Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (читать книги полные .txt) 📗
— Ти маєш рацію, — погодилася вона. — Все так.
Річард почекав, поки вона вгамує голод, і продовжив:
— Що трапилося після утворення кордонів? Що Великий Чарівник?
Келен підчепила шматок ковбаски і передала йому ложку.
— Перш, ніж з'явилися кордони, нас спіткало ще одне лихо. Паніз Рал вирішив помститися Чарівникові, Він послав з Д'хари Квод… Вони вбили дружину Чарівника і його дочку.
Річард опустив ложку і подивився на Келен.
— А що ж Чарівник? Що він зробив за це з Даркеном?
— Він не випускав Рала з його дому до тих пір, поки не закінчив з кордоном. А потім послав до нього чарівну вогненну кулю, щоб той торкнувся смерті і отримав владу над обома світами.
Річард вперше почув про чарівний вогонь, але не став з'ясовувати подробиці.
— А що сталося з Панізом Даркеном?
— Важко сказати. З'явився кордон, і ніхто нічого точно не знав. Втім, не думаю, щоб знайшовся чоловік, готовий зробити на нього ставку. Навряд чи від Паніза Рала багато залишилося.
Річард передав їй ложку, і вона взялася за їжу, а він тим часом спробував уявити, як повинен був розгніватися Великий Чарівник. Келен повернула йому ложку і продовжила розповідь:
— Спершу все йшло чудово, але через деякий час Рада Серединних Земель допустила кілька невірних кроків. Великий Чарівник назвав дії Ради безчесними. Це мало відношення до магії. Чарівникові стало відомо, що Рада порушувала угоди про контроль над владою магії. Він передбачав, що жадібність членів Ради приведе країну до жахів ще гірших, ніж війна. Але вони вирішили, що самі знають, як поводитися з магією. В Серединних Землях існувала одна дуже висока посада, кандидатів на неї міг називати тільки Чарівник. Члени Ради висунули когось на цю посаду, виходячи виключно з політичних міркувань. Чарівник страшно розгнівався. Він повторював, що ніхто, крім нього, не може підібрати відповідну людину, і що тільки він, Чарівник, має право на неї призначати. У Великого Чарівника були учні, теж чарівники, але з міркувань вигоди вони прийняли сторону Ради. Чарівник прийшов в лють. Він сказав, що його дружина і дочка загинули марно. Він оголосив Раді та своїм учням, що покарає їх найжорстокішим чином — залишить їх самих розсьорбувати ту кашу, яку вони заварили.
Річард посміхнувся. Слова Великого Чарівника дуже нагадували висловлювання Зедда.
— Він сказав, що якщо члени Ради так добре у всьому розбираються і знають, що і як робити, то його допомога більше не потрібна. Він умив руки і зник. Але перед відходом він накинув на всіх мережу Чарівника.
— А що таке мережа Чарівника?
— Чари, які він накладає. Так от, коли він йшов, він накинув на всіх мережу Чарівника, і тепер жодна людина не пам'ятає ні його імені, ні як він виглядає.
Келен підкинула в багаття трохи хмизу і занурилася в свої думки. Річард взявся за суп. Незабаром Келен повернулася до перерваної розповіді:
— Цей рух виник в минулому році, на самому початку зими.
Річард не встиг піднести ложку до рота.
— Який рух? — Запитав він, дивлячись на Келен.
— Рух Даркена Рала. Вони з'явилися раптово. Натовпи казна-звідки прибулих прихильників Рала наповнили площі великих міст. Вони кричали і скандували його ім'я. Називали його не інакше, як «батько Рал» і «геній всіх часів і народів». Самое незрозуміле в цій історії те, що Даркен Рал тоді перебував по інший бік кордону. Звідки вони дізналися про нього? — Келен ненадовго замовкла, даючи Річарду можливість як слід усвідомити всю важливість цього факту.
— Ну а потім через кордон стали проникати гари. Вони повбивали безліч народу, перш ніж жителі Серединних Земель навчилися не виходити з дому після заходу сонця.
— Гари? А як же кордон?
— Кордон став потроху зникати, тільки ніхто цього не знав. Спочатку бар'єр ослаб зверху, і гари змогли безперешкодно перелітати туди і назад. До весни кордон зник остаточно. Тоді Народна армія, армія Рала, вступила на територію Серединних Земель і зайняла всі великі міста. Жителі і не думали ні з ким битися. Навпаки, натовпи фанатиків обсипали солдатів Рала квітами, куди б вони не приходили. Тих, хто не кидав квітів, вішали.
— Армія? — Ошелешено запитав Річард.
— Ні. Їх вішали ті, хто кидав квіти. Вони стверджували, що покінчили з негідниками, які представляли загрозу миру. А Народна армія не мала до цього ніякого відношення. Оскільки армія Рала не вбивала дисидентів, його прихильники вважали це більш ніж достатнім доказом його прихильності ідеям миру та гуманізму. Через деякий час армія втрутилася і припинила вбивства і заворушення. Всіх незадоволених стали направляти в спеціальні школи, де слухачам розповідали про велич батька Рала і його невпинну турботу про справу миру.
— І вони дійсно проникалися величчю Даркена Рала?
— Немає більших фанатиків, ніж новонавернені. Багато хто з них сидять і цілими днями скандують його ім'я.
— Невже Серединні Землі не намагалися битися?
— Даркен Рал постав перед Радою і закликав усіх приєднатися до нього, щоб створити альянс миру. Тих, хто виступив на його підтримку, оголосили поборниками гармонії. Решту затаврували зрадниками і засудили до смерті. Даркен Рал власноруч стратив їх.
— Як…
Вона прикрила очі рукою.
— Даркен Рал завжди носить на поясі кривий ніж і з задоволенням пускає його в хід. Річард, прошу тебе, не наполягай на докладному описі страт. Мені не хочеться згадувати про це.
— Я тільки хотів запитати, як до цього поставилися чарівники?
— О, у них нарешті відкрилися очі. Насамперед Рал оголосив поза законом використання якої б то не було магії. Всякий, хто не підкориться, вважається бунтівником. Зрозумій, Річард, у нас в Серединних Землях магія — невід'ємна частина життя багатьох людей і багатьох створінь. Уяви, що тебе оголошують злочинцем лише за те, що у тебе дві руки і дві ноги, і велять їх відрізати. Потім Даркен Рал заборонив розводити вогонь.
— Вогонь? — Здивувався Річард, відриваючись від супу. — А це чому?
— Не в звичках Рала пояснювати свої накази. Чарівники часто використовують вогонь, але в нього немає причин побоюватися його. Даркен Рал ще більш могутній, ніж його покійний батько. Він сильніший будь-якого чарівника. Прихильники Рала називають багато різних причин, але головна, за їх словами, полягає в тому, що від вогню загинув Паніз Рал. Тому розводити вогонь — все одно що проявляти неповагу до дому Ралів.
— Тепер зрозуміло, чому ти так хотіла посидіти біля вогнища.
Келен кивнула.
— В Серединних Землях розвести вогонь без особливого дозволу Рала або його поплічників значить підписати собі смертний вирок. — Вона встромила в землю паличку. — І в Вестланді, можливо, скоро буде те саме. Схоже, твій брат близький до того, щоб заборонити вогонь. Напевно…
Річард перервав її.
— Наша мати згоріла заживо. — В його голосі прозвучали нотки гнівного застереження. — Ось чому Майкла турбують пожежі. Тільки тому. І взагалі він нічого не говорив про заборону вогню. Просто він хоче зробити все, щоб уберегти інших від такої страшної загибелі. Не бачу нічого поганого в бажанні позбавити людей від болю і страждань.
Келен глянула на одного спідлоба.
— Можливо, але, здається, він не дуже переживав, коли змусив страждати тебе.
Річард глибоко зітхнув. Він погасив у собі гнів.
— Я знаю, все саме так і виглядало. Але ти не зрозуміла його, Келен. Майкл завжди так поводиться. Я знаю, він не хотів зробити мені боляче. — Річард підтягнув коліна до грудей і обхопив їх руками. — Після смерті матері Майкл став приділяти нам з батьком все менше часу. Він шукав друзів серед тих, хто, на його думку, займав впливове становище. Деякі такі його друзі були пихатими і неосвіченими. Наш батько не схвалював його вибір та прямо говорив йому про це. Вони нерідко сперечалися. Якось раз батько приніс вазу, дуже красиву. Зверху її прикрашали ліпні, немов танцюючі на обідку фігурки. Батько страшно пишався своєю знахідкою. Він сказав нам, що за таку антикварну річ цілком можна виручити золотий. Майкл заявив, що міг би виручити й більше. Розгорілася суперечка, і в кінці кінців батько погодився дати вазу Майклу для продажу. Брат взяв вазу і кудись пішов, а коли повернувся, недбало жбурнув на стіл чотири золоті монети. Батько прямо-таки остовпів і довго дивився на гроші. А потім сказав дуже тихо, що ваза не коштує так дорого, і поцікавився, що Майкл наговорив покупцям. Брат відповів: «Сказав їм те, що вони хотіли почути». Батько потягнувся було до монет, але Майкл швидко прикрив їх долонею. Три він забрав собі і заявив, що батькові положена тільки одна, оскільки на більше той і не розраховував. А потім додав: «Ось, Джордж, ціна моїм друзям». Майкл тоді вперше назвав батька Джорджем. З тих пір батько ніколи більше не дозволяв брату продавати ті речі, які привозив зі своїх поїздок. Хочеш знати, як Майкл розпорядився грошима? Коли батько поїхав, він сплатив майже всі наші сімейні борги. Собі не залишив ні гроша. Часом брат буває нетактовний, як, наприклад, сьогодні, коли він з трибуни говорив про смерть матері, але я знаю… я точно знаю, у нього добре серце. Він не хоче, щоб люди страждали від пожеж. От і все. Розумієш, він прагне уберегти інших від трагедії, що випала на нашу долю. Він хоче як краще.
