Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник) - Найда Руслан (электронные книги бесплатно txt) 📗

Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник) - Найда Руслан (электронные книги бесплатно txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник) - Найда Руслан (электронные книги бесплатно txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Наступного ранку, тільки-но почало сіріти, набурмосена Лідуся сиділа в машині. Біля брами циркового лота вже тупцяли садівники. Мишка ніде видно не було, мабуть, його Оксана не піддалась на вмовляння, остерігаючись втратити свій соціальний статус. Діючи швидко й злагоджено, Ігор і Лідуся таки вихопили з візка до півмішка добрива. У колі знавців це вважалось неабияким успіхом. Хоча добрива виявилось лише кілограмів десять, все ж таки це була перемога.

На третій день Мишко вирушив до цирку сам, бо дружина Оксана його супроводжувати відмовилась навідріз. Приїхавши ще затемно, любитель саду й городу (і особливо городини) зайняв чергу один із перших, що гарантувало йому хоч якусь здобич. Протягом наступних двох годин біля воріт зібравсь чималий гурт з чорними пластиковими мішками.

В кавову темряву ночі молоком влився світанок. Присутні іноді скупо перемовлялись, однак повітря, здавалося, ставало густішим чи то від запаху мануру, чи від їхніх гострих поглядів. Доглядач слонів не з’являвся, гурт тривожно гудів. Мишко грюкнув кілька разів кулаком у ворота, і довгожданий заспаний цирковий робітник нарешті розчинив заповітну браму. Він повільно відхилив хвіртку з виглядом страждальця, що напередодні неабияк перебрав. Тоді хрипкуватим голосом оголосив:

– Ladies and Gentlemen, no more elefant shit today… (Леді й джентльмени, слонячого мануру сьогодні не буде…)

Натовп отетерів. У напруженій гонитві за «високоякісним продуктом» усі забули, що тварина-виробник може мати свої проблеми. Виявилось, що у слона зі шлунком не все гаразд і добриво того ранку не надійшло… Гурт розчарованих людей почвалав до машин, а Мишко від розчарування просто не міг зрушити з місця. Як це так: простирчав тут три години, а слон так і не видав мануру? І що його робити в такій ситуації?

Повертаючись додому, Мишко думав: «Життя вкрай несправедливе – найпростіші, здавалося б, бажання, залишаються невдоволеними. Ну чому не вдалось дістати хоча б пів-мішка такого потрібного мені добрива?» Та найважче Мишкові було через те, що він не любив пасти задніх, а ще менше – відступати. Чоловік вирішив: якщо не вдалось дістати мануру в цирку, то дістане його в зоопарку, навіть якщо доведеться за це заплатити. Тільки так Мишко міг віднайти втрачену душевну рівновагу і не відчуватися лузером.

Наступного дня ні світ ні зоря Мишко вирушив до найближчого зоопарку. Про запас набрав мішків і лопат різного калібру і вже не мав сумніву, що без добрива додому не повернеться. До найближчих слонів їхати довелось не більше не менше як триста миль – до столиці штату.

В обідню пору Мишко прибув. Він трохи походив поміж клітками з тваринами, впевнився, що тут слони є і, здавалося, без проблем із травленням. Саме в цей час наглядачі в зелених халатах чистили слонячі стійла і вивозили манур десь у невідомому напрямку… Один із зеленохалатників зупинився закурити. Мишко також закурив і підійшов. Чорний лискучий негр пробубнів щось нерозбірливе у відповідь на привітання, а в Мишка тим часом визрів у голові план:

– Слухай, я вирощую рідкісні тропічні квіти, з яких виготовляють медикаменти, – безсоромно став він брехати. – Аби довести проект до кінця, мені треба виростити одну дуже вибагливу орхідею. Вона потребує спеціального ґрунту, а для нього найбільше підходить слонячий манур. Я купив би в тебе пару мішків… Хочеш заробити двадцять доларів за десять хвилин?

Негр недовірливо і неприязно сопів, але почувши про гроші, зацікавився.

– Давай двадцятку, мішок і чекай біля входу – за двадцять хвилин матимеш свій манур.

Мишко піднісся духом і пішов до машини, безтурботно насвистуючи. Через півгодини біля запиленого пікапа з’явився вже знайомий негр із чорним мішком за спиною. Він вдавав, що страшенно втомився від такої важкої ноші, але на чай від скупуватого Мишка так і не діждався. Обидва врешті вдарили по руках і розійшлися з виглядом колумбійських наркодилерів.

– Приходь ще, – змовницьки промовив наостанок негр у зеленому халаті й пішов у бар пити пиво.

Совість негра була майже чиста, відсотків на вісімдесят він вірив, що набрав у мішок саме слонячого мануру із загальної купи, хоча лишалася досить велика ймовірність, що манур міг бути з-під носорога… Та він тим не довго переймався, бо, зрештою, байдуже, на якому ґрунті виросте рідкісна орхідея, що може врятувати людство від страшних хвороб?

Мишко тим часом мчав на своєму пікапі й тихо радів. «Високоякісний продукт» поважно похитувався на задньому сидінні – нагорода за Мишкові поневіряння. Везти його в кузові чоловік навіть не ризикнув: щоб не загубити. Десь на півдорозі його почав діймати сморід, але Мишко терпів. Він уже бачив, як завтра цінне добриво лежатиме на городі й робитиме свою благодатну справу. Та й добрива було, мабуть, удвічі більше, ніж роздобув його друзяка. Отже й удвічі більше шансів на велетенські помідори й персики… Головне – це був саме той омріяний манур, про який писали всі фахові журнали, а не просто харчові відходи чи, може, з-під якоїсь іншої тварини. До речі! У нього ж удома навіть є кілька таких журналів з фотографіями різного виду добрив. Можна не тільки впевнитись, а й ще підживити радість перемоги після кількох прикрих спроб…

Діставшись пізно ввечері додому, Мишко на радощах спробував було занести мішок з мануром до хати, але жінка не розділила його ейфорії й стала дибки. Довелось відтарабанити цінну торбу в гараж, хоч йому й було трохи боязко там її залишати: що як хто поцупить вночі?

На ранок, з журналами під пахвою, Мишко побіг до гаража аби остаточно переконатися. Манур смердів, але хіба це могло зіпсувати настрій господареві такого(!) трофею? Він довго прискіпливо порівнював купку майбутнього добрива з фотографіями добрив журналів: перечитував характеристики, перекладав фото з місця на місце, порівнював зображену й наявну фактуру, придивлявся до якості фото самих видань… Марно! Перед ним як вирок лежав результат його наполегливої боротьби – манур носорога. Ще не вірячи своїм засльозеним чи то з досади, чи то через сморід очам, Мишко вкотре читав: «rhinoceros shit is not recommended for fertilizing your tomato and peach plants. It contains…» («манур носорогів не рекомендується для підживи помідорів і персикових дерев. Він містить…») – далі йшло докладне пояснення, чому це добриво не рекомендувалось для задуму, який виношував чоловік…

Як людина практична і звикла до ударів долі, Мишко вирішив приховати свою помилку… Підживлювати город він уже й не думав, тепер його головним завданням було позбутись слідів власного фіаско. Весь багатий улов непотрібного й досить таки смердючого добрива він розпакував у маленькі мішечки, щоб вони менше привертали увагу, й увечері, прогулюючись із собакою, акуратно порозкладав їх біля сміттєвих баків сусідів (назавтра мали забирати сміття). За його планом уже наступного ранку всі докази його невдалої покупки зникнуть у череві сміттєзбирача безслідно.

Уся вулиця того вечора рясніла маленькими акуратними білими мішечками… Вони, як овечки, вишикувались біля сусідських воріт. Літній ранок огорнув невідомий сморід…

Ступивши вранці на ґанок, Мишко не повірив своїм очам: усе сміття вже позабирали, крім десяти смердючих білих мішечків – сміттярі, виявилося, знали таких хитрунів, як Мишко. Мішечки вишикувались, як мовчазні свідки його поразки.

«Скільки ж може отак людині не щастити?» – чоловік кинувся в гараж, завів пікапа і за три хвилини нервово позакидав усі мішечки в кузов – байдуже, що подумають сусіди. Втопивши педаль газу, він швидко щез у невідомому напрямку… Що він зробив з десятьма білими мішечками – відвіз їх назад у зоопарк, чи може, втопив у річці, – й досі є загадкою.

З тієї нещасливої пригоди між друзями пробіг чорний кіт, хоча Мишко не пов’язував сварки з тим, що Ігореві помідори й персики вродили на славу восени. Його город чах на очах, що так чи інакще нагадувало про події, пов’язані з тим клятим добривом.

Поступово Мишко взагалі втратив інтерес до садівництва й захопився риболовлею. Крім того, заборонив синові бачитися з Ігоревими дітьми.

Перейти на страницу:

Найда Руслан читать все книги автора по порядку

Найда Руслан - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник) отзывы

Отзывы читателей о книге Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник), автор: Найда Руслан. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*