Прес-центр - Семенов Юлиан Семенович (книги бесплатно без регистрации TXT) 📗

— Якби ж то, — усміхнувся Степанов. — Кожен з нас норовить пограти іншим, що не є добре, як кажуть мої німецькі друзі.

— Ходімо в досьє, там розкажете мені про Дігона, перевіримо ці дані в наших останніх довідниках…

17

Ретроспектива І (сім місяців тому, весна 83-го)

Баррі Дігон почав здавати, як не є, а сімдесят сім, але всі найважливіші справи все ще вів сам, не передоручаючи навіть найближчим, перевіреним помічникам.

Тому, коли департамент концерну, що відповідав на всі біржові операції в світі, опрацьовував інформацію про те, що люди Леопольдо Граціо (звичайно, не службовці його концернів та банків, а контакти в інших фірмах) почали грати на підвищення курсу акцій какао-бобів, коли служба розвідки концерну повідомила, що в Гаривасі, де лише п’ять місяців тому прийшли до влади військові на чолі з полковником Мігелем Санчесом, намітилася тенденція до розколу в керівництві й міністр оборони, сорокарічний Армандо Лопес, випускник Вест-Пойнту, що примкнув до лівих сил, двічі нелегально зустрічався з послом США Дональдом Берклі, причому запис розмови було зразу надіслано в Білий дім з позначкою державного секретаря «Негайно, цілком таємно, тільки для президента», Баррі Дігон дав вказівку зовнішньополітичному департаментові концерну з’ясувати, чи існують високоавторитетні контакти, які зможуть забезпечити зустріч з міністром оборони найближчим часом, бажано на нейтральній території; в разі, коли це може кинути тінь на майора Армандо Лопеса, треба негайно купити будь-який замок в Гаривасі на березі океану — нічого особливого, десять, п’ятнадцять кімнат щонайбільше, акрів двадцять землі, нема чого привертати увагу лівої преси — і запросити в числі гостей на новосілля цього самого майора Лопеса.

Після цього Дігон подзвонив помічникові державного секретаря Полу Гоу, договорився з ним про ланч; перед тим як їхати в клуб, уважно переглянув відомості, які одержав від своїх брокерів [7] на біржах Цюріха, Амстердама, Лондона, Гонконгу і Франкфурта-на-Майні; йшлося виключно про ціни на какао-боби, Гаривас — один з найбільших постачальників цього продукту; переконав Зігмунда Шибульського, помічника по спеціальних зв’язках з адміністрацією, домовився про зустріч з першим заступником директора ЦРУ Майклом Велшем; попросив секретаря, який складав щоденні комп’ютерні зведення, з’ясувати, чому Леопольдо Граціо почав грати на підвищення акцій какао-бобів саме після приходу до влади військових у Гаривасі, й подався на ланч до клубу «33».

(Брат помічника державного секретаря Пола Гоу був директором філіалу тресту Дігона в Швейцарії, курирував інтереси концерну на біржах Цюріха, Антверпена і Франкфурта-на-Майні, тому розмова Гоу й Дігона була, як завжди, конфіденційною. А втім, Пол Гоу знав, що бути цілком відвертим з магнатом не слід; дипломат, він вважав, що інформацію, яку віддають частинами, цінять набагато вище; професіонал від економіки не зрозумів би надмірної відвертості, це може свідчити про хисткість позиції чиновника; здебільшого надто відверто говорять люди, які вхопили бога за бороду, які стоять на межі краху, або ж дурні; решта веде свою партію, інакше кажучи, торгує знанням.)

— Мій голкотерапевт, — сказав Дігон, неуважно глянувши на офіціанта, що стояв біля їхнього столика, — містер Гарольд Лічжу запевняє, що Олександра Македонського було вбито напрочуд дивовижним способом…

— Як мені відомо, він помер від пропасниці, — заперечив Гоу. — Латинь…

— Я замовлю вам спаржу, — поплямкавши губами, перепинив його Дігон, — і теляче філе, тут його роблять спеціально для мене за угорським рецептом.

— Чудово, — озвався Гоу, — по-моєму, чудово.

— По-моєму, також, — і Дігон передав офіціантові меню, запресовану р сап’янові з атласом папки. — Щодо латині, яку ви вивчали в коледжі, то в цій краплі буття відбивається вся недосконалість нашого світу, його невстигання за нерозумною спрямованістю знання… «Античність, античність, немає нічого мудрішого від античності!» Дурниці… Настав час, і античність вичислили на комп’ютерах дійшлі мудреці від математики. І встановили з абсолютною точністю, що в якомусь індійському храмі жерці запропонували Македонському «наблизитися до богів». Той, певна річ, погодився, але як же це здійснити? Дуже просто. Надіти найдорожчу корону з діамантом завбільшки з кулак і зробити ритуальний вихід рівно ополудні на площу в дуже жаркий день місяця. Великий полководець пройшов з діамантовою короною по плацу, по обличчю в нього котився піт, щоки пополотніли. Коли Македонський повернувся на батьківщину, в нього почався нестерпний головний біль, і незабаром він помер. У чому ж річ? Та в тому, що жерці спалили йому гіпоталамус… Чи гіпофіз, я плутаю медичні терміни. Ніякого опіку волосяного покриву, а людину все-таки вбито… Помста переможених — діамант фокусує полуденну енергію сонця, надмірне тепло робить свою страшну справу…

Гоу всміхнувся.

— У мене немає особистого голкотерапевта, Баррі, тому я позбавлений тієї інформації, яку маєте ви, однак моя латинь, тобто античність, дає мені змогу прокоментувати історію про вбивство Македонського трохи інакше. Коли погодитись з тим, що ми народжені під певними планетами, коли дозволити собі — з деякою поблажливістю — визнати правомірність астрології для тих, хто хоче в неї вірити, то слід згадати історію про те, як астролог, що жив при дворі матері великого завойовника, благав її, коли вона народжувала Македонського, потерпіти ще п’ятнадцять хвилин, лише п’ятнадцять, і він, той, що йде на світ з твоєї утроби, стане володарем землі! Але жінці природа непідвладна… Олександр народився у свій строк, і жрець пророкував, що хлопчик завоює півсвіту, створить велику імперію, але помре в тридцять три роки, і царство його розпадеться, як тільки він спустить дух. Так і було…

— Виходить, по-вашому, — сказав Дігон, підсовуючи до себе тарілку із спаржею, — прогулянка по плацу з короною-лазером приречена долею? Як і завоювання Азії?

— А це вже на ваш розсуд, — відповів Гоу й додав: — Спаржа справді чудова.

— В такому разі, я ставлю нове запитання на ваш розсуд, Пол… Запитання з іншої галузі: що визначить майбутнє міністра оборони Гаривасу майора Лопеса — пророкування астролога чи помста жерців?

— Яких жерців ви маєте на увазі, Баррі?

— Мене цікавлять усі жерці, які входять у поле вашого інтересу.

— Чим далі, тим більше ми, дипломати, прагнемо говорити відверто, Баррі. Ви не досить чітко формулюєте запитання. Вас цікавить моя точка зору про стосунки Лопеса з Мігелем Санчесом? Чи вам хочеться знати мою думку про перспективу нашої присутності в Гаривасі?

— Мене цікавить усе. Зокрема, ваше ставлення до активності наших європейських союзників у Гаривасі.

— Кого ви маєте на увазі?

— Концерн і банк Леопольдо Граціо.

— Це серйозне питання, Баррі. Нова інформація про активність Граціо в Гаривасі недавно надійшла до нас, цін ставить на Санчеса, так вигідно західноєвропейській тенденції, але я не думаю, що Граціо досягне успіху: як-не-як Гаривас дуже близько від наших кордонів, а не від європейських, тому розумніше ставити на майора Лопеса, армія є армія, тим більше що він розмовляє по-англійськи, як ми з вами, традиції Вест-Пойнта і таке інше…

— Він надійна людина?

— Запитайте про це ваших друзів з ЦРУ, для мене як дипломата важливі тенденції і можливості; вони ж, хлопці з Ленглі, насамперед цікавляться людьми.

— Не гріх би й вам не розділяти тенденцію і людину, — зауважив Дігон, — це зрештою неподільне.

— Згоден. Але ж працюєш із захопленням, оперуючи брилами теорії, а не суєтою практики… Якби все-таки я був зацікавлений в людині, а не в тенденції, я вивчав би і її.

— Отже, вашого брата, тобто всю вашу родину, мусить цікавити саме особа майора Лопеса, мій дорогий Пол. Від того, куди він піде, цей загадковий майор, що примкнув до військових, залежить успіх мого діла, а це означає — дивіденди вашого брата…