Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Темна вода - Кокотюха Андрей Анатольевич (книги онлайн без регистрации .TXT) 📗

Темна вода - Кокотюха Андрей Анатольевич (книги онлайн без регистрации .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Темна вода - Кокотюха Андрей Анатольевич (книги онлайн без регистрации .TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Чесно — ні.

— Це справді досить дивне місце. Воно зовні нагадує середніх розмірів озеро. Ми їздили туди джипом, для цього довелося зробити досить пристойний гак і продиратися лісом. Кажуть, досвідчені рибалки знають кілька проходів з боку тихої Десни. Ну, на цей затон можна втрапити більш коротким шляхом і по воді. Значить, це такий собі відросточок. Вода там, за словами місцевих жителів, смугаста. В одному місці знизу б’ють  теплі ключі, в іншому — холодні, далі — знову теплі. Словом, ви розумієте, про що я говорю. Але вода не стояча — там сильні підводні течії. Швидше за все, якимось дивним чином тіла рибалок винесло спочатку на тиху воду, звідти — в основне гирло Десни, а далі вже їх підхопила швидка течія. Принаймні, до такого висновку прийшли ті, хто їздив зі мною на Тихий Затон. Це я вам кажу до того, аби ви зрозуміли: поверхня води в цьому місці справді дуже спокійна. Отже, самі по собі човни перекинутися не могли. Припускаю, що хтось із рибалок у пилу азарту міг скочити на ноги і забути про обережність. Тільки не всі четверо! Навіть якби хто і бухнувся в воду, перевернути човен і залізти на нього дорослий чоловік у тихій воді завжди може.

— А чому їх не могла схопити судома? Самі ж казали про холодні ключі... Потрапив у холодну смугу, ногу звело — і гаплик.

— Віталію, вибачте мені за те, що я вам зараз скажу, тільки мені здається, ви підсвідомо намагаєтеся, як це робиться в міліції, відписати справу. Знайти десятки причин, чому труп може бути не кримінальним і розшук, який ні до чого не приведе, починати не треба.

Мельник посміхнувся кутиками губ.

— А ви правильно думаєте. Я вже вас просік: ви хочете, аби колишній опер у приватному порядку розкрутив цю справу. Хтось топить рибалок на Тихому Затоні. Причому робить це навмисне, аби відлякувати від того місця, а заодно і від тієї бази відпочинку потенційних клієнтів. Ніхто не хоче відпочивати там, де в околицях систематично вбивають людей. Коротше кажучи, невідомий конкурент хоче загубити ваш бізнес на корню. І моє завдання його вирахувати. Ситуація просто як у американському детективному кіно.

— Не думав, що опери дивляться кіно.

— Колишні опери дивляться. Часу вільного — хоч залийся. Ну, я правильно вгадав?

— Майже. Тут, власне, є один нюанс, який повертає справу зовсім іншим боком...

— Момент! — Мельник виставив перед собою руку долонею вперед. — Секундочку. Чому б вам не передати всі матеріали експертиз відповідним органам? Якщо вже ви змогли організувати ексгумацію трупів, розтин, коштовні аналізи, то невже на підставі цього хтось, особливо — сьогодні, коли в міліції тотальні чистки, ризикне відмовитися від порушення явної кримінальної справи? У вас на руках незаперечні докази того, що чотирьом рибалкам допомогли потонути. До того ж один човен зник. Відоме навіть місце, де все це трапилося. При всьому бажанні я, будучи при виконанні службових обов’язків, не зміг би відписати справу, підкріплену такими серйозними паперами. До того ж ви можете стимулювати процес розслідування власним авторитетом. Я так розумію, ви можете впевнено рухати різними важелями. Офіційне розслідування може стримати вашого ворога, навіть зупинити його. Принаймні, на деякий час. А може — назавжди. Для чого вам цей зарубіжний детектив із приватним розслідуванням?

Заруба не поспішав відповідати. Замість того він, помовчавши, підвівся, підійшов до вбудованого в стіну сейфа, набрав потрібну комбінацію цифр, відкрив дверцята, вийняв почату пляшку „Тиси”. Не закриваючи сейфа, повернувся за стіл, прихопивши по дорозі с полиці два срібних келишки, наповнив їх коньяком. Один підсунув Мельнику, другий взяв сам і, заклично хитнувши ним, перехилив його вміст собі до рота. Примружився, поплямкав губами.

— Чому не п’єте? Звикли до горілки?

— Швидше не звик до дорогого коньяку, — Мельник так само одним ковтком осушив свій келишок, покрутив його в пальцях, обережно поставив на гладеньку поверхню стола.

— Значить, повертаючись до наших справ, у всьому ви праві. Логіка є в кожному вашому слові. Але є речі, — знову пауза, — є, знаєте, такі речі, які не піддаються жодному логічному поясненню. Тому я не поспішаю вимагати офіційного розслідування. Про висновки експертиз правоохоронні органи не знають. Я дізнавався — при бажанні документи завжди можна пустити в діло. Тут інше... Розумієте... хоча, гм, це важко зрозуміти нормальним осудним людям... Ви тут сказали, що я знаю місце, де все це сталося. Справа в ньому — в цьому самому місці. В Тихому Затоні, будь він проклятий... Власне, ходять такі чутки, що це місце справді прокляте. Погане місце.

— Можна якось більш чітко висловлюватися?

— Куди вже чіткіше! Люди кажуть, що в Тихому Затоні водиться нечиста сила. І чотири жертви — її рук справа... Якщо, звісно, в нечистої сили є руки. Тепер ви розумієте, чому я не в захваті від перспективи швидко почати офіційне розслідування? В мене є солідний бізнес і певна репутація. Мене ж на сміх піднімуть: вирішив базу відпочинку на  Десні до ума довести, а сам чортів боїться! Тоді всі мої задумки швидше поганим місцем накриються.

Тепер настала черга Мельника помовчати, переварюючи сказане.

— Чому ви вирішили, що я з вас сміятися не почну і повірю всьому, що ви мені зараз скажете?

— Дуже просто: бо я вам гроші пропоную за те, аби ви розібралися, що до чого. Можете сміятися, але сам із собою, перед дзеркалом удома. Можете вважати мене  придурком, якому нема куди бабло дівати. Головне — аби робота робилася по можливості швидко. У стосунках із міліцією я собі цього дозволити не можу.

Мельник знову помовчав.

— Щось не так? — поцікавився Заруба.

— Скільком таким, як я, ви вже пропонували цю роботу?

— Ви хочете знати, хто вже відмовився?

— Ага.

— Нічого не вийде. Ви — перший, і, сподіваюся, єдиний на сьогодні кандидат. Я навів певні довідки і багато передумав, перш ніж з усіх запропонованих кандидатур зупинитися саме на вашій.

— Дякую, звичайно, за довіру... Тільки цікаво, чим вона викликана?

— Дуже просто, — Заруба налив по другій. — Я зібрав про вас багато відгуків і характеристик. Різних. Позитивних і не дуже. Так завжди буває, коли шукаєш відомості про неоднозначну людину. З усіх мені одна сподобалася. Один із ваших колег сказав: „Віталик Мельник міг би далеко піти, тільки ж він такий, що і чорта не боїться. Коли йому чого треба — напролом пре. У нас таких не люблять”. Враховуючи те, чим я пропоную вам займатися, без людини, яка не боїться чорта, мені не обійтися.

4. Правила гри

Якійсь час співрозмовники дивилися один на одного. Нарешті Мельник випив свій коньяк, закурив, підсунув стільця ближче до столу, сперся на його поверхню ліктями, як любив робити в своєму кабінеті, і заговорив тоном, яким він звичайно опитував потерпілих:

— Давайте по порядку. Чому ви вирішили, що тут втрутилася нечиста сила? Бо я в чортів не вірю, чорт у людях сидить...

— Про чорта я так, фігурально висловився. Насправді йдеться про іншу нечисть. Потоплеників, які воскресають. Русалок, водяників, що там ще може водитися в річках.

— Ви самі вірите в те, що зараз говорите?

— Не знаю. Зерно сумніву в мені зародив один тамтешній абориген, котрий нас до затону проводжав. Самі б ми через ліс дорогу не нашли. Він казав — можна водою пропливти, тільки після всього не хоче ризикувати.

— Після чого?

— Ну, після всіх цих історій з рибалками. Провідник не надто балакучим виявився. Лише товк усю дорогу якісь загальні речі. Мовляв, давно Тихий Затон нехорошим місцем вважається, там кількасот років нечисть усяка живе. Тільки переважно вона не показується на люди. Треба, аби щось сталося таке, від чого сили зла пробудяться і почнуть свою чорну справу робити.

— Погодьтеся, це якось так звучить...

— Погоджуюся, — перебив Мельника Заруба, випив коньяк, почав крутити келишок у пальцях — так мусульмани перебирають чотки. — Я сам це сприймав за маячню, аж поки ми на місце не приїхали. А місце, я вам скажу, не з приємних. Якось там так дерева повиростали... Чи, може, ми в такий час приїхали, коли сонце майже зовсім не світить. Зате пелена туману над водою стоїть. Не густа. Так це виглядає, наче оце ви в мене в кабінеті накурили, і дим сизий стелеться. Ніби все видно, а пелена очі роз’їдає. Вода гладенька, наче хто скло поклав. Уздовж берега від краю десь метри на три все чисто лататтям заросло. В одному місці очерет густий. Довкола — суцільний верболіз, густий — не пройти, наче хто навмисне таку живу неприступну стіну зробив. Тиша — помацати можна, хіба тільки жаби крекчуть і комарі дзеленчать. Справді, не надто гостинний куточок природи.

Перейти на страницу:

Кокотюха Андрей Анатольевич читать все книги автора по порядку

Кокотюха Андрей Анатольевич - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Темна вода отзывы

Отзывы читателей о книге Темна вода, автор: Кокотюха Андрей Анатольевич. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*