Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать хорошую книгу txt) 📗
Двоє нападників лежали на підлозі. Один — зігнувшись навпіл, лице іншого перетворилося в місиво. Вона зламала йому ніс. Залишалися ще десять, і ці десять намагалися навалитися на неї всім скопом. Вони билися між собою, відштовхували один одного. Перемагав самий здоровенний.
Келен ледь могла дихати. І тут відчайдушним зусиллям вона згадала. Якось вона запитала Зедда, чи не може він звільнити її від магії сповідники. Їй хотілося позбутися від магічної сили, щоб бути з Річардом. Зедд відповів тоді, що це неможливо, що магія дана сповідниця від народження і відняти її можна тільки разом з життям.
Так як же Ренсон позбавив її сили? Зедд — Чарівник першого рангу. Немає чарівника більш могутнього, ніж Чарівник першого рангу. І чому, цікаво, Ренсон не побажав її згвалтувати сам? Заявив, що вона йому противна.
Але ж він же хотів позбавити її честі. Так чому ж він надав це право іншим?
Тому що боявся.
Боявся, що вона здогадається. Здогадається про що? І тут її осяяло. Перше Правило Чарівника!
Люди вірять тому, чому хочуть вірити. Або коли вони бояться, що це може виявитися правдою. Вона боялася, що Ренсон дійсно позбавив її сили.
Можливо, своїм чаклунством він тільки заподіяв їй біль і позбавив відчуття магії з тим, щоб вона повірила в те, чого боялася найбільше?
Чоловіки намагалися дістатися до Келен, а Келен намагалася дістатися до власної магії. Намагалася знайти її всередині себе. Але магії не було. Порожнеча, Там, де раніше відчувалася сила, тепер була порожнеча.
Келен насилу стримувала сльози, але вона не могла дозволити собі втратити самовладання. Зберегти самовладання — єдиний шанс врятуватися. Вона намагалася з останніх сил, але не могла знайти свою магію, не могла визвати її. Магії просто не було.
Келен відчайдушно хотіла звільнити руки.
— Зачекайте! — Скрикнула вона.
Чоловіки завмерли і, піднявши голови, подивилися на неї. Келен судорожно ковтнула повітря.
«Говори, — наказала вона собі. — Говори, поки є можливість».
— Ви все не так робите! — Вони заіржали.
— Нічого, якось впораємося! — Сказав хтось. Вона повинна побороти страх і привести думки в порядок. Ці люди все одно зроблять те, що хочуть, і вона не в змозі їм перешкодити. Боротьба ні до чого не приведе. Значить, потрібна хитрість. Треба заговорити їх, щоб виграти час.
— Якщо ви зробите так, як задумали, то позбавите себе істинного задоволення. Вони здивовано насупились.
— Ти це про що?
— Якщо ви зараз всі поб'єтеся і візьмете мене силою, ви не зможете насолодитися мною в повній мірі. Хіба не краще буде, якщо я захочу цього сама?
Чоловіки перезирнулися.
— А, вона діло говорить. Від королеви було мало пуття, коли вона відключилася.
— Королеви? — Перепитала Келен. — Якої такої королеви? Адже ви на мене навалилися. Ніякої королеви тут немає.
— Королеви Цірілли, — пояснив інший. — Вона спершу втратила свідомість, а потім пошкодилася розумом. Просто лежала, як сонна рибина. Але ми все одно її взяли. Взяли королеву. Хоча….
Келен придушила крик і насилу втрималася, щоб не брикнути когось із цих хамів. Не можна, або вона закінчить так само, як Цірілла.
Її єдиний шанс не сила, а хитрість. Потрібен час, щоб закликати магію. Але спочатку треба якимось чином роз'єднати чоловіків. Інакше дев'ять з них здолають того, кого вона підпорядкує собі. Спочатку потрібно все підготувати на той випадок, якщо магія спрацює. І зараз Келен потрібен з них найсильніший.
На якусь мить вона раптом злякалася, злякалася, що все марно, злякалася, що в неї не вистачить витримки довести справу до кінця. Але тут же зрозуміла, що, навіть якщо нічого і не вийде, різниця невелика. Її все одно згвалтують, і втрачати їй нічого.
— Ну от і я про те! Хіба для вас не краще, якщо я віддамся сама? Я пробуду тут кілька днів. Кожному вистачить часу насолодитися мною. І кожен з вас отримає те, що бажає.
Нудота підступила їй до горла.
— Продовжуй, — хрипко звелів самий здоровенний. Келен зібрала всю свою волю.
— Я… У мене ніколи не було чоловіка. У відповідь пролунало захоплене виття.
Келен ледь не заверещала, побачивши хижий блиск спрямованих на неї очей.
— Так, у мене ще не було чоловіка. Але ви все одно потрахаєте мене, і я не зможу вам перешкодити. Так якщо вже цьому все одно судилося статися, то я хотіла б… отримати задоволення.
Голодні усмішки стали ще ширше.
— Так? І що ж, як ти думаєш, доставить тобі задоволення, малятко?
— Ну, я хотіла б, щоб ви робили це спокійно і по черзі. Адже вам же теж так краще, так? І кожен з вас зможе сповна отримати те, що здатна дати справжня жінка.
Двоє чоловіків схопили її за ноги і розвели їх в сторони, бурмочучи, що візьмуть своє і так. Гігант з хрипким голосом відкинув їх убік, вдаривши одного об стіну так, що той стукнувся головою.
— Нехай продовжує! Вона справу говорить! — Він подивився на неї злими очима.
— Послухаємо, що ти можеш запропонувати.
Келен говорила впевнено, так, наче її саму приваблює така перспектива.
— Якщо ви зробите так, як хочу я, я дам вам все, що побажаєте.
Пролунали смішки. Гігант дивився підозріло.
— А навіщо це тобі? І звідки нам знати, що ти не брешеш?
— А тому, що так я теж отримаю задоволення. — Келен намагалася не виказувати страху. — Розв'яжи мені руки і побачиш, що я не брешу.
Вона підвелася. Гігант почав розв'язувати їй руки, а інший чоловік, скориставшись моментом, почав стискати їй груди. Келен сиділа спокійно.
Нарешті мотузки впали. Вона помасажувати затерплі зап'ястя і, посміхнувшись, погладила гіганта по щоці.
Він відкинув її руку.
— Втрачаєш час. Краще доведи, що не брешеш. Змусивши себе заспокоїтися, Келен сперлася об стіну. Задерши плаття, вона підняла коліна, розсунула ноги і подивилася на велетня.
— Потримайся мене.
Троє чоловіків разом потягнулися до неї. Вона грюкнула їх по руках.
— По одному, я сказала! — Вона подивилася гігантові в очі. Він був набагато крупніше інших. — Як тебе звуть?
— Тайлер.
— По одному. Ти перший, Тайлер. Потримайся мене. Важке дихання луною відбивалося від кам'яних стін. Гігант простягнув руку і погладив Келен. Їй потрібна була вся сила волі, щоб не зрушити коліна. Вона змусила себе дихати рівно, молячись, щоб він не помітив, як вона тремтить.
Груба фізіономія розпливлася в усмішці, коли він накрив долонею її лоно.
Келен легенько отпихнула його і зрушила ноги.
— Бачиш? Чи тобі більше до смаку всякі слабачки, які втрачають свідомість при першому ж дотику і лежать на підлозі, як заснулі риби?
Чоловіки погодилися, що, безсумнівно, так краще. Тайлер з підозрою дивився на неї.
— Ти схожа на сповідницю. Келен хихикнула:
— Сповідниця? Та ви на моє волосся подивися. Хіба у сповідниць воно таке?
— Ні… Але плаття…
— Ну, сповідниця його не носила, так що я його позичила.
— Наскільки я знаю, за крадіжку сукні голови не рубають. Що ти такого накоїла, що потрапила сюди? Келен підвела голову:
— Нічого я такого не натворила. Я невинна. Чоловіки розреготалися і сказали, що вони теж ні в чому не винні. Тільки Тайлер не сміявся. Очі його горіли небезпечним вогнем. Келен зрозуміла, що потрібно щось зробити. І швидко.
Серце билося так, немов ось-ось вискочить з грудей. Вона взяла обома руками руку Тайлера і поклала собі між ніг, стиснувши стегнами.
Хтива посмішка стерла всяку підозру з очей Тайлера.
— Так чого ж ти від нас хочеш? — Запитав він.
— Я залишуся тут, а інші нехай відійдуть геть і почекають, поки я буду з тобою. Так я буду відчувати себе в безпеці, і кожен з вас в свою чергу спокійно мною насолодиться. — Келен глянула на гіганта і облизавши губи, посміхнувшись. — Я хочу, щоб першим був ти. Завжди хотіла по-справжньому великого чоловіка.
Побачивши його погляд, вона здригнулася. Довелося нагадати собі, що вона — Мати-сповідниця і повинна зберігати ясну голову. Келен знову облизала губи і ще тісніше притиснулася до його руки.
