Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (читать книги полные .txt) 📗
Це прийшов Брофі.
— Речел? Це ти?
Дівчинка витріщила очі.
— У тебе голос, як у Брофі.
Вовк завиляв хвостом.
— Це тому що я і є Брофі, — сказав він, підійшовши до Речел.
— Брофі, чому ти став вовком?
Він сів на землю поруч з нею.
— Тому, що один добрий чарівник перетворив мене на вовка, як я сам хотів.
— Це Джіллер перетворив тебе на вовка?
У Річарда перехопило подих.
— Це правда, — відповів Брофі. — Тепер у мене чудове нове життя.
Вона обняла вовка за шию, а Брофі лизнув її в щоку.
— Речел, — запитав її Річард, — ти знала Джіллера?
— Він дуже славний, — відповіла дівчинка, — він подарував мені Сару. — Вона з побоюванням подивилася на Келен. — А ти — проти нього. Ти — за королеву. Ти бридка. — Вона притулилася до Брофі, немов шукаючи захисту.
Брофі знову лизнув її в щоку.
— Ти помиляєшся, Речел. Келен — мій друг. І вона найпрекрасніший друг.
Келен засміялася і простягла руки до Речел.
— Іди до мене.
Речел подивилася на Брофі, і той кивнув їй: мовляв, можна. Вона підійшла, недовірливо дивлячись на Келен.
Келен взяла її за руки.
— Ти чула, як я сказала щось погане про Джіллера, так? — Речел кивнула. — Речел, королева дуже погана. До сьогоднішнього дня я і сама не знала, яка вона погана. А Джіллер колись був моїм другом. Коли він пішов до королеві, то я подумала: він сам поганий, він — за королеву. Але я помилилася. Я ніколи б не заподіяла Джіллеру зла, тому що тепер я знаю, що він мій друг.
Речел повернулась до Річарда.
Він сказав:
— Вона говорить правду. Ми — на тій же стороні, що й Джіллер.
Речел глянула на Брофі. І він кивнув на підтвердження, що це правда.
— Отже, ви з Річардом — не друзі королеви?
Келен розсміялася.
— Ні, і будь моя воля, вона б уже не була королевою. Ну а Річард витяг меч і погрожував вбити принцесу. Не думаю, що це зробило його другом королеви.
Речел подивилася на нього.
— Яку принцесу? Принцесу Віолетту?
Річард кивнув.
— Вона говорила гидоти Келен, і я сказав, що якщо вона не притримає язика, то я відріжу його.
Речел так і відкрила рот.
— І вона не наказала тут же відрубати вам голови?
— Ми, — сказала Келен, — не збираємося більше дозволяти їм рубати людям голови.
Речел подивилася на Келен, і очі дівчинки наповнилися сльозами.
— Я думала, що ти погана, що ти хочеш образити Джіллера. Я так рада, що ти зовсім не така.
Вони міцно стиснули один одного в обіймах.
Чейз повернувся до Річарда.
— Ти оголив меча проти принцеси? Тобі відомо, що це державний злочин?
Річард холодно подивився на нього.
— Якби я мав більше часу, я б її ще як слід відшльопав.
Речел засміялася при цих словах, а Річард їй посміхнувся.
— А ти, значить, знайома з принцесою?
Вона перестала сміятися.
— Я була її іграшкою. Я жила в одному гарному будинку разом з іншими дітьми, але після того, як помер мій брат, туди прийшла королева і забрала мене, щоб я стала іграшкою принцеси.
Річард повернувся до Брофі.
— Це той самий хлопчик? — Вовк сумно схилив голову. — Так, значить, ти жила у принцеси. Це вона так потворно постригла тобі волосся? Вона била тебе?
Речел сумно кивнула.
— Вона робить зло людям. Вона стала наказувати, щоб людям відрубували голови. Я боялася, що вона і мені відрубає голову, тому і втекла.
Річард глянув на буханець, який Речел притискала до себе.
— Скажи, це Джіллер допоміг тобі втекти?
Трохи не плачучи, вона відповіла:
— Джіллер подарував мені Сару. Він сам хотів утекти разом зі мною. Але тут прийшов цей підлий чоловік, Даркен Рал. І він страшно розлютився на Джіллера. А Джіллер сказав мені, щоб я сховалася десь до зими, а потім знайшла б собі нову сім'ю і жила б у ній. — Сльоза скотилася по її щоці. — А Сара сказала, що він вже не зможе піти разом зі мною.
Річард знову подивився на буханець хліба. Він був підходящого розміру. Він поклав руки на плечі дівчинки.
— Речел, ми всі — Зедд, Келен, Чейз і я — вороги Даркена Рала і хочемо, щоб він більше не міг робити людям зло.
Вона повернулась до Чейза.
Чейз кивнув.
— Він говорить тобі правду, дитинко. І ти скажи йому правду.
— Речел, це Джіллер дав тобі буханку хліба? — Запитав Річард.
Речел кивнула.
— Ми йшли до Джіллера, — продовжував він, — щоб отримати скриньку, яка повинна нам допомогти зробити так, щоб Даркен Рал ніколи більше не зміг завдавати людям зла. Ти дасиш її нам? Ти хочеш допомогти зупинити Рала?
Речел подивилася на нього, і сльози були у неї на очах. Потім, набравшись хоробрості і посміхнувшись, вона вручила буханець Річарду.
— Вона тут, у хлібі. Джіллер сховав її туди за допомогою чаклунства.
Річард обняв дівчинку так міцно, що вона ледь не задихнулася. Він притиснув її до себе і став кружляти разом з нею, а вона сміялася.
— Речел, ти сама хоробра, сама славна дівчинка на світі!
Коли Річард поставив її на ноги, вона підбігла до Чейза, і він посадив її на коліна і став гладити по голові, а вона посміхалася і обіймала його.
Річард обережно, обома руками, взяв буханець і простягнув його Келен, та посміхнулася й похитала головою. Тоді він простягнув його Зедду.
— Шукач Істини знайшов, — посміхнувся Зедд, — Шукач повинен і показати її.
Річард розламав буханець, і на світ з'явилася прикрашена дорогоцінним камінням шкатулка Одена. Він витягнув скриньку і підніс ближче до вогню. З Книги Зниклих Тіней Річард знав, що ця красива шкатулка — лише оболонка для справжньої, прихованої всередині. Він навіть знав з Книги, як зняти покров.
Річард поклав скриньку на коліна Келен. Та взяла її в руки і посміхнулася йому найщасливішою посмішкою, яку він бачив у житті. Перш ніж Річард збагнув, що робить, віннахилився до Келен і швидко поцілував її. Вона здивовано подивилася на нього, але не відповіла на поцілунок. А він, відчувши губами її губи, сам був вражений тим, що зробив.
— Ах, прости, — вимовив він.
Келен засміялася.
— Прощаю.
Річард обійняв Зедда, і обидва розсміялися. Чейз теж сміявся, дивлячись на них. Річард ледь міг повірити, що зовсім недавно був у відчаї, не знав, що робити, куди йти, як перешкодити Ралу. І ось тепер шкатулка у них!
Він поставив шкатулку Одена на камінь, де вона була видна всім при світлі багаття, і вони приступили до найкращої вечері, яка тільки бувала в житті Шукача. Річард і Келен повідали Чейзу про свої пригоди. До радості Річарда, Чейз розхвилювався, дізнавшись, що зобов'язаний життям Біллу з Південного Пристанища. Чейз розповідав, як їх військо з тисячі чоловік йшло по Ранг-Шада. Він із задоволенням живописав тупість чиновників їх відомства.
Речел їла, сидячи на руках у Чейза. Річарду здавалося цікавим, що вона, вибравши самого грізного чоловіка, відчувала себе затишно. Коли Чейз завершив нарешті свою розповідь, вона запитала:
— Чейз, де б мені знайти місце, щоб сховатися до зими?
Страж кордону суворо подивився, на неї.
— Звичайно, ти дуже потворна, щоб дозволити тобі тинятися де не попадя. Гар, звичайно, цього разу з'їсть тебе. — Вона розсміялася. — А у мене є й інші діти. Вони теж досить непривабливі. Так що там ти будеш на місці. Може бути, я візьму тебе в свій будинок.
— Правда, Чейз? — Запитав Річард.
— Я не раз повертався додому, і моя дружина дарувала мені нову дитину. Тепер, здається, моя черга. — Чейз подивився на Речел, яка вчепилася до нього, наче він міг полетіти.
— Але у мене, знаєш, є свої правила, і тобі доведеться виконувати їх.
— Я готова зробити все, що ти скажеш, Чейз.
— Так ось тобі перше правило в моєму домі: я нікому зі своїх дітей не дозволяю називати мене Чейзом. Якщо хочеш увійти в мою сім'ю, ти повинна називати мене татом. Тепер про твоє волосся. Воно занадто коротке. У моїх дітей волосся довге, і мені це подобається. Доведеться тобі відростити його подовше. Ще в тебе буде мама, і ти повинна будеш ставитися до неї з повагою. Ще тобі доведеться гратися зі своїми новими братиками і сестричками. Чи готова ти виконувати все це?
