Вовки Кальї. Темна вежа V - Кінг Стівен (книга бесплатный формат .txt) 📗

З рису Леді Орізи долинув крик горя. Слайтмен чи Воун Айзенгарт? З такої відстані, подумав Джейк, годі відрізнити скотаря від його бригадира, господаря від слуги. Це урок чи страх, те, що міс Ейвері в старій добрій школі Пайпера називала хибним доказом, який видається реальним?

Долоня, що вказувала перстом у ранкове небо, — вона справді була реальною.

Фолькен унизу заспівали, і Джейк упізнав пісню. Її Роланд співав, коли юрба вітала їх у Кальї Брин Стерджис.

Рис хвилював, неначе фолькен там танцювали від радості, як колись Роланд у світлі смолоскипів. Дехто тримав на руках дітей, але навіть важкість не заважала їм розгойдуватися в рисі. «Цього ранку танцювали ми всі, — подумав Джейк, не знаючи, що має на увазі, але відчуваючи істинність цієї думки. — Власний танець. Єдиний, який ми знаємо. А Бенні Слайтмен? Помер танцюючи. І сей Айзенгарт також».

Роланд і Едді підійшли до нього, Сюзанна теж, але вона трималася трохи осторонь, неначе вирішила, що хлопцям треба побути самим. Роланд курив, і Джейк кивнув на його цигарку.

— Скрути й мені, добре?

Стрілець глянув на Сюзанну, здійнявши брови. Вона стенула плечима і кивнула. Роланд зробив самокрутку, передав її Джейкові й чиркнув сірником об штани. Джейк сидів на колесі й курив, не затягуючись, тримаючи дим у роті й видихаючи його хмарки. Рот наповнився слиною. Але він був не проти. На відміну від деяких речей, слини можна було позбутися.

Роланд глянув униз, де кукурудзою вже бігли двоє чоловіків.

— Це Слайтмен, — сказав він. — Добре.

— Чому добре? — здійняв брови Едді.

— Бо зараз сей Слайтмен посипле звинуваченнями, — пояснив Роланд. — Засліплений горем, він не зважатиме на те, хто їх слухає, і не думатиме про те, якою була його роль у нашій роботі цього ранку.

— У танці, — мовив Джейк. Усі повернулися до нього. Він сидів на колесі, блідий, з цигаркою в руці. — У танці цього ранку.

Роланд замислився, потім кивнув.

— Його роль у нашому танці. Якщо він буде тут раніше за інших, ми, мабуть, зможемо його втихомирити. Якщо ж ні, то смерть його сина буде лише початком комали Бена Слайтмена.

Слайтмен був на п'ятнадцять років молодший за свого хазяїна, тож і на місці бою опинився першим. Якусь мить він стояв біля сховку й німо дивився на рештки тіла, розкиданого на дорозі. Крові було небагато — її жадібно випив оґґан, — але відірвана рука досі лежала там, куди впала, й відірвана рука сказала йому все. Роланд не мав ані найменшого наміру прибирати її до Слайтменової появи, як не мав наміру розстібнути штани й помочитися на мертвого хлопчика. Слайтмен-молодший уже дістався галявини, де закінчувався земний шлях. Його батько, найближчий родич, мав право побачити, де і як це сталося.

П'ять секунд чоловік стояв непорушно, потім вдихнув повітря й судомно видихнув. Від його зойку в Едді кров захолола в жилах. Він озирнувся на Сюзанну й не побачив її. Але її дезертирство можна було зрозуміти. На них чекала огидна сцена. Найгірша за весь ранок.

Слайтмен подивився ліворуч, подивився праворуч, потім уперед і побачив Роланда, який стояв, схрестивши руки на грудях, біля перекинутого воза. Біля нього досі сидів на колесі Джейк і курив свою першу цигарку.

— ТИ! — заверещав Слайтмен, дістаючи арбалет. — ЦЕ ТИ ЗРОБИВ! ТИ!

Едді спритно вихопив зброю зі Слайтменових пальців.

— Ні, друже, — пробурмотів він. — Зараз він тобі ні до чого, я потримаю.

Слайтмен немовби й не помітив цього. Його права рука описала в повітрі півколо, неначе заряджаючи арбалет.

— ТИ ВБИВ МОГО СИНА! ЩОБ ПОМСТИТИСЯ МЕНІ! ТИ ВИРОДОК! УБИВЦЯ, ВИРО…

Блискавично, моторошно швидко (Едді досі не вірив, що людина на таке здатна), Роланд ухопив Слайтмена за шию й притягнув до себе. Потік звинувачень увірвався.

— Слухай мене, — сказав стрілець, — уважно слухай. Мені начхати на твоє життя й твою честь. Життя ти прожив даремно, від честі не лишилося й сліду. Але твій син мертвий, а до його честі мені не байдуже. Тож якщо ти зараз не заткнешся, мерзенний хробаче, я сам змушу тебе замовкнути. Що ти обереш? Мене влаштує й те, і друге. Скажу їм, що ти збожеволів від горя, побачивши його, нишком витяг мій револьвер з кобури й пустив собі кулю в лоба, щоб з ним з'єднатися. Твій вибір. Вирішуй.

Айзенгарт задихався, але вперто продирався нагору крізь кукурудзу, хрипко викрикуючи ім'я дружини.

— Марґарет! Марґарет! Скажи щось, люба! Не мовчи, благаю!

Роланд відпустив Слайтмена і суворо подивився на нього.

Слайтмен перевів страшний погляд на Джейка.

— Твій дін убив мого сина, щоб мені відплатити? Скажи мені правду, сеу.

Джейк востаннє видихнув хмарку диму й викинув цигарку. Недопалок упав на землю біля мертвого коня.

— Ви хоч дивилися на нього? — спитав він у батька Бенні. — Жодна куля з револьвера такого б не наробила. Голова сей Айзенгарт упала на нього, і Бенні вискочив з канави від… жаху. — Цього слова він ніколи не вимовляв уголос. Не мав потреби. — Вони кинули в нього два сничі. Один я зняв кулею, але… — Він гучно ковтнув слину. — Другий… Я б зміг, розумієте… Я намагався, але… — Він скривився. Голос не слухався. Але очі залишалися сухими, а їхній погляд був так само страшний, як і у Слайтмена. — Я не встиг вистрелити в другий, — закінчив він, опустив голову й схлипнув.

Роланд дивився на Слайтмена, звівши брови.

— Гаразд, — сказав той. — Тепер я все розумію. Скажіть, він хоробро тримався? Скажіть, прошу.

— Вони з Джейком притягли на собі Френка, — сказав Едді, показуючи на близнюків Тейвері. — Він спіткнувся і втрапив ногою в яму. Джейк і Бенні витягли та принесли його сюди. Твій хлопець був дуже відважний.

Слайтмен кивнув. Зняв окуляри й подивився на них так, наче вперше бачив. Так потримавши секунду чи дві, він кинув їх на дорогу і розтрощив підбором чобота. А тоді перевів погляд на Роланда й Джейка та сказав тоном вибачення:

— Я все зрозумів. — І пішов до сина.

З кукурудзи вискочив Воун Айзенгарт. Побачив свою дружину і протяжно завив. Потім порвав на собі сорочку й заходився гатити кулаком у груди, викрикуючи її ім'я.

— Господи, — сказав Едді. — Роланде, ти маєш покласти цьому край.

— Не я, — відповів стрілець.

Слайтмен підняв відірвану руку свого сина й лагідно поцілував. Поклав її хлопчикові на груди й знову пішов до них. Без окулярів його обличчя здавалося беззахисним і якимось безформним.

— Джейку, допоможеш знайти ковдру?

Джейк підвівся, щоб пошукати те, про що він просив. У неприкритому окопі, який слугував їм сховком, Айзенгарт притискав обпалену голову дружини до грудей, заколисуючи її. З кукурудзи вже потроху виходили діти та їхні доглядачі — всі співали «Рисову пісню». Едді здалося, що з боку містечка теж лине пісня, та спершу він вирішив, що то відлуння. Але зараз збагнув, що співає вся Калья. Люди там почули спів і все зрозуміли. Вони вже йшли сюди.

З поля вийшов панотець Каллаген. На руках у нього, попри весь гамір, сиділа Лія Джефордс. Побачивши купи мертвих Вовків, священик обережно вивільнив руку і повільно осінив повітря хрестом.

— Слава Тобі, Господи, — промовив він.

Роланд підійшов до нього і взяв за руку, яка креслила хрест.

— І мене також, — сказав він.

Каллаген спантеличено глянув на нього.

Роланд кивнув на Воуна Айзенгарта.

— Він казав, що прокляне мене, якщо з його жінкою щось станеться.

Пояснювати далі потреби не було, Каллаген усе зрозумів і накреслив йому на лобі хрест. Тепло від нігтя Роланд відчував ще довго. І хоч Айзенгарт не здійснив погрози, стрілець пізніше не пошкодував, що попросив панотця про цей захист.