Історія України-Руси. Том 3 - Грушевський Михайло Сергійович (читаем книги онлайн TXT) 📗
Примітки
1) Спеціальна біблїоґрафічна праця: Барсуковъ Исторія рус. агіографіи, Спб., 1889.
2) Впливи грецьких житий на руські недавно почав був спеціально слїдити Кадлубовский в статях: Очерки по исторіи древне-русской литературы житій святыхъ. Рус. фил. вЂстн. від т. XXXVII. Але він займаєть ся поки що житиями пізнїйшими.
3) Видання і лїтература в прим. 36.
4) Див. т. II c. 157.
5) Вперше видав його в 1837 р. Сахаров; потім видавав ся він кілька разів, назву видання Норова — Путешествіе игумена Даніила, Спб. 1864 і новійше — Веневітїнова в І т. (вип. З і 9) петербурського Палестинского Сборника і осібно, 1885. Лицевой (ілюстрований) списокъ хожденія Даніила — Изданія общества древней письменности, 1881. Про Паломник — статя Веневітїнова в VII т. лЂтописи археограф, комиссіи, 1884, його ж ЗамЂтки къ Исторіи Хожденія Даніила — Ж. M H. II. 1883, V і 1887, І, Рузскій СвЂдЂнія о рукописяхь Хожденія Даніила — Чтенія московські 1891, III, (тут описано 99 кодексів, з них 5 з XV віка), замітка Лященка в Словарі Брокгауза і Ефрона, sub voce, 1893, Заболотскій — Легендарный и апокрифическій элементъ въ Хожденіи иг. Даніила, 1899 (Рус. филол. вЂстникь т. 41 і 42). Також див. лїтературу про паломництво вище c. 407.
6) Паломник в новім виданню Лопарьова в 51 т. Палестинского сборника.
7) До останнїх часів ті лїтописні компіляції лежали облогом. Останнїми роками зачали живійші студиї над великоруськими компіляціями — див. лїтературу в т. І екскурсї І. Для Длуґоша дає вказівки Семкович у своїй дісертації Rozbior krytyczny dziejow Dlugosza, Краків, 1877; звістки, зачерпнені на його гадку з затрачених руських джерел, виказує він на c. 53-4; деякі поправки до його поглядів мав я нагоду подати вище.
8) Про неї вище c. 154 і 183-4.
9) Див. лїтературу в прим. 32.
10) Т. І, екскурс: Найдавнїйша Руська лїтопись.
11) Шахматов (Радзивиловская или Кенигсбергская лЂтопись c. 80 і далї) з певною правдоподібністю виводить для неї дату 1018 р. (меньше правдоподібний вивід 1017 р. в попереднїй його працї — Общерус. лЂтоп. своды c. 169 і 171). Він думає, що вона була зроблена на підставі Сильвестрової редакції в Переяславі й там продовжена. Се вже гіпотези тілько
12) Про Київську й Галицько-волинську лїтописи див. прим. 37.
13) Шахматов недавно висловив здогади, що ся лїтописна компіляція, від повісти врем. лїт. до Волинської лїтописи, була з кінцем XIII чи початком XIV перероблена й проредаґована на ново за помочию иньших лїтописних компіляцій, ним гіпотетично викомбінованих: Чернигівської з кінця XIII в. і митрополичої компіляції м. Петра з 1305 (суздальсько-володимирської). Але се зовсїм неправдоподібно — пор. мої замітки до його праць в Записках т. 59 і 67
14) Як найбільш крайнїй приклад вкажу посмертну книжку Арістова: Первыя времена христіанства въ Россіи, де характеризуєть ся лїтописний сьвітогляд лїтописями від XI до XVI в. на купу, українськими, новгородськими, московськими і т. и.
15) А. Попов (ОбозрЂніе хронографовъ c. 69) зближує сї слова з словами т. зв. Еллинского хроноґрафа: „Хронографу нужда єсть писати єликоже єсть: кый убо царствовалъ царь, отьнележе бысть нарЂченъ царь; лЂпо єсть убо чтущему лЂтняя списания количество смотрити мимотекущихъ лЂтъ, а не точію о преписанныхъ царствахъ”. Подібність дїйсно єсть, але стилїстична тільки і досить далека.
16) Іпат. c. 552.
17) Іпат. c. 533, витяги вище c. 59-61.
18) Іпат. c. 362.
19) Іпат. с. 457.
20) Т. II c. 85.
21) Див. ще вище c. 48.
22) Лїтературу див. в прим. 38.
23) Вкажу кілька інтереснїйших подібностей з книжної лїтератури. В перекладї Хронїки Малялї: „пріимъ умъ своєю крЂпостію и ста крЂпко исполчив ся”. В Хронїцї Манасії: „гръчестіи кони напоиша ся водъ ефратскихъ”. У Йосифа Флявія: „подъострите души ваша на мьсти, исполнивше ся ратнаго духа, яко родивше ся съ оружіємъ” , „образомъ подобни туромъ”. В апокрифічній повісти про Соломона, він шукаючи жінки, „полетїв по під небом ясним соколом, і не знайшов під небесним облаком, пішов по землї лютим зьвірем, і не знайшов нїде, поплив щукою по морю і не знайшов.” Декотрі подібности, як бачимо, досить близькі, але не конче всї мусїли бути зачерпнені автором Слова о полку Ігоревім безпосередно з книжних творів — се лише пункти стичности взагалї сучасної поетичної школи з книжною лєктурою. Лїтература Слова в прим. 38.
24) Іпат. c. 104, 143, 217-8, 480, пор. т. I с. 573, т. II с. 19-20, 72, III c. 16. В оповіданню про Мстислава маємо такі поетичні гіперболї як загнаннє Половцїв за Яік, далї така подробиця, що полоцьких князїв виправляють у трох човнах до Царгорода, пахне також якоюсь піснею.
25) Див. т. II c. 358.
26) 3 великої лїтератури билин я згадаю тільки декотрі праці, ті головно, що звертали більшу увагу на історичну ґенезу їх: Майковъ О былинахъ Владимірова цикла, Спб. 1863. Петровъ СлЂды сЂверно-русскаго былеваго эпоса въ южнорусской народной литературЂ, 1878 (Труды К. Д. А.). Веселовскій Южно-русскія былины, I-II, 1881 і 1884 (Сборникъ II отд. академіи т. 22 і 36). Дашкевичъ — Къ вопросу о происхожденіи русскихъ былинъ, К., 1883 (і Чтенія истор. общ. Нестора т. III). Халанскій Великорусскія былины кіевскаго цикла, Варшава, 1885, і його ж: Къ Исторіи поэтическихъ сказаній объ ОлегЂ ВЂщемъ (Ж. М. Н. П. 1902. VIII і 1903. XI). Ждановъ — Русскій былевой эпосъ, Спб., 1895. Вс. Миллеръ — Очерки русской народной словесности — Былины, Москва, 1897. Найновійше: Лобода Русскія былины о сватовст†1904, і критика Трубіцина в Ж. М. Н. П. 1905, VI (загального характеру). Дивись іще т. І с. 390.
27) Див. т. II с. 405-6 і т. III c. 16.
28) Т. І c. 305-6.
29) Труды экспедиціи въ югозап. край IV с. 335, 431, 475, пор. 429, 306 (гумористична карікатура старшого боярина). Головацкій III. 2 c. 260, пор. 231, 280.
30) Антоновичъ и Драгомановъ Истор. пЂсни малор. народа c. 1 і 69.
31) І. Франко — Слово о Лазаре†воскресеніи, Записки Наук. тов. ім. Ш. т. XXXV Недавнїми часами справу давнїх русько-словянських віршів духовного змісту порушив Соболєвский: Черковно-словянскитЂ стихотворения оть IX-Х вЂкъ и тЂхното значение за черковно-словян. езикъ, в XVI т. болгарського Сборника і потім, по росийськи, в Трудах XI съЂзда т. II (Церковно-словянскія стихотворенія); але в сїй статї він займаєть ся тільки староболгарськими віршами на руськім ґрунтї.
32) Підношу се особливо супроти дуже скептичних голосів, які останнїми часами давали себе чути на тему старої нашої лїтератури серед великоросийських учених. Див. Никольського Ближайшія задачи изученія древне-русской письменности, 1902 (Пам. др. письм. ч. 147 — пор. замітки до неї дра Франка в LIV т. Записок Н. Тов. ім. Ш.), Соболевского НЂсколько мыслей объ древней русской литературЂ (ИзвЂст. отд. рус. яз. 1903, II, особл. розд. III), й особливо: Истрина рецензію на древ. рус. литер. Владимірова в Ж. М. Н. Р. 1902, III і Изъ области древнерусской литературы, V, тамже 1905, VIII Істрін при тім без міри понижає київську лїтературу в порівнянню з московською та підносить значіннє иньших центрів лїтератури и осьвіти, які поруч Київа істнували в XI-XII вв. Не входячи в деталї сих статей його, пересипаних досить несмачними алюзіями на адресу українських поглядів, я піднесу тільки, що ті всї арґументи, якими він боронить вартність володимиро-московської лїтератури XIII-XIV в., можна майже в цїлости перенести на лїтературу київську, а що до областних центрів XI-XII вв., то та лїтература й осьвіта, яка могла там істнувати, була майже в цїлости тільки філїяцією київської, її інтеґральною частиною.
