глянула на Дженсен:
— Використай її. Це сестра Річарда Рала. Як бачиш, усе складається не на його користь. Її смерть допоможе зберегти рівновагу.
Джеган повернувся до Дженсен:
— Як ти думаєш, навіщо вона мені тут знадобилася?
— Думала ти просто хочеш помститися.
— Я хочу зламати всякий опір волі Ордена. Якби я хотів їй помститися, вона б уже була в наметах для тортур і молила про смерть. Але вона може принести Ордену більше користі. Вона допоможе нашій спільній меті — встановити правління Ордена над усім світом, як і повинно бути по праву.
— Не забувай, що в цьому світі має бути і мій «ласий» шматочок.
Джеган прихильно посміхнувся:
— Звичайно, Сікс. Твої вимоги абсолютно прийнятні. На своєму шматочку володінь можеш робити, що хочеш, не забуваючи, природно, про всеосяжний авторитет Імперського Ордена.
— Безсумнівно. І якщо життя його сестри не вплине на Річарда Рала, то можеш сміливо нагадати, що я з задоволенням спалю його, всіх його людей і всі його війська.
Джегану виразно сподобалася ідея:
— Чудова ідея! Сікс, я відразу зрозумів, що ти — відмінний союзник!
— Якщо не заперечуєш, Королева Сікс.
Джеган посміхнувся:
— Зовсім ні. Я із задоволенням нарікаю тебе: Королева Сікс!
Сидячи в темряві, притулившись до кам'яної стіни і засинаючи час від часу, Рейчел почула звук за дверима камери, який змусив її прокинутися. Вона випросталася, вслухаючись. Рейчел подумала, що це схоже на якісь віддалені кроки.
Вона знову відкинулася на холодну кам'яну стіну. Можливо, це була Сікс, що прийшла забрати її в печеру, щоб малювати картини, що шкодять людям. У порожній кам'яної кімнаті, позбавленої будь-якої меблів, було нікуди бігти, ніде сховатися.
Рейчел не знала, що робити, коли Сікс накаже їй малювати жахливі речі, які заподіюють людям страждання. Вона не хотіла цього робити, не хотіла малювати несучі шкоду безневинним людям малюнки, але вона також знала, що у відьми є способи змусити її це зробити. Рейчел боялася Сікс, боялася жінку, яка мучила її.
У всьому світі немає нічого більш жахливого, ніж бути наодинці з кимось, хто хоче заподіяти тобі біль і знає, що ти ніяк не можеш його зупинити.
Вона почала плакати, тільки лише подумавши про те, хто йде сюди, уявляючи, що з нею зробить Сікс. Але вона витерла сльози і спробувала придумати що-небудь, що завгодно, що змогло б їй допомогти.
Минув вже деякий час з тих пір, як вона бачила відьму в останній раз. Зараз же це могла бути навіть не Сікс — це міг бути один із охоронців, що несе їй їжу. Два стражники були з числа тих, хто служили ще при Королеві Мілені. Рейчел не знала їхніх імен, але вона їх раніше бачила.
Були і інші люди, яких вона не знала. Вони були солдатами Імперського Ордена. Старі охоронці ніколи не шкодили їй навмисне, але нові солдати були іншими. Вони були схожі на дикунів. Коли вони дивилися на неї, Рейчел розуміла, що вони думають про те, щоб зробити з нею неймовірно жахливі речі. Ці люди не хвилювалися, що будь-хто може їх зупинити, за винятком хіба що Сікс. Вони ніколи не ставали у неї на шляху. Сікс ігнорувала їх, знаючи, що вони заберуться з її дороги.
Ці чоловіки дивилися на Рейчел так, що лякали її до тремтіння в жижках. Рейчел хвилювалася, що вони схоплять її одну, коли не буде Сікс, щоб тримати їх на відстані. Але думки про Сікс, що йде, щоб мучити її, були ненабагато приємнішими.
Рейчел завжди ненавиділа насильство, коли ще була в замку за часів Королеви Мілени. Вона жила в страху велику частину часу. І була голодна велику частину часу. Але зараз все було по-іншому. Все було гірше — хоч вона ніколи й не думала, що може бути гірше.
Вона уважно слухала кроки, що наближаються. Вона зрозуміла, що це не чоловіча хода, а більш легка хода. Це були жіночі кроки. Це означало, що йде Сікс. Це означало, що буде жахливий день. Сікс пообіцяла, що коли вона повернеться, вона змусить Рейчел малювати для неї.
