Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Лоліта - Набоков Владимир (читаем книги онлайн бесплатно без регистрации .txt) 📗

Лоліта - Набоков Владимир (читаем книги онлайн бесплатно без регистрации .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Лоліта - Набоков Владимир (читаем книги онлайн бесплатно без регистрации .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Дівчинка ні про що не здогадалася. Я нічого їй не зробив. І ніщо не могло завадити мені повторити дію, котра так само не зачіпала її, наче вона була фотографічним зображенням на мерехтливому екрані, а я смиренним горбуном, що онанує в темряві. Пообідні години минали в стиглій тиші, і високі, налиті соком дерева, здавалося, знають мою таємницю; бажання, ще палкіше, ніж раніше, знову взялося мені дошкуляти. Нехай вона хутчіш повернеться, молився я, звертаючись до позиченого Бога, нехай, поки матуся на кухні, повториться ранкова сцена на канапі, будь ласка, я так огидно обожнюю її!

Ні, «огидно» – невдале слово. Піднесення від передчуття нових задоволень було не огидним, а жалюгідним. Я визнав його жалюгідним. Жалюгідним, адже, попри незгасний вогонь моїх чуттєвих апетитів, я збирався із щирим завзяттям та передбачливістю захистити чистоту дванадцятирічної дитини.

А тепер помилуйтеся-но, як мені віддячено за мої страждання. Лоліта не повернулася додому, а пішла з Четфілдами в кіно. Стіл був накритий елегантніше, ніж зазвичай: на ньому навіть стояли свічки, якщо ваша ласка. У цій манірній атмосфері Гейзиха легенько торкалася срібла обабіч тарілки, наче це були клавіші піаніно, усміхалася порожній тарілці (вона була на дієті) й запитувала, чи подобається мені салат (приготований за рецептом із жіночого журналу). Вона сподівалася, що холодні закуски мені теж до смаку. У неї був чудовий день. Пані Четфілд просто чарівна. Філліс, її донька, завтра їде до табору. На три тижні. Було вирішено, що Лоліта поїде в четвер. Замість того, аби чекати початку липня, як планувалося раніше. Залишиться там довше за Філліс. Чудова перспектива, нещасне моє серце!

Ох, як це заскочило мене зненацька! Хіба ж це не означало, що я втрачу свою любоньку, щойно таємно зробив її своєю? Свою похмурість я знову пояснив тим самим, що й уранці, зубним болем. Зуб, напевно, був велетенським корінним, із наривом завбільшки з коктейльну вишеньку.

– У нас тут є, – озвалася Гейзиха, – відмінний дантист. Власне, це наш сусід. Доктор Куїлті. Здається, кузен чи дядько відомого драматурга. Гадаєте, минеться? Ну, як собі знаєте. Восени я замовлю йому поставити їй «скоби», як сказала б моя мати. Можливо, це трохи приборкає Ло. Боюся, останнім часом вона страшенно вам набридає. А перед від’їздом на нас чекає ще кілька штормових днів. Спершу вона категорично відмовлялась іти в кіно, і, зізнаюся, я залишила її в Четфілдів, тому що боялася просто зараз опинитись із нею наодинці. Може, кіно її заспокоїть. Філліс – надзвичайно мила дівчинка, і у Ло немає жодних причин не любити її. Чесне слово, мосьє, я страшенно співчуваю вашому зубові. Було б значно розсудливіше дозволити мені завтра вранці одразу звернутися до Айвора Куїлті, якщо біль не вщухне. А знаєте, я вважаю, що літній табір – значно здоровіше, значно розсудливіше, як я завжди кажу, заняття для дівчинки, ніж нудитися на приміському газоні, малюватися маминою помадою, заважати скромному вченому джентльменові та влаштовувати сцену з першого-ліпшого приводу.

– Ви переконані, – вимовив я нарешті, – що вона буде там щасливою? (Убогість, найубогіша вбогість!)

– Для неї ж краще, щоб так і було, – кинула жінка. – Однак табір – це не іграшки. Ним керує Ширлі Голмс, знаєте, вона написала книжку «Дівчатка біля вогнища». Життя в таборі допоможе Долорес подорослішати в різних аспектах – здоров’я, характеру, освіченості – та особливо в плані розуміння відповідальності перед іншими людьми. Може, візьмемо свічки та вийдемо з ними трохи посидіти на веранді чи ви хочете лягти до ліжечка й поняньчитися зі своїм зубом?

Поняньчитися зі своїм зубом.

15

Наступного дня вони поїхали до міста, щоб купити необхідні для табору речі: новий одяг діяв на Ло, мов чари. За обідом вона нагадувала звичну насмішкувату себе. Поївши, вона одразу піднялася до своєї кімнати, щоб заглибитися в комікси, придбані для дощових днів у таборі «Ку» (до четверга вона так ретельно вивчила їх, що врешті-решт залишила вдома). Я теж повернувся до свого барлогу й сів писати листи. Згідно з моїм новим планом, я вирішив податися на морське узбережжя, а потім, коли почнеться новий навчальний рік, поновити своє перебування в Гейзівському будинку, адже вже тоді знав, що не зможу жити без цієї дівчинки. У вівторок вони знову вирушили на закупи, доручивши мені відповісти, якщо, поки їх не буде, телефонуватиме директорка табору. Вона справді зателефонувала, і за місяць чи близько того нам випала нагода пригадати нашу приємну бесіду. Того вівторка Ло обідала у власній кімнаті. Вона довго плакала після чергової сварки з матір’ю і, як уже траплялося раніше, не хотіла, аби я бачив її заплакані очі: у дівчинки був той особливо ніжний колір обличчя, і після сліз усі риси розпливалися, запалювались і робилися хворобливо звабливими. Її хибне уявлення про мої естетичні смаки неабияк засмучувало мене, адже я просто обожнюю цей відтінок боттічеллівського рум’янцю, роз’ятрену смужку рожевого навколо вуст, мокрі сплутані вії; а до того ж її сором’язлива примха, безсумнівно, позбавляла мене безлічі можливостей показного втішання. Однак справа була не така проста, як я собі гадав. Коли ми в темряві сиділи на веранді (нахабний вітер загасив червоні свічки), Гейзиха з безрадісним смішком сказала, що повідомила Лоліті, наче її улюблений Гумберт цілковито схвалює ідею з табором. «Тож тепер, – додала жінка, – дитина вирішила влаштувати справжній скандал через те, що ми з вами начебто плануємо спекатися її. Однак справжня причина криється в тому, що я пообіцяла завтра поміняти ті занадто грайливі нічні речі, котрі вона змусила мене купити, на щось скромніше. Розумієте, вона вважає себе зіркою кіноекрану; а я вважаю її міцним, здоровим, але безперечно непоказним підлітком. Гадаю, це й є корінь усіх проблем».

У середу мені вдалося на кілька секунд перехопити Ло: вбрана у бавовняний светр і білі, замащені чимось зеленим шорти, вона нишпорила у скрині. Я сказав щось, намагаючись бути привітним і дотепним, однак вона лише пхикнула, навіть не подивившись на мене. Помираючи від розпуки, Гумберт незграбно ляснув її по куприку, і дівчинка боляче вдарила його взуттєвою колодкою покійного пана Гейза. «Зрадник», – кинула вона, коли я поповз униз сходами, ображено потираючи плече. Повечеряти з Гумусею та мамусею вона не зволила: помила голову й лягла в ліжко зі своїми абсурдними книжками; а в четвер незворушна пані Гейз повезла її до табору «Ку».

Як писали кращі за мене автори, «читач легко може уявити» й так далі. Утім, гарно поміркувавши, я вирішив підштовхнути читацьку уяву копняком нижче спини. Я знав, що навіки закохався в Лоліту; проте також я знав, що вона не залишиться Лолітою навіки: першого січня їй виповниться тринадцять. Десь за два роки вона більше не буде німфеткою й перетвориться на «юнку», а потім на «студентку коледжу», а це найбільше страхіття з усіх страхіть. Слово «навіки» стосувалося лише моєї власної пристрасті, лише Лоліти, котра завжди віддзеркалюватиметься в моїй крові. А цю Лоліту, чиї клубові кісточки ще не розійшлися, Лоліту, відкриту сьогодні моєму дотику, слуху та зору, Лоліту, різкоголосу, з блискучим каштановим волоссям, із чубчиком, хвилястими пасмами на скронях і кучериками ззаду, Лоліту з такою гарячою липкою шийкою й таким вульгарним лексикончиком – «гидотно», «супер», «нудотно», «йолоп», «паскуда» – ту Лоліту, мою Лоліту бідолашний Катулл 102 утратить назавжди. То як я міг прожити без неї два літніх безсонних місяці? Цілих два місяці, вкрадених у двох останніх років німфетства! Може, мені слід переодягнутися в похмуру старомодну дівицю, неотесану мадемуазель Гумберт і розкласти свій намет неподалік від табору «Ку», сподіваючись, що коричневі від сонця німфетки залементують: «Ну ж бо, приймімо до себе цю глибокоголосу біженку!» – й потягнуть до свого примітивного вогнища сумну Berthe au Grand Pied 103 із невеселою усмішкою. Берта спатиме з Долорес Гейз!

Перейти на страницу:

Набоков Владимир читать все книги автора по порядку

Набоков Владимир - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Лоліта отзывы

Отзывы читателей о книге Лоліта, автор: Набоков Владимир. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*