Міжконтинентальний вузол - Семенов Юлиан Семенович (лучшие книги без регистрации TXT) 📗
Лежить нещасний Іринин лист, — розумний, ніжний, вона вміє їх писати, — разом з якимись повістками, кляузами, порожніми поздоровленнями; почуття, віддані паперові, зберігають людське тепло; як же зараз холодно Ірининим словам у темній кімнаті пошти, де лежать купи конвертів: бідолашненька моя подруга, ніжність ти моя з головою мислителя…
«Журналістики поза кіномонтажем віднині не існує!»
«Як і будь-який професіональний літератор, я жадний не від скупості, а від цілком природної невпевненості в завтрашньому дні, — лише тому я відрядився заробити тисячі дві баків, пишучи щось подібне до репортажів…
Прилетів я до Женеви саме н той день, коли тут відкрилась виставка імпресіоністі» з приватних колекцій; у напівпорожніх залах — тихих, освітлених беззахисною ніжністю весняного сонця — можна було досхочу подумати, чому цих життєлюбів спочатку піддавали такому масованому цькуванню, хто водив рукою найманих писак, які твердили, що живопис Ренуара і Матісса є мазанина і дань поганому смаку нуворишів, які, бачте, полюбляють мати у своїх вітальнях картини тих, хто повстав проти академічного, звичного для всіх, раз і назавжди утвердженого офіційного живопису. З усіма його атрибутами: еполетами, розгорнутими прапорами, прикрашеними до нудоти обличчями імператорів з маршалами й надто щасливими усмішками підданих, які вітають ще одну перемогу на полі битви…
Але згодом я поставив собі запитання, чи варто марнувати час на дослідження звивин критичної думки, цієї найманої шлюхи, яка запопадливо прислуговує щедрому замовникові добором цитат, бажаних ретроградам, і компонуванням доказів, які тішать кам'яні серця понурих традиціоналістів, коли перед тобою краса, вічна, як дружба, як любов, коли ти відчуваєш подих вітру з річки, захоплюючись розкованими позами людей, що приїхали за місто на пікнік, і коли ти не можеш одвести погляду від чарівливих очей Ренуарівської красуні?!
Розчинення в людській красі й непозбутності світу дуже важливе і особливо перед вильотом до Женеви, на переговори — чи можна запобігти знищенню цивілізації — мені дали змогу подивитися на те і на тих, хто визначає майбутнє землі, як реальності нашої зоряної системи…
Мене охопила страшенна тривога за беззахисне людство, коли я, завмерши перед Гогеном, пригадав той час, як під'їхав до підніжжя гори Шейєнн, штат Колорадо; звідти, з штолень, пробитих у скельних масивах, Вашінгтон дістане перший сигнал про ядерний удар: тут розміщено об'єднане командування аерокосмічної оборони Америки; сюди щодоби надходить інформація з датчиків на борту супутників і радіолокаційних станцій в усьому світі, щоб на її підставі негайно визначити будь-яку можливу загрозу.
Через кілька хвилин результати цього аналізу буде передано президентові, щоб той прийняв рішення, коли і як віддати наказ про удар у відповідь.
Але що далі, то більше робота в штабі аерокосмічної оборони стає предметом зростаючої тривоги тому, що тут все частіше говорять про можливість запуску ядерних ракет за сигналами, які можуть бути витлумачені неправильно.
Ті, хто ставиться скептично до ядерної політики країни, бояться, що помилки, допущені людьми чи машинами, можуть призвести до того, що фальшива тривога несправних датчиків буде схожа на сигнал про напад. Це, — як вони побоюються, — спричинить помилкову оцінку, яку передадуть у Вашінгтон, і спонукає президента прийняти рішення про запуск американських ракет для удару у відповідь. Ось так може початися ядерна війна.
Командуючий сигнальним комплексом НОРАД запевняє, що така серія помилок виключена, і фальшива тривога не може призвести до висновку, що почався напад. Рішення, які приймаються в надрах цієї гори у безпосередній близькості до Колорадо-Спрінгса, мусять вимірюватись хвилинами й секундами. В разі появи ворожих ракет навчи ного базування траєкторія польоту до США займе від тридцяти до тридцяти п'яти хвилин; а якщо ракети буде заиущено з підводних човнів, цей час скорочується до восьми хвилин. За таких умов, сказав генерал ВПС Чжеймс Хартінгер, «не може бути сумнівів у правильності оцінки командуючого».
Генерал сказав, що його головне завдання — забезпечити Вашінгтон «своєчасним недвозначним, надійним попередженням» про те, що наліт росіян на Північну Америку почався. Він повинен особисто оцінювати кожний з п'ятисот запусків ракет і супутників, що проводяться країнами світу за рік. «Я вірю в безпомилковість нашої системи датчиків, комп'ютерів, наших людей, оперативних методів, і, отже, я на сто процентів упевнений в правильності своїх оцінок», — сказав він.
Що ж до фальшивих тривог у минулому, то Джеймс Хартінгер заявив: швидко з'ясували, що кожна з них була фальшивою тривогою. В]н також сказав, що немає навіть «одного шансу на мільйон», нібито фальшива тривога може привести до висновку про початок ворожого нападу.
З часів фальшивих тривог у 1979 і 1980 роках, сказав він, сто сорок мільйонів повідомлень, опрацьованих комп'ютерами, — в середньому шість тисяч сімсот на годину, — передано без єдиної помилки. «Якраз такої якості роботи світ мав право вимагати від нас», — закінчив генерал Хартінгер.
Але критики давно висловлюють побоювання, що саме помилки можуть призвести до ненависної ядерної війни, особливо нрп розгортанні найсучаснішої зброї. Герберт Сковілл, колишній помічник директора агентства по контролю над озброєнням і роззброєнням, не раз критикував рішення президента Рейгана про розгортання ядерних ракет «МХ» на тій підставі, що страх перед випереджувальним ударом противника по цих ракетах може сприяти хибному тлумаченню даних системи попередження і призвести до ядерної війни внаслідок такої помилки.
Артур Мейсі Кокс, спеціаліст по контролю над озброєннями, недавно заявив, що ця система досить часто генерує хибні сигнали тривоги, а в напруженій обстановці міжнародної кризи можливості прорахунку неминуче зростуть.
Однак у відповіді, опублікованій сенатором Баррі Голдуотером (республіканець, від штату Арізона) і сенатором Харрі Хартом (демократ, від штату Колорадо) після фальшивих тривог у 1980 році, було сказано: «Ні в якому разі не можна твердити, що США були близькі до розв'язування ядерної війни в результаті інцидентів, що мали місце 3 і 6 червня. Система, по суті, спрацювала, і хоч механічна електронна частина давала помилкову інформацію, людський елемент правильно оцінив її і відвернув хоч би там які непоправні дії».
Скептики в основному е серед противників рейганівських планів збільшення воєнних витрат, його пропозицій щодо відродження ядерного стримування, спірної програми «МХ» і, тим паче, розгортання озброєнь у космосі. Вони не мають особливого впливу в уряді, дістаючи лише незначну підтримку в конгресі, який санкціонував рішення почати програму на двадцять мільярдів доларів для вдосконалення системи попередження й зв'язку, зокрема її комп'ютерів.
… Пояснюючи, як працює система попередження, офіцери заявили, що через кілька секунд після того, як ворожі' ракети піднімуться із своїх шахт і включаться їхні двигуни, запрацюють консольні дисплеї з зеленими екранами, затріщать високошвидкісні телетайпи, і в центрі попередження про ракетний наліт, у космічному обчислювальному центрі й на командному посту закипить робота. В той же самий час чергові офіцери у Вашінгтоні, командування стратегічної авіації в Омаху та інші командні пости в усьому світі будуть у повній бойовій готовності. Зі свого місця на другому ярусі триповерхового командного поста командуючий побачить на одному з двох екранів на всю стіну слід польоту ракет. За ракетами стежитимуть хвилина за хвилиною в міру того, як вони проходитимуть по своїй тридцятихвилинній траєкторії до США.
На другому екрані дані з вісімдесяти семи комп'ютерів у штабі можуть позначати позиції ворожих підводних човнів в Атлантиці або ж на Тихому океані чи орбіти розвідувальних супутників росіян.
Коли вся картина постане перед генералом і його штабом, що мають по боках і за спиною схожі на телевізори консолі, він візьме трубку бежевого телефону для звірки з черговими офіцерами в центрах, які подають інформацію на командний пост чи на датчикові позиції в усьому світі.
