Янтарне скло - Пулман Филип (бесплатные полные книги .txt) 📗
— Абсолютно вільно, Фра Павеле, — пролунав хрипкий голос голови Суду. — За те, що ви перекажете нам речі, котрі самі дізналися з відомого нам джерела, вас не покарають. Будь ласка, говоріть.
Заспокоєний, церковник продовжив:
— Ніж, що ним володіє хлопець, здатен прорізати проходи між світами. До того ж, його можливості значно більші. Повторюся: мені страшно казати такі речі вголос… Із його допомогою можна було б убити найвищих ангелів і навіть того, хто стоїть вище від них усіх. Немає нічого такого, чого не міг би знищити цей ніж.
На обличчі Фра Павела проступив піт, і він помітно тремтів, а його деймон-жаба у крайньому збудженні навіть упав із трибуни для свідків на підлогу. Обличчя церковника спотворив вираз болю, і він, ледь не задихнувшись, підхопив деймона та опустив його у склянку води, що стояла перед ним.
— А ви ставили подальші питання про дівчинку? — поцікавився слідчий. — Ви з'ясували, яке ім'я мала на увазі відьма?
— Так, з'ясував. Я хотів би ще раз отримати гарантію шановного Суду щодо…
— Даю вам своє слово! — обірвав його голова Суду. — Не бійтеся, ви ж не єретик. Повідомте нам, про що ви дізналися, і не гайте часу.
— Даруйте мені. Дитина може стати новою Свою, жінкою Адама, матір'ю нас усіх і першопричиною всього гріха.
Стенографістки, що вели протокол засідання, були черницями ордена Святого Філомела і дали присягу мовчати, але коли пролунали слова Фра Павела, одна з них приглушено зойкнула, і на тому місці, де вони сиділи, разом злетіли в повітря руки: черниці хрестилися. Фра Павел смикнув щокою та повів далі:
— Будь ласка, не забувайте, що алетіометр не пророчить, а лише каже: «Якщо справдяться певні умови, то наслідки будуть такими…» Він каже, що коли дитина, як колись Єва, відчує спокусу, то, ймовірно, станеться гріхопадіння. Від результату залежатиме… залежатиме все. І якщо ця спокуса буде, а дитина піддасться, то Пил і гріх восторжествують.
У залі суду запанувала тиша. Косі сонячні промені, що проникали крізь великі затінені вікна, висвітлювали мільйони золотих пилинок, але то був пил, а не Пил. Проте чимало членів Суду бачили в них образ іншого, невидимого Пилу, що осідав на кожній людській істоті незалежно від того, наскільки ретельно вона дотримувалася законів.
— І останнє, Фра Павеле, — промовив слідчий. — Повідомте нам, що ви знаєте про нинішнє місцезнаходження дитини.
— Вона в руках пані Кольтер, — відповів Фра Павел, — і вони, як мені відомо, й досі перебувають у Гімалаях. Я маю піти та з'ясувати, чи там вони зараз, і коли мені пощастить, я повідомлю все Суду, але…
Він зупинився, зіщулившись від страху, та тремтячою рукою підніс склянку до губ.
— Але що, Фра Павеле? — спитав отець Макфейл. — Не приховуйте від Суду нічого.
— Мені здається, отче, що Товариство Дій Святого Духа знає про все це більше, ніж я.
Голос Фра Павела був більше схожий на шепіт.
— Чи це так? — перепитав голова. Його очі запалали, віддзеркалюючи вибух емоцій, що, без сумніву, стався в його душі.
Деймон Фра Павела якось перелякано квакнув. Алетіо-метрист добре знав про суперництво, що існувало між окремими підрозділами Магістрату, і знав, що потрапити між молотом і ковадлом було б дуже небезпечно — але приховати щось було б ще небезпечніше.
— Гадаю, — тремтячи, повів далі він, — що вони набагато ближчі до з'ясування достеменного місцезнаходження дитини, ніж ми. У них є деякі джерела інформації, недоступні мені.
— Саме так, — промовив слідчий. — Про це вам сказав алетіометр?
— Так.
— Дуже добре. Фра Павеле, ми були б раді, якби ви й надалі працювали в цьому напрямі. Якщо вам знадобиться якась допомога, чи то в церковних, чи то в технічних питаннях, лише дайте нам знати.
Фра Павел уклонився, зібрав свої нотатки та, посадивши деймона-жабу на плече, вийшов із залу суду. При цьому черниці дружно схрестили пальці.
Отець Макфейл постукав по дубовій лаві перед собою торцем олівця.
— Сестро Агнес та сестро Моніко, — звернувся він, — ви вільні. До кінця дня розшифровка стенограми має лежати в мене на столі.
Дві черниці схилили голови та вийшли.
— Джентльмени, — промовив голова — саме так зверталися один до одного члени Консисторського Суду, — зробимо перерву.
Дванадцять членів Суду, починаючи з найстаршого (отця Макепве, старезного дідугана зі сльозавими очима) до наймолодшого (отця Гомеса, він був блідий і аж тремтів від релігійної запопадливості), зібрали свої записи та слідом за головою пройшли до палати нарад, де вони могли, сидячи за круглим столом та дивлячись один одному в очі, обговорити почуте в умовах найвищої таємності.
Наразі головою Консисторського Суді був шотландець на ім'я Г'ю Макфейл. Його обрали в досить молодому віці: термін головування був довічним, а йому ще не було й п'ятдесяти років, тож слід було очікувати, що отець Макфейл визначатиме стратегічну лінію Консисторського Суду, а отже, і всієї Церкви, ще багато років. Це був високий, імпозантний чоловік із копицею кучерявого сивого волосся та смуглявим обличчям, і він був би товстим, якби не аскетизм, із котрим він ставився до потреб свого тіла: він пив лише воду, їв лише хліб і фрукти та щодня годину займався фізкультурою під керівництвом досвідченого тренера. Як наслідок, він мав худорляву, підтягнуту та рухливу статуру. Його деймон був ящіркою.
Щойно члени Суду всілися, отець Макфейл сказав:
— Отже, таким є стан речей. Здається, нам слід тримати в пам'яті декілька міркувань. По-перше, це лорд Ізраель. Близька Церкві відьма повідомляє, що він збирає величезну армію, котра включає сили, які можуть мати ангельську природу. Наскільки відомо відьмі, його метою є Церква та сам Господь. По-друге, це Облаткове братство. Їхні дії в межах дослідницької програми в Больвангарі, а також підтримка ними планів пані Кольтер дає змогу припустити, що братство сподівається посісти місце Консисторського Суду Благочестя як наймогутнішої та найефективнішої руки Святої Церкви. Нас підсиджують, джентльмени. Вони діють майстерно та безжально. Ми маємо соромитися власної нерішучості та неспроможності припинити ці спроби. Невдовзі я повернуся до даної теми та скажу, що, на мою думку, можна було б зробити з цього приводу. По-третє, слід подумати про хлопця, якого згадував у своїх свідченнях Фра Павел, та про ніж, здатний чинити надзвичайні речі. Безперечно, ми мусимо якомога швидше відшукати їх та заволодіти ножем. По-четверте, Пил. Я вжив деяких заходів, щоб дізнатися, що знає про нього Облаткове братство. Ми переконали одного з богословів-практиків, які працюють у Больвангарі, повідомити нам, що саме вони там відкрили. Сьогодні опівдні я поспілкуюся з ним унизу.
Один чи два члени Суду неспокійно ворухнулися, адже «внизу» означало камери під будівлею: кімнати, облицьовані звукоізоляційним білим кахлем та оснащені антарикою й гарною дренажною системою.
— Хай там що ми дізнаємося про Пил, — повів далі голова, — мусимо не забувати про свою мету. Облаткове братство прагне збагнути вплив Пилу, ми ж повинні геть знищити його, ніяк не менше. Аби знищити Пил, ми також маємо знищити Облаткове братство, Колегію Єпископів та навіть будь-яку агенцію, через посередництво якої Свята Церква працює на Господа — ось так. Джентльмени, не виключено, що Свята Церква виникла лише для того, щоб виконати це завдання й після цього зникнути — але краще вже світ без Церкви й без Пилу, ніж світ, у якому ми щодня маємо страждати під відразливим тягарем гріха. Краще вже світ, очищений від усього цього!
Отець Гомес енергійно закивав головою, його очі палали.
— І нарешті, — промовив отець Макфейл, — дитина. Гадаю, вона й досі залишилася нею. Ця Єва, котра відчує спокусу й котра, як на це вказує попередній досвід, піддасться на неї, своїм гріхопадінням погубить нас усіх. Джентльмени, з усіх можливих шляхів розв'язання цієї проблеми я пропоную найрадикальніший і сподіваюся, що ви зі мною погодитеся. Я пропоную послати людину, котра відшукає і вб'є дитину ще до того, як та зустрінеться зі спокусою.
