Ясні зорі - Гринченко Борис Дмитриевич (бесплатные онлайн книги читаем полные версии .txt) 📗
Що хочеш ти, та тільки стиха, нишком.
Так, щоб ніхто й подумати не міг.
Аміна
І буду я робити - от побачиш!
Ой, Боже мій! яка нудьга безмірна!
Так хочеться чогось мені... кудись!..
Якби були у мене дужі крила,-
Ох, як би я полинула!.. туди,
Де вільно всім що схочуть, те робити,
Де ні рабів немає, ні рабинь…
З-за дерев чути, як співає Дмитро:
Стоїть явір над водою,
В воду похилився;
На козака пригодонька,-
Козак зажурився.
Не хилися, явороньку,-
Ще ти зелененький;
Не журися, козаченьку,-
Ще ти молоденький!
Не рад явір хилитися,-
Вода корінь миє;
Не рад козак журитися,
Та серденько ниє.
Ой поїхав на чужину
Козак молоденький;
Оріхове сіделечко
Кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину
Та там і загинув,
Свою рідну Україну
Навіки покинув...
Аміна
(прислухалася, а потім):
Хто це співа?
Фатима
З невільників якийсь…
(Розхиляє кущі і дивиться.)
Та цей новий...
Аміна
(мов до себе)
Давно уже не чула
Своїх пісень!.. Усе чужі навкруг...
Чужі пісні, чужії люди... Боже!
Чого ж вона, ця пісня, серце рве?
Малою ще... я чула там її...
Серед садків... де батько й ненька рідні...
Забула їх... цуралася...
Фатима
Кого
Цуралася? Що ти таке говориш?
Не розберу...
Аміна
(так саме)
Ні, не цуралась, ні!..
А тільки так... Як серце заболіло!..
Фатима
Та що тобі? чого ти так...
Аміна
Нічого!..
Ой, Боже мій! навіщо він співа!
Навіщо він нагадує минуле!..
(Виходить.)
ВИХІД XV
Фатима
(сама)
Щось їй таке подіялось... А ну,-
Чи не його накинула ти оком?..
Так я зведу докупи вас,- тоді,
Що схочу вже, то те й зроблю з тобою:
І золото, й дарунки - буде все!
Я знаю це,- вже ти мені не перша...
От тільки те, що страшно тут баші...
Ну, та дарма!.. Я бачила й страшніше!..
(Виходить.)
ВИХІД XVI
Дмитро й Панас приходять і починають робити; ще кілька невільників стають до роботи віддалік окремою купкою.
Панас
Коли б уже обід той швидше був,
То б одпочив!
Невільник
А що, втомились, діду?
Панас
Таки втомивсь!.. Сіпака-бусурмен
Усячину вигадує на втіху
Собі, а ги - роби! От і тепер:
Ще тут квітки садити загадала!
Невільник 1
Сама взяла б та й посадила їх,
Коли вже їй так дуже заманулось.
Невільник 2
Це панія? Ну, ця посадить!., так!..
Дмитро
Та де і нам ще невелике діло.
Панас
Ото ж хоч це мале та й зробить хай!
А то все нам на їх, чортів, робити!
Дмитро
Чи тут вона давно... в цього баші?
Панас
А враг те зна!.. Мені про це байдуже!
Дмитро
Щасливий він!
Панас
Таке!.. Чого це так?
Дмитро
Того, що є така краса у його.
Панас
Ну, хлопче, ти й охочий до жінок!..
А що - тебе киями товариство
Не парило, як ти у Січі був,
За те, що ти скакав моторно в гречку?
Дмитро
(сміючись)
Не парило, бо й ні за що було.
А що це вам таке здалося, діду?
Панас
Та бач... як тут послухати тебе,
То чоловік подумає, що в Січі
Продражнено тебе вже бабієм.
Дмитро
Ну, хай би хто посмів!.. Про цю ж туркеню
Я тим кажу, що це краса така,
Що, мабуть, світ такої ще не бачив...
Панас
Туди к чортам!.. Ти щось таке верзеш,
Що вже воно і купи не держиться…
Та хай їй цур!..
Доглядач надходить і, побачивши, що двоє з тії купки невільників стоять і не роблять, кидається до їх і б'є канчуком.
Доглядач
А знаєш ти, робити?..
А знаєш ти, треклята псино, га?..
І ти за їм?.. На ж і тобі такого!
(Б'є й другого, ті кидаються робити.)
Глядіть мені, робіть, бо як вернусь
Та буде тут не зроблено, то... знаєш!..
(Іде.)
ВИХІД XVII
Спершу Невільники мовчать, поки доглядача видко, а як він покрився поміж деревами, тоді знімається гомін:
Невільник 1
Треклятий кат!
Невільник 2
Все тільки биться й зна!
Хвилиночки немає відпочину!
Так і уздрить!
Невільник З
Не дурно зрадник! Всі
Ці зрадники такі: за турків гірші.
Невільник 4
От, ідольський!.. бодай ти луснув був!
Невільник 5
Ще ж, братчики, сьогодні і неділя!
Невільник 1
Та ну? невже?
Невільник 2
Неділя! так і є!
Невільник З
Ой проклята неволя бусурменська!
В неділю - й то роби на їх, як віл!
Панас
А що, гаразд туркеня гарна б'ється?
Дмитро
Та що це ви туркенею мені
Взялися вже і очі вибивати?
Облиште це!.. А думати про те
Давайте ми, щоб утікати звідси!
Невільник 1
Втечеш!.. Атож!..
Невільник 2
Така і варта в нас!
Дмитро
До втеку ніч.
Невільник З
Такі вночі кайдани,
Щоб утекти!
Дмитро
Кували люди їх,
То і розбить подужають їх люди.
Панас
Хоч сміливий, та молодий ще ти:
Хоч би з тюрми і викрались ми нишком,
То далі що? Куди і як тікать?
Дмитро
Куди тікать? Хіба вам степу мало?
Невільник 4
Та звідси як нам вирватись - скажи!
Невільник 5
Цього навчи!
Дмитро
Я й сам іще не знаю.
Але коли кайдани і тюрма,
Доглядачів батіг, його знущання
Докучили вже нам, товариші,
Як хочемо побачити ми кревних,
Як хочемо побачить рідний край
І волі знов козацької зазнати,
То знайдемо, як можна це зробить!
Невільники
- А правда! так!
- Саме покаже діло!
- Аби схотів!
- І Бог поможе нам!
Усі разом
Навчай же нас!.. Ми за тобою всі!
Дмитро
Коли ви так,- то будемо на волі!
ЗавісаДРУГА ДІЯ
Альтана в саду гарно вбрана, з канапою. Одні двері проти глядачів, другі - праворуч од їх.
ВИХІД I
Аміна, схилившись на канапі, в руках гитара; вона іноді перебирає на їй струни. Фатима стоїть, прихилившися до вікна.
Фатима
Ти як мала дитина нетерпляча.
Аміна
Та годі вже!.. Мій Боже!.. чула все!..
Сама ж мене до того нахиляла.
Фатима
Оттак!.. Коли ж я це робила? га?
Аміна
Сама ж мені казала, що кохання
Рабів не зна!..
Фатима
Казала,- ну, дак що?
Але коли його кохати хочеш,
То треба так робити, щоб ніхто
Про це не міг довідатись ніколи.
А ти того не знаєш: дай та й дай!
Аміна
Жалю нема у тебе!.. Не кохала
Нікого ти ніколи, мабуть,- тим
Не відаєш того, яка це мука,
Кохаючи, і дожидать отак!
Ти ж зрозумій: все думати про його
І ні про що вже більше не могти,
І знать, що він тут близько є, і знати,
Що бачитись я все ж не можу з ним,
Не можу з ним, з коханим, розмовляти!..
Вночі і вдень, щомиті - все один
Огонь в душі і тілі почувати
ї не могти огонь той погасить
В коханого в обіймах,- мука це!
Фатима
Та ось баша уже ж поїде скоро,-
Тоді Дмитра й покличу я тобі.
Аміна
Не хочу ждать! Бо на світі коханням
Упитися - то тільки й щастя є.
Нема цього, то і життя немає,
І мертві дні минають без пуття.
Не хочу так!..
Фатима
Так страшно ж, небезпечно!
